Питання для самоконтролю

1. Проаналізуйте фіскальну ефективність податку на прибуток підприємств за п’ять останніх років.

2. Охарактеризуйте сучасний стан прямого оподаткування в Україні.

3. Охарактеризуйте еволюцію розвитку вітчизняного прибуткового оподаткування.

4. Розкрийте сутність суперечливої політики держави в сфері пільгового оподаткування.

5. Поясність порядок формування системи податкової амортизації в Україні.

6. Наведіть методи амортизації необоротних активів, поясніть ефективність дії кожного з них.

7. Історія розвитку майнового оподаткування в Україні.

8. Прийнятні варіанти побудови системи оподаткування нерухомості в Україні.

9. Назвіть елементи системи оподаткування природокористування та природоохоронної діяльності в Україні.

10. Наведіть основні існуючі проблемні аспекти вітчизняної системи оподаткування природокористування та природоохоронної діяльності.

Завдання для самостійної роботи

1. Опрацювання матеріалу і складання інтелект-карт з таких питань:

• Вплив зміни правил податкової амортизації на податкові зобов’язання платника і інвестиційну діяльність підприємства.

• Принципи побудови системи майнового оподаткування.

2. Скласти термінологічний словник ключових понять: ставки податку на прибуток підприємств, витрати, доходи, податкові різниці, постійні податкові різниці, тимчасові податкові різниці, методи нарахування амортизації, оподаткування майна, збір, оподаткування природокористування.

Рекомендована література

[27, 30, 35, 36]

Тема 8. Непряме оподаткування та його розвиток План вивчення теми

1. Непряме оподаткування: сучасний стан та перспективи розвитку.

2. Особливості акцизного оподаткування та його фіскально-регулюючий потенціал.

3. Проблеми та напрями удосконалення справляння податку на додану вартість.

4. Особливості та перспективи розвитку митно-тарифного регулювання зовнішньоекономічних операцій.

Навчальні цілі

Засвоєння знань студентів з розуміння тенденцій розвитку непрямого оподаткування, зокрема, акцизного оподаткування, податку на додану вартість, митно-тарифного регулювання.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

При вивченні першого питання слід визначити, що на шляху входження України в процеси євроінтеграції, щоб посісти гідне місце у світовому економічному просторі серед розвинутих країн, виникають суттєві проблеми щодо удосконалення діючої національної системи оподаткування. Серед досить великої кількості проблем у цьому напрямку, є серйозною проблема гармонізації законодавства щодо непрямого оподаткування. Крім того, досить важливе місце займає питання створення ефективної структури непрямих податків в національній податковій системі. Непрямі податки є надійним та стабільним джерелом доходної частини бюджету, тому в процесі можливості ефективного просування України, необхідно знайти власний напрямок ефективної інтеграції, який би якнайкраще відповідав національним інтересам і враховував потенціальні можливості. В Україні використовуються три види непрямих податків: акцизний податок (специфічний акциз), податок на додану вартість (універсальний акциз), мито. Непрямі податки включають у ціни товарів, що реалізуються, робіт, що виконуються, послуг, що надаються. Отже, ці податки є ціноутворюючим елементом і можуть суттєво впливати на загальний рівень цін.

У податковій системі України перевага віддається універсальним непрямим податкам, що відповідає принципам побудови податкових систем, які функціонують в економіко розвинених країнах світу, а саме в країнах Європейського Союзу. Оскільки, країни-учасниці ЄС є і в довгостроковій перспективі залишатимуться значними торговими партнерами України, постає питання поглибленого вивчення економічних і організаційних засад створення гармонійного податкового простору в країнах-членах ЄС, та адаптації вітчизняного податкового законодавства до податкового законодавства ЄС, яка має проводитись з урахуванням особливостей національної правової системи, економічних та соціальних умов українського суспільства.

