Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Etnologiya.docx
Скачиваний:
209
Добавлен:
02.03.2016
Размер:
321.24 Кб
Скачать

50. Побут і культура українців у проці Гійома Боплана « Опис України»

Праця Боплана була базовою для його сучасників. Він точно характеризує національних склад населення України, розповідаючи про три народи, що жили на цій території: українці, поляки, татари.

Станова структура населення в праці накладена на національну і доволі точно, хоч часом і неповно та фрагментарно (як у випадку з руською шляхтою та українським міщанством) розповідає про особливості цих станів.

Боплан як фаховий військовий приділяє значну увагу козакам, характеризуючи їх з різних боків – світогляд, віра, бойові дії (тактика та стратегія) та морі та на суші. Питання походження козацтва не розкрито.

Матеріальну культуру та господарство України Боплан оглядає побіжно, без мети дати чітке уявлення про економічний характер краю. Досить повно подано перелік ремесел, проте решта гілок матеріальної культури подано в інших розділах, в межах, що цікавили дослідника.

З духовної культури українців Боплан подав те, що вважав цікавим для своїх читачів, особливо це стосується обрядів. Цінним є опис світогляду та національного характеру українців, проте емоційне ставлення, а також бажання догодити польському королю змушують обережно ставитись до свідчень мандрівника.

Українські вчені ХІХ-ХХ століття приділяли значну увагу працям Г.Л. де Боплана, використовуючи її у власних дослідженнях і водночас давали їй об’єктивну історичну оцінку як праці важливій, проте переповненій суб’єктивним. Духовна культура українців.

Цей підрозділ включає наступні пункти: вірування та світогляд українців, мораль, освіта, обрядовість шлюбна і календарна, звичаї, медицина.

Віра: Боплан розповідає як про конфесії, що побутували на території України, та і про характерні особливості вірувань українців. В Києві, за описом, були і православні, і католицькі храми, але більшість населення були православними: "Козаки належать до грецької віри, яку називають руською; дуже шанобливо дотримуються релігійних свят і постів, на які в них припадає 8—9 місяців на рік і під час котрих вони не вживають м'ясних страв. У цій формальності вони такі вперті, що переконують один одного, буцімто від цього залежить порятунок їхньої душі" [2, 21]. Як бачимо, окрім зовнішнього аспекту, був і внутрішній – суворий аскетизм.

Кілька слів каже мандрівник про національний характер українців (вже наведені вище), відзначаючи благородство (і поруч зрадливість, підступність – на нашу думку. Це або свідчення поляків, або ж ставлення козаків до Боплана, який прославився побудовою фортеці Кодак, призначеної для придушення повстань), невтомність, зневагу до смерті, безстрашність.

Двоякі твердження і щодо моралі – з одного боку, аскетизм у вірі, з іншого – розгул пияцтва, гулянь. Втім, дослідник поправляє сам себе, що козаки п’ють тільки в мирний час, а вживання алкоголю жінками не спричиняє розпусти – контролює народна мораль. Також згадується про поширення церковної кари за аморальну поведінку – накладання епітимії, ганьбу.

Побіжно згадує Боплан про освіту, а точніше, про Києво-Могилянську академію.

«Натомість обряди описуються досить широко (вони видавалися французу кумедними, здатними привернути увагу читачів, він навіть каже, що це може викликати сміх). Описані такі обряди: сватання дівчини до хлопця (на думку дослідників, поодинокий випадок мандрівник сприйняв за звичай, весілля, молодечі ігри на Великдень, частування селян феодалом.» Господарство і матеріальна культура українців.

Цей підрозділ включає наступні теми: ремесла українців, архітектура, їжа, одяг.

Боплан розповідає, що українці володіють всіма ремеслами: ""Оповівши про доблесть козаків, доречно буде сказати про їхні звичаї і заняття. Майте на увазі, що серед цих козаків взагалі трапляються знавці усіх ремесел, необхідних людині: теслі для будівництва жител і човнів, стельмахи, ковалі, зброярі, кожум'яки, римарі, шевці, бондарі, кравці та інші. Вони дуже добре виготовляють селітру, якої вельми багато на цих землях, і роблять з неї чудовий гарматний порох. Їхні жінки прядуть льон і вовну, роблять з них полотно і тканини для щоденного вжитку. Всі вони добре вміють обробляти землю, сіяти, жати, випікати хліб, готувати всілякі м'ясні страви, варити пиво, хмільний мед, брагу, оковиту тощо. Нема серед них жодного, незалежно від віку, статі чи становища, хто б не хотів перевершити свого товариша у вмінні пити й гуляти. Нема також серед християнських народів подібного народу, який так мало дбає про завтрашній день.

А взагалі, слід визнати, що всі вони розуміються на багатьох ремеслах, хоча одні вправніші в якомусь фаху, ніж інші; трапляються і такі, що мають більш обширні знання, ніж загал. Одне слово, усі вони досить кмітливі, але саме в тих справах, які вважають для себе корисними й необхідними, головним чином, що пов'язане з їхнім селянським життям.

Із родючих земель вони збирають стільки зерна, що часто не знають, що з ним робити; тим паче, що не мають судноплавних рік, які впадали б у море, за винятком Борисфену, але навігація на ньому припиняється за 50 миль нижче Києва через 13 порогів. Останній з цих порогів віддалений від першого на сім великих миль, або на один день дороги, як це бачимо з карти. Саме ця причина перешкоджає їм везти збіжжя до Константинополя, а звідси і їхні лінощі; вони беруться до роботи лише тоді, коли притискає їх біда чи не мають як купити того, чого потребують. Задля вигоди краще підуть позичити щось у своїх добрих сусідів турків, аніж завдадуть собі труду це добути. З них досить, коли мають щось з'їсти і випити [2, 27]". Як бачимо, наявна і спроба пояснити поведінку населення складностями транспортування.

Фрагментарно згадуються основні предмети торгівлі: "Місто провадить широку торгівлю; основним крамом є збіжжя, хутра, віск, мед, сало, солена риба тощо" [2, 8].

Згадує мандрівник і про сольові промисли, тобто про сіль, привезену з Криму і Прикарпаття (хоча і хибно вважає прикарпатську сіль золою).

Архітектура українців згадується побіжно: в розділі про Київ, оповідаючи про давні київські собори: "Софійський та Михайлівський храми відбудовані на давній взірець. Перший з них має гарний фасад і милує око, звідки б не розглядав собор; стіни його оздоблені постатями та малюнками з історії, виконаними мозаїкою, тобто з дрібненьких різнобарвних камінців, які сяють, наче скло, й укладені так майстерно, що важко розрізнити, чи це витвір живопису, чи ткацтва. Склепіння зроблене з глиняних горщиків, наповнених гіпсом і ним скріплених між собою" [2, 21-22]. Також згадується типова архітектура жител киян: "Житла будуються на московський кшталт, усі на одному рівні, досить низькі, рідко коли перевищують один поверх" [2, 22]. Цікавими є згадки про військову архітектуру України (яка цікавила Боплана як військового інженера, що сам зводив фортеці): "Місто захищене глибоким оборонним ровом завширшки 25 стіп і має трикутну форму, довкола нього зведена дерев'яна оборонна стіна з дерев'яними вежами: міський замок височить на верхів'ї гори, він панує над нижнім містом (Подолом), однак лежить нижче давнього Києва" [2, 23]. В описі практично кожної місцевості дослідник згадує про руїни давніх замків та фортець, що свідчить про широку розповсюдженість захисних споруд.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]