- •1.Назви вживані для етнології, як самостійної науки
- •2.Предмет етнології
- •3.Значення етнології, як самостійної науки
- •4.Джерела етнології
- •5.Зв*язок етнології з суміжними дисциплінами
- •6.Методика збору польових етнографічних досліджень
- •7.Методи етнологічних досліджень
- •9. Етнографічні знання в епоху середньовіччя та нові часи
- •10-11. Еволюціоністьский напрям в етнології / зміст еволюціоністьских напрямів в етнології
- •12. Дифузіоністьский напрям в етнології
- •Основні положення
- •Механізми дифузіонізму
- •13. Соціологічна школа в етнології
- •14.Функціоналізм в етнології
- •15.Структурний функціоналізм а.Р.Редкліфф-Брауна
- •16. Школа історичної етнології в сша
- •17. Етнопсихологічний напрям в етнології
- •18. Культу́рний релятиві́зм в етнології
- •19. Совєтська школа в етнології
- •20. Нооеволюціонізм в етнології
- •21. Новітні концепції в зарубіжній етнології кінця хіх-хх ст.
- •22.Форми людських спільнот
- •23. Український етнос в умовах незалежної України. Етнічний склад населення в 1991-2000 рр.
- •24. Поняття нації в етнології
- •25. Поняття народ в етнології
- •26. Біологічна теорія етносу
- •27. Енергетична теорія етносу
- •28. Дуалістична теорія етносу
- •29. Інформаційна теорія етносу
- •30. Примордіалістська концепція етнічності
- •31. Конструктивістський напрямок
- •32. Інструменталістська концепція етнічності
- •33. Концепції етносу (нації) в українському суспільствознавстві.
- •34. Структуралізм е. Прічарда та к. Леві-Строса.
- •35. Етнографічні знання в Київській Русі та у козацький період.
- •36. Антропологічні риси українців.
- •37. Динаміка чисельності українського етносу наприкінці хіх – у першій чверті хх ст.
- •38. Занепад української національної державності в другій половині XVII – XVIII ст.
- •39. Закарпатська етнографічна зона та її районування.
- •40. Закріплення української етнічної території на західному та південно-західному напрямках.
- •41. Визвольні змагання Українців у 20 ст і проголошення незалежності
- •42.Етнонаціональний розвиток в Україні в 2 половині 16ст, 1 половині 17 ст
- •43.Український етнос в 14ст, 1 пол 16 ст
- •44.Етнографічні групи Українців та їх характеристика / 45. Субетноси українського етносу та їх характеристика
- •Етнографічні групи українців: загальна характеристика
- •Подоляни
- •Литвини
- •Поліщуки
- •Черкеси
- •Карпатські русини
- •45. Субетноси українського народу та їх загальна характеристика
- •46. Історико-етнографічні зони(регіони) України
- •48. Українська етнографія у хіх ст.
- •49. Українська етнографія хх ст.
- •50. Побут і культура українців у проці Гійома Боплана « Опис України»
- •51. Український етнос в умовах кризи давньоруської державності та золотоординського поневолення
- •52.Українська колонізація Нижнього Подніпровя і Причорноморя 17-19 ст
- •53. Випробування українського етносу у другій половині хх ст. Голодомори, репрессії, війни
- •54. Чисельність і розселення українців у 60-90 рр. Хх ст. Склад населення за 1990р
- •55. Український етнос в умовах незалежності . Перепис населення 2001 р
- •56. Завершення в основному кінці 12 на поч 16 ст формування сучасного українського етносу
- •57. Український етнос в умовах кризи давньоруської державності і золотоординського поневолення.
- •58. Український етнос в хiv – пер. Пол. XVI ст.
- •59. Етнонаціональне відродження українців в др. Пол. 16 – пер.Пол. 17 ст.
- •60. Занепад української національної форми державності в другій половині хvii – XVIII ст.
- •61. Національно-культурне відродження і формування української національної ідеї (хіх – початок хх ст.)
- •62. Колонізація Слобожанщини в XVI—XVII ст. І формування східної межі української етнічної території.
- •63. Завершення в основному в кінці хіі-на поч хііі ст. Формування українського етносу:
- •64. Протоукраїнська етнічна спільнота хі-хіі ст.:
- •65. Українська етнографія в сучасній Україні:
- •66. Формування української етнографічної ніші та проукраїнської спільноти:
- •67. Прабатьківщина слов’ян та їх розселення vі-vіі ст.:
- •68. Формування давньослов’янських племінних етносів:
24. Поняття нації в етнології
Латинське слово паtіо має багато значень:р ід, плем ’я, на¬ род, порода, іновірці, чужинці і т.ін. Слово пов’язувало людину з народженням і кровною спорідненістю (паііо Мейиз —з наро¬ дження мідієць). Спочатку термін мав дещо принизливий зміст. У Давньому Римі “націями” називали групи чужинців з певного регіону, пов’язаних кровними зв’язками, які не мали таких прав як громадяни Риму. Націями також називали всі “варварські” етноси. У латинських варіантах Біблії словопаііо також вжива¬ лося для позначення чужинців. Себе римляни називали словом
рориішз (народ).