При вивченні другого питання необхідно зазначити, що хоча фіскальна ефективність специфічних акцизів, внаслідок вужчої податкової бази, значно нижча, ніж універсальних, однак порівняно з витратами на їх ад­міністрування, а також фіскальною ефективністю більшості інших податків вона є достатньо високою. Виконуючи досить вагому фіскальну роль, специфічні акцизи водночас мають значний регулюючий потенціал. Вони покликані «карати» за споживання шкідливих товарів і тим самим спонукати споживачів до обмеження їх споживання. «Покарання» досягається завдяки тому, що акцизний податок накладаєтеся не на всі товари, а лише на деякі з них. У свою чергу оподаткування окремих товарів (товарних груп) впливає на структуру споживання - призводить до зменшення споживання оподатковуваних товарів і збільшення споживання неоподатковуваних. Враховуючи цю властивість оподаткування окремих товарів і вибираючи в якості підакцизних товари з негативними зовнішніми ефектами, держава стиму­лює до обмеження їх споживання, зміни його структури, переходу до споживання менш шкідливих для здоров'я і довкілля товарів. Отже, ефективність виконання державою регулюючої функції залежить передусім від вибору об'єктів акцизного оподаткування.

При вивченні третього питання необхідно зазначити, що найбільш важливим та значним досягненням двадцятого століття у галузі опо­даткування можна вважати швидке поширення у світовій економіці податку на додану вартість (ПДВ). До впровадження ПДВ, як звичай справлялись специфічні акцизи на певні групи товарів та податки з продажу та обігу.

Мотивація запровадження податку в кожній країні має свою причину. У країнах Південної Америки ПДВ було запроваджено як ефективний фіскальний по­даток, котрий забезпечив значне збільшення податкових надходжень у бюджет країн та відповідав зростанню орієнтації країн на зовнішню торгівлю. В Західній Європі податок був запроваджений у зв'язку з посиленням євроінтеграції країн - членів Європейського Союзу, тому що в найбільшому ступені сприяв ліквідації деформації в торгівлі, пов'язаної з непрямими податками, котрі ним було замінено. В більшості країн з перехідною економікою, у тому числі і незалежній Україні, ви­никла необхідність заміни традиційних джерел наповнення бюджету, пов'язана з функціонуванням державних підприємств, які значно зменшились в результат роздержавлення майна, на нові ефективні податки. На жаль, в Україні існує як тіньовий сектор економіки, який ухиляється від сплати податків, так і один з його сегментів (підприємства «метелики», одноденні підприємства тощо), котрі не тільки не сплачують податків до Державного бюджету, але й отримують бюджетне відшкодування грошових коштів. В країні виникає ситуація, коли державна казна повинна відшкодувати експортерам більшу суму ПДВ, ніж надійшло в казну від адміністрування цього податку, що неможливо навіть теоретично. У зв'язку з цим зростає державний борг платникам податку як бюджетне відшкодування ПДВ.

При вивченні четвертого питання необхідно враховувати, що в процесі реалізації митної політики та механізму використання інструментів митно-тарифного регулювання доцільним для України є використання світового досвіду.

Митно-тарифне регулювання експортно-імпортних операцій розвинутих країн світу в основному відповідає рекомендаціям міжнародних організацій. У країнах з ринковою економікою з метою заохочення припливу капіталу до країни митом оподатковується лише імпорт, а експортне мито не застосовується, а у США навіть заборонено законодавчо. Взагалі, більшість високорозвинених країн та країн з транзитивною економікою застосовували на різних етапах свого розвитку схожу зовнішньоекономічну політику, що полягала у стимулюванні експорту готової продукції, обмеженні вивозу сировини та заохоченні імпорту комплектуючих та матеріалів для розвитку власної промисловості.

В ряді зарубіжних країнах поряд зі стимулюванням експорту та сприянням розвитку вітчизняного виробництва не створюються перешкоди і для імпортних товарів. Тут можна навести приклад Японії, де діє система податкових пільг для імпортерів, а саме: податковий кредит у розмірі 5 % від обсягу імпорту або взагалі звільнення від оподаткування великого переліку імпортних товарів, що складає у кінцевому підсумку до 25% загального обсягу імпорту.