44.Етнографічні групи Українців та їх характеристика / 45. Субетноси українського етносу та їх характеристика

Етнографі́чні гру́пи украї́нців (англ. Ethnographic groups of Ukrainian people, Subethnic groups of Ukrainians).

Під етнографічною групою або субетносами розуміють певну групу людей, що належить до конкретногоетносу. Вона зберігає традиційні елементи побутової культури,діалектні відмінностівмовіі складає історико-культурну спільність. Традиційно-побутові особливості етнографічних груп (субетносів) виявляються в одязі, житлі, звичаях, обрядах, фольклорі, народній музиці та декоративно-прикладному мистецтві.

Поява етнографічних груп зумовлена історичними особливостями розвитку окремих територіальних груп конкретної народності чи нації, їх соціальним і політичним становищем, географічними умовами, заняттями, що позначається на культурі і побуті цих груп. Часто такі групи мають самоназву і виступають етнографічними групами (субетносами) конкретного етносу.

Етнографічні групи українців: загальна характеристика

Впродовж багатьох століть на українській етнічній територіївідповідно сформувалися різні етнографічні групи українського етносу. Серед них найбільша і найважливіша в творенні державності —поляни (кияни, руси); а такожлемки,долиняни,бойки,гуцули,покутяни,ополяни,подоляни,волиняни,батюки,холмщаки,підгіряни,підляшуки,пінчуки,поліщуки,литвини,польовики,черкаси,переяславці,полтавці,кирдани,севруки,слобожанці,степовики,задунайці,кубанці,донціта інші етнолокальні групи з нечіткою етнічною самосвідомістю, але з певними культурно-побутовими особливостями.

За умов урбанізаціїі стрімкого економічного розвитку активізується культурно-побутова інтеграція цих груп з навколишнім населенням. Внаслідок внутрішньо-етнічної консолідаціїукраїнцівзгадані специфічні особливості цих груп згладжуються, звужується сфера їх впливу і окремі з них перестають існувати. Етнографічні групи українського^[1]етносу зараз найкраще збереглися в межахУкраїнських КарпаттаЗакарпаття. Найкраще зберегли свої особливості етнографічні групигорянУкраїнських Карпат —бойки,гуцули,лемки.

Поляни

Найчисленнішою і найважливішою у політичному значенні була етногрупа т.зв. «полян» або «русів». Племінний союз русів, починаючи з IX ст., підкорив своєму впливові більшість східнослов'янських племен і інкорпорував їх у давньоукраїнську державу. На сьогодні цей етнонім давно не вживається, а сам термін «поляни» невідомий ніде, окрім «Повісті минулих літ». З огляду на численні фальсифікації історичних джерел московськими політичними колами, а також на політичну пропаганду з боку російської держави протягом кількох століть, вийшли із ужитку і терміни «руси», «русини», «руський»

Подоляни

Подоляни — мешканці Поділля. Географічне Поділля — це плоска височина, перерізана багатьма ярами. Границя його починається від Миколаєва над Дністром, проходить уздовж Дністра на південний схід аж до містаБалти. Там звертає на схід і йде повз місто Гайворон, захоплюючи частину Черкаської, повністю Вінницьку і більшу частину Хмельницької областей. Іде далі на захід біля Кременця, займаючи цілу Тернопільську та частину Львівської області аж підо Львів. Усе Поділля було поділене в 15 ст. по ріці Мурафі на Західне та Східне. Західне Поділля було під впливом Речі Посполитої, а Східне Поділля було під впливом ВКЛ. Центром західного Поділля був Кам'янець, східного — Брацлав, а третім значним подільським осередком був Червоногородський замок, до якого входили землі від Збруча до Бучача. Східне Поділля мало в подальшому часі спільну історію з Подністровською Україною та перебувало під козацьким впливом. Що стосувалося побуту та традицій, одягу, забудови житла, то в цілому вони були однакові в усьому Поділлі. Територія від Брацлавщини до Чорного моря називалася Побережжя та відносилася в територіальному плані також до Поділля. Нижня границя Поділля проходила біля м. Очаків (Дашів). Де була границя між Подністровською Україною та Поділлям невідомо.

Бойки

Бойки — етнографічна група українського етносу, що розселена по обидва узбіччя середньої частини Українських Карпат. Бойківщина займає Високі Бескиди, східну частину Середніх Бескидів, західну частину Горганів та Центрально-Карпатську улоговину, що на півдні до них прилягає. Межа етнографічної території бойків пролягає між ріками Сяном і Бистрицею Надвірнянською на північному заході Українських Карпат, між ріками Уж і Торцем в північно-західній частині Закарпатської області.

Гуцули

Гуцули як етнографічна група, мають свою гуцульську говірку, виділяються красивим гуцульським одягом, своєрідною народною архітектурою, звичаями, традиціями, багатим розмаїтим фольклором, широким розвитком народних ремесел. Вони мають свою етнографічну територію (Гуцульщину), яка умовно була окреслена у кінці XIX-початку XX ст. на основі тривалих етнографічних та мовно-діалектичних досліджень. Відповідно було встановлено схематичні межі території, заселеної гуцулами. Так, на заході межа з бойками проходила по річціЛімниці, в Закарпатті — верхів'ями річок Берестянки, Турбату, Тересви, долині Малої Шопурки до її злиття зТисою, а на півдні ця лінія проходить до державного кордону. На півночі та північному сході від Лімниці межа пересікає Бистрицю Солотвинську та Надвірнянську, через село Пасічну йде на Делятин, Яблунів, Косів, Вижницю,Берегомет, Красноїльськ до кордону з Румунією.

Лемки

Лемки—етнографічна групаукраїнськихгорян, яка до 1947 р. жила по обох боках Карпатського хребта і державних кордонів (до1772. — польсько-угорського, а з1919. — польсько-чехословацького). Їхня територія виступає півостровом міжпольськоюісловацькоюетнографічною територієюзавдовжки 140 км і завширшки 25-50 км.

Територія галицькоїЛемківщинидо1946займала південну частину таких повітів як Новосандецького, Горлицького, Ясельського, Коростянського, Саніцького, південний захід Ліського і 4 села Новоторзького площею близько 3.5 тис. км². На цій території проживало 200 тис.осіб, в тому числі 160 тис. українців (1939), які жили близько в 300 селах. Закарпатська Лемківщина займає більшістьПряшівщини— близько 3 тис. км² і 110 тис. мешканців та ряд етнографічних островів.