У 212 р. статус громадян Римської імперії одержали всі віль¬ ні її жителі. З того часу зміст слова паііо змінювався. Його поча¬ ли вживати при ототожненні людей з місцем їх народження. З того часу для означення всіх вільних громадян імперії почали вживати словопаііо. Наприклад, до громадянина імперії, який народився в Африці, вживали назвупаііопе А£ег. Упродовж сто¬ літь словопаііовживалось як для означення споріднених груп чужинців,так і для означення громадян однієї країни.
Паралельно римляни користувалися ще словом §епз, £епііз —
рід, родова община, плем'я, народ, міська община. Але коли хоті¬ ли підкреслити кровний за походженням зв’язок етносів, то по¬ єднували обидва слова в словосполучення паііопе» еіив депіів
{група споріднених народів).
В епоху середньовіччя слово паііо вживали в традиціях ста¬ родавніх римлян. Але вже в 900 р. канонік Регіно Прюмський писав, що “нації” відрізняються одна від одної “походженням, звичаями, мовою і законами”. Він почав надавати “нації” етніч¬ного змісту. У часи походів хрестоносців саме таке розуміння нації набуло подальшого поширення, а на початку XIV ст. в до¬ кументах Віденського церковного собору згадувались італійська, іспанська, германська, данська, англійська, французька, шотла¬ ндська та ірландська нації. У 1486 р. термін “нація” вжито у назві “Римська Імперія Германської Нації” , що засвідчувала не лише територіальну, а й етнічну єдність усіх німців.
В Англії з XVI ст. слово “нація” вживалося щодо населення країни. Упродовж XVII ст. таке тлумачення слова було пошире¬ ним і у Франції. У XVIII ст. ототожнення значення слова “на¬ ція” з населенням держави чи самою державою стало звичним у Англії і Франції. У XIX ст. у французькій і англійській мовах культивувалося політичне значення терміна “нація”. До нації включали все населення країни, незалежно від його етнічної на¬ лежності. У цьому випадку зникла межа між поняттями “народ” і “нація”. Упродовж ХІХ-ХХст. в англомовних і франкомовних країнах таке тлумачення терміну “нація” було домінуючим. Про це свідчить утворення в 1919 р. Ліги Націй та в 1945 р. Органі¬ зації Об’єднаних Націй, які насправді стали об’єднанням дер¬ жав, а не націй. Оскільки після Другої світової війни англійська мова стала домінуючою в міжнародних відносинах, то й англо¬ мовна традиція ототожнення держави та її громадян з нацією набула подальшого поширення. У політології таке тлумачення “нації” зустрічається ще й нині.
У німецькій мові з 1486 р. слово нація підкреслювало етніч¬ ну близькість населення (спільність мови, культури, традицій). Для політично розпорошених німців слова “нація” і “народ” — синоніми, алеИаНоп і8 іа а і (держава) — не ототожнювались. При вживанні термінанація у німців робився наголос на етноку¬ льтурні складові людських спільнот. Таке тлумачення нації від німців перейняли слов’янські і неслов’янські етноси Централь¬ ної і Східної Європи.
Різноманітні тлумачення терміну нація та їх еволюція усклад¬ нили можливість формулювання його універсального значення. Ще й нині воно змінюється залежно від різних зовнішніх чинників. Нині у літературі існує кілька тлумачень поняття “нація” . Для од¬ них нація — це щось одвічне, біологічне, для других — тільки історичне і соціальне, для третіх — щось містичне, недоступне для пізнання, для четвертих — ірраціональне, що заважає поступаль¬ ному розвитку людства. Так, в націях етнологи ще недавно вивча¬ ли “неполітизовану етнічність”, історики — політичну історію ет-носів-народів,психологи — специфіку психіки, ментальність, куль¬турологи — неповторне, особливе в культурі, політологи розгляда¬ ють націю як один із базових суб’єктів політичного життя і т.п. Все це свідчить про існування різних визначень нації.
Нині найпопулярнішим стало етнологічне (в працях окремих українських дослідників його називають етніцист ським— від англ. еіКпісііу) тлумачення нації, яке розглядаєїі як особ¬ ливий стансоціально-економічного,національно-культурногоі політичного розвитку етносу, що пов’язаний з розвитком національної свідомості, творенням його державності, націо¬нально-державнихсимволів і атрибутів, національної куль¬ тури.