2.Предмет етнології

Етнологія як самостійна наука зі своїми організаціями, ін­

ституціями, виданнями і термінологією почала складатися лише

з кінця 20-х-початку 30-х років XIX ст. Але визначення її пред­

мету як самостійної науки почалося ще в 1772 р., коли А.Шльоцер

дійшов висновку, що людство, складаючись з великих і малих

народів, є неподільним. Уже наприкінці XVIII ст. німецькі до­

слідники поставили цю тезу в основу Убікегкипсіе. Визначаючи

його предмет, вони вважали основним своїм завданням вивчення

“народів як людей”, дослідження “фізичних, моральних та інте­

лектуальних особливостей народів”, а основною метою — “дати

загальну картину людства”.

З перших десятиліть XIX ст. велися дискусії про предмет і

етнології. Одні вчені вважали, що її об’єктом є людина, другі — >

культура, треті — суспільство, четверті — неписьменні (неєвро- :

пейські) народи, які перебувають на ранніх ступенях соціально-

економічного розвитку, п’яті — “неісторичні народи” і т. п. Від­

повідно до цього в XIX ст. сформувалися два основні підходи до

визначення її предмета: етнографія — описове народознавство;

етнологія — теоретичне народознавство, наука про етноси,

їх етногенез, культуру і побут. Ще в другій половині XIX ст.

еволюціоністи (А.Бастіан, Е.Тайлор, Л.Морґан та інші) прийшли

10

до висновку, що етнологія — всеохоплююча наука (дисцип­

ліна) про людей, народи світу і все людство в їх історично­

му розви тку. Тому ці вчені вивчали всі народи — як ті, що

відставали у своєму соціально-економічному і політичному роз­

витку, так і високорозвинуті; як ті, що існували давно і зникли

(мертві), так і сучасні. Різноманітність підходів і поглядів позна­

чилася на розумінні предмета етнології.

Дискусії навколо предмета етнології не припинились і сього­

дні. Як колись, так і нині її роль і місце в системі наук сприйма­

ють і окреслюють неоднозначно. Тому до неї підходили і підхо­

дять як до: окремої вітки історії, допоміжної історичної дисцип­

ліни, самостійної історичної науки, галузі гуманітарних знань,

суспільствознавчої науки, географічної науки та самостійної гу­

манітарної науки. У відповідності до цього визначають її пред­

мет як науки. Таких визначень близько двох десятків. Ось най­

поширеніші з них:

• Етнологія — історична наука, що методом безпосередніх спо­

стережень вивчає культурні й побутові особливості різних наро­

дів світу, досліджує історичні зміни і розвиток цих особливос­

тей, проблеми етногенезу, розселення і культурно-історичні вза­

ємовідносини народів;

• Етнологія — галузь історії, що вивчає побутові особливості

різних народів світу в їх історичному розвитку, досліджує про­

блеми походження і культурно-історичні відносини цих народів,

відтворює їх розселення і пересування;

• Етнологія — географічна наука, що вивчає становлення ет-

носфери Землі як результат процесів етногенезу в історичну

епоху;

• Етнологія — наука, що вивчає закономірності виникнення,

функціонування і взаємодії етнічних спільнот;

• Етнологія (етнографія, народознавство) — наука, що вивчає

побутові й культурні особливості народів світу, проблеми похо­

дження (етногенез), розселення і культурно-історичні взаємовід­

носини народів;

• Етнологія (етнографія) — наука про побут, традиційну мате­

ріальну і духовну культуру народів, їх походження (етногенез);

Можна б навести ще десяток визначень предмета етнології.

Але потреби у цьому немає, бо вже після Другої світової війни в

країнах Західної Європи і Америки терміном етнологія позна­

чали теоретичне народознавство. Французький етнолог-струк-

тураліст К.Леві-Строс, користуючись терм іном антрополо­

гія, наголошував, що систем а народознавства включає е т ­

11

нографію, етнологію й антропологію, що не є окремими дис­

циплінами, а лише послідовними етапам и наукового дослі­

дження й пізнання. Використання названих термінів лише за­

свідчує, якому типу дослідження надається перевага: етногра­

фічному опису, найвище досягнення якого — типологізація куль­

турних явищ; етнологічному аналізу, що відкриває шлях до пі­

знання людини, етносів і людства загалом; антропологічним

узагальненням, що перетворюють антропологію з дисципліни

про класифікацію і диференціацію людей, етносів і людства за їх

фізичною природою і спадковими ознаками в таку всеохоплюю-

чу науку, яка виявляє, описує, зіставляє і аналізує як часткові,

так і загальні тенденції і механізми існування та розвитку етно­

сів і людства в просторі і часі. Леві-Строс, як і більшість ниніш­

ніх західних вчених, писав: “у світі існує одностайна згода щодо

використання терміна “антропологія” замість термінів “етногра­

фія” і “етнологія”. Насправді це не так. Оскільки тр и названі

типи досліджень не м ож уть бути відокремлені один від од­

ного, т о їх об’єднують загальною назвою — етнологія. Вико­

ристання терміна “етнологія” засвідчує, що в центрі її досліджень

стоять етнічні людські спільноти, які є дуже складними соціаль­

но-біологічними і культурно-історичними міжпоколінними сис­

темами в усій повноті життєдіяльності їх членів. Щоб пізнати і

зрозуміти їх буття в природно-географічному просторі та історич­

ному часі, етнологія не тільки займається синтезом матеріалу, а

й широко вдається до соціально-історичних та філософсько-соці­

ологічних узагальнень.

