1. Економічно активне населення.

2. Трудові ресурси як соціально-економічна категорія.

3. Відтворення населення і ресурсів праці.

4. Трудовий потенціал суспільства. Проблеми реалізації трудової активності населення.

5. Поняття та особливості ринку праці.

6. Попит та пропозиція праці.

7. Інфраструктура ринку праці.

8. Сегментація ринку праці.

9. Соціально-економічна суть зайнятості.

10. Проблеми зайнятості в Україні.

11. Безробіття, його показники і види.

12. Допомога по безробіттю.

13. Міжнародний досвід регулювання зайнятості.

14. Ефективність праці. Теоретичні аспекти.

15. Продуктивність праці і рентабельність праці як основні показники її ефективності.

16. Показники продуктивності праці.

17. Методи вимірювання продуктивності праці.

18. Фактори і резерви підвищення продуктивності праці.

19. Сутність, функції і принципи організації З/П.

20. Структура З/П. Елементи організації оплати праці.

21. Форми та системи З/П.

22. Тарифна система оплати праці.

23. Регулювання оплати праці. Мінімальна З/П.

24. Сутність і значення планування праці. Трудові показники.

25. Види планів з праці. Показники праці як складова бізнес-плану.

26. Методи планування трудових показників. Планування продуктивності праці, чисельності, фонду З/П.

27. Планування соціального розвитку трудових колективів.

28. Економічний аналіз, звітність та аудит у сфері праці.

29. Звітність з питань праці.

30. Міжнародна організація праці (МОП). Міжнародні акти про екон., соц.., і культ. права людини.

31. Цілі і завдання МОП.

32. Організація діяльності МОП.

33. Нормотворча діяльність МОП. Міжнародний кодекс праці.

34. Суть і завдання моніторингу соціально-трудової сфери.

35. Джерела інформації про зайнятість і соціально-трудові відносини.

36. Основні напрямки моніторингу соц..-труд. сфери.

37. Соц.-демографічні та міграційні процеси.

38. Умови та охорона праці.

39. Доходи та рівень життя населення.

40. Організація моніторингу соц.-труд. сфери України.

1. Економічно активне на-селення. Економічна акти-вність — це прагнення пра-цездатної людини застосува-ти на практиці наявні у неї здібності до праці, знання та досвід за винагороду в грош. або ін. формі. Для оцінки ре-альних обсягів та зміни ек. активності, зайнятості та без-робіття насе-лення органами держ. статистики в У. прово-дяться щоквартальні обсте-ження дом. гос-в.

МОП рекомендована система класифікації, відповідно до якої населення віком від 15 до 70 років поділяється на економічно активне і еконо-мічно неактивне. Ек-но активне населення (ЕАН), або роб. сила — це населення обох статей віком від 15 до 70 років включно, яке протягом певного періоду забезпечує пропозицію своєї роб. сили на ринку праці. Кількісно ЕАН складається з чисель-ності зайнятих ек. діяльністю і чисельності безробітних. Зайняті ек. діяльністю — це особи у віці 15—70 років, які:

- працювали вподовж обсте-жуваного тижня хоча б 1 годину за наймом за винагороду в грош. або натур. виразі; працювали ін.-дивідуально (самостійно) на власному (сімейному) під-ві або в окремих громадян;

- працювали впродовж 30 годин на тиждень безоплатно на під-ві, у бізнесі, що належить будь-кому з членів домогос-ва або в особистому селянському гос-ві з метою реалізації продукції, що вироблена внаслідок цієї діяльності;

- були тимчасово відсутні на роботі, тобто формально мали робоче місце, власне підприємство (бізнес), але не працювали впродовж обсте-жуваного періоду з неза-лежних від них особисто обставин (хвороба, відпустка, сезонний характер роботи тощо). До складу зайнятого насе-лення не включаються особи, які виконують неоплачувану громадську чи добровільну роботу, та особи, які вико-нують тільки домашні обов'язки.