Сьогодні термін етнологія є загальновизнаним. Але наведені

означення предмета етнології як науки дуже неоднозначні чи

суперечливі, громіздкі чи невиправдано стислі, занадто загальні

чи надміру конкретні. У більшості з них за основний предмет

етнології беруться етноси, їх культурно-побутова специфіка й ет­

ногенез. При цьому самі етноси, їх культура і побут вважаються

головними критеріями відмежування етнології від суміжних ди­

сциплін. Все це вимагає уточнення основних критеріїв визначен­

ня предметної області етнології як науки.

При виборі розмежувальних критеріїв будь-якої науки вихо­

дять із виділення специфічних властивостей об’єкта її досліджен­

ня як реальності. Оскільки об’єктом етнології є етноси-народи,

поза якими не жила, не живе і не житиме жодна людина виду

Н ото заріепз, то її основні критерії мусять бути такими, що

дають можливість виділити етноси з решти людських спільнот

(соціальних і політичних, релігійних і культурних, постійних і

12

тимчасових, довготривалих і короткотривалих, великих і малих

і т. ін.)* тобто такі, що можуть бути названі етнічними. Отже,

об’єктом етнологи є етноси у всій їх складній мозаїці, соціа­

льній стр у к ту р і, географічному просторі т а історичному

часі.

Найповніше і найвиразніше етнічні функції проявляють­

ся в комплексах традиційно-побутової культури, що даю ть

можливість виявити т а к і власти вості, завдяки яким одні

етноси м ож уть бути відокремлені від інших. Етнічні функції

проявляються_уформах поселення, житла і.його інтер^єрГ, гос­

подарських спорудах та матеріалах, що використовуються для їх

спорудження; у комплексах чоловічого і жіночого щоденного і

святкового одягу, їх кроях, оздобах, матеріалах, з якого вони

виготовлялись; у традиціях народного харчування, складу їжі,

способах її приготування, її смакових властивостях; у сім’ї і сі­

мейному побуті з одношлюбністю чи багатошлюбністю, різнома­

нітними весільними і сімейними обрядами і ритуалами; у по­

всякденній поведінці членів родини і внутрішньосімейного спіл­

кування, традиціях виховання, звичаях гостинності тощо; у ве­

личезному багатстві раціональних знань, усної творчості, народ­

ного мистецтва, обрядів і вірувань і т.ін.

У безписемних, соціально і політично слабо розвинутих

етносів етнологія охоплює всю культурну цілісність, бо е т ­

нічною специфікою проникнутий весь комплекс їхнього гос­

подарства, матеріальної і духовної культури т а побуту. У

зв’язку з цим велись і ведуться дискусії про предметну область

етнології соціально і політично розвинутих етносів. Окремі з до­

слідників вважають, що етнологія вивчає лише архаїчні тради­

ційні риси і цим створює можливість уточнити історію їх по­

всякденного господарсько-побутового життя.

Оскільки об’єктом етнології є етноси, а не лише компле­

кси традиційно-побутової культури, в том у числі пережит­

ки, т о більшість дослідників розширюють її змістовий об’­

єк т на все багатогранне ж и т т я сучасних соціально і полі­

тично розвинутих етносів. Це означає, що етнологія вивчає

наслідки впливу розвитку сучасного виробництва і споживання

на життя і побут етносів; аналізує процеси і наслідки ускладнен­

ня їх соціальної структури; уточнює і фіксує процеси культурно-

побутового розвитку етно-соціальних груп; досліджує процеси

вирівнювання, стандартизації й уніфікації культурно-побутово­

го життя етносів; описує і узагальнює впливи масової культури і

засобів інформації на етнічну свідомість; фіксує процеси появи

13

етнорозмежувальних критеріїв у тих компонентах культури, які

раніше не виконували етнічних функцій; встановлює, які нові

явища сучасного матеріального і духовного повсякденного жит­

тя, масової і професійної культури набирають етнічної специфі­

ки, стають традиціями; розглядає процеси формування і зміни

ментальності, появи нових елементів у етнічних стереотипах

і т.п.

Це свідчить, що етнологія не лише дає чітку картину етноіс-

торичних і культурно-побутових умов і особливостей функціону­

вання етносів в історичному часі, а й складає чітке уявлення про

сучасні процеси модифікації форм їх культури і побуту, зміни в

орієнтирах етнічної самосвідомості. З цього випливає, що при

визначенні предмета етнологи м аю ть поєднуватись як кон­

кретні (зм істо ві), т а к і загальні установки етногенезу і

теорії етносу. Враховуючи сказане, можна дати таке визначен­

ня етнології як науки: етнологія — наука про етноси-народи,

їх культуру і побут, етнічні стереотипи т а процеси виник­

нення, функціонування і взаємодію етнічних спільнот