Безробітні — це особи у віці 15—70 років (як зареє-стровані, так і незареє-стровані в держ. службі зай-нятості), які одночасно задо-вольняють три умови:

а) не мають роботи (прибут-кового заняття); б) активно шукають роботу або нама-гаються організувати власну справу; в) готові приступити до роботи протягом наступ-них двох тижнів.

До категорії безробітних належать також особи, які не шукають роботу через те, що вже її знайшли і готуються до неї приступити через деякий час, але на даний момент ще не працюють, а також ті, що навчаються за направленнями держ. служби зайн-сті нас-ня.

Економічно неактивне на-селення (ЕНН) — це особи у віці 15—70 років, які не можуть бути класифіковані як зайняті або безробітні. До цієї категорії належать: 1) уч-ні, студенти, курсанти денної форми навчання; 2) особи, що одержують пенсії за віком або на пільгових умовах;3) особи, що одержують пенсії за інвалідністю; 4) особи, які зайняті в дом.у гос-ві, вихо-ванням дітей та доглядом за хворими; 5) особи, які зневі-рилися знайти роботу, тобто готові приступити до роботи, але припинили її пошуки, оскільки вичерпали всі мож-ливості для її одержання; 6) ін. особи, які не мають необхідності або бажання працювати, та ті, що шукають роботу, але не готові приступити до неї найближчим часом.

2. Трудові ресурси як соц.-ек. категорія. Трудові ресурси (ТР) — це частина населення країни, що за своїм фізичним розвитком, розумовими здіб-ностями і знаннями здатна працювати в нар. гос-ві.

Все населення залежно від віку поділяється на: - осіб молодших працездатного віку (від народження до 16 років включно); - осіб працездатно-го (робочого) віку (в Україні: жінки - від 16 до 59 років, чоловіки - від 16 до 64 років включно); - осіб старших пра-цездатного віку, по досяг-ненні якого установлюється пенсія за віком (в Україні: жінки з 60, чоловіки - з 65 р.).

Залежно від здатності пра-цювати розрізняють осіб пра-цездатних і непрацездатних. Непрацездатні особи в пра-цездатному віці - це інваліди 1-ї та 2-ї груп, а працездатні особи в непрацездатному ві-ці - це підлітки і працюючі пенсіонери за віком. До ТР належать: - населення в пра-цезд. віці, крім непрацюючих інвалідів 1-ї і 2-ї груп та непрацюючих осіб, які одер-жують пенсію на пільгових умовах; - працюючі особи пенс. віку; - працюючі особи віком до 16 р. До ТР включ-аються також особи працезд. віку, потенційно здатні до участі в праці, але зайняті в дом. і особ. підсобному гос-ві, на навчанні з відривом від вир-ва, на військовій службі.

Поняття "ТР" ширше, ніж по-няття "ек-но активне населе-ння", оскільки включає ще і працезд-х непрацюючих лю-дей та тих, що навчаються на ден. від-ні. Величина ТР залежить від офіційно вста-новлених вікових меж – верх-нього і нижнього рівнів пра-цезд. віку, частки працезд-х серед нас-ня працезд. віку, чис-ті осіб, що беруть участь у громадській праці та тих, хто знаходиться за межами працезд. віку. Працезд.вік (ПВ) — поняття узагальнене, а тому дещо умовне. Воно визначається системою зако-нод. актів. Нині в У. працезд. Віком вважається для жін. 16—59 р., для чол. — 16—64 р. включно. Нижня межа ПВ передбачає, що до початку труд. діяльності людина по-винна здобути певний рівень фіз. та розум. розвитку, для чого потрібен час (мінімум перші 16 р. життя). Верхня межа ПВ показує думку сус-ва про те, в якому віці людина може претендувати на соц. допомогу по старості. Для деяких видів труд. дія-ті, що пов'язані з роботою у не-сприятливих умовах праці або вимагають від прац-ка якостей, що з віком помітно зменшуються, пенс. вік нас-тає раніше на 5—10 років, а інколи і більше. Такі люди звуться пільговими пенсіоне-рами. Найчастіше вони про-довжують працювати і зали-шаються в складі ТР. Провід-ну роль у ТР відіграє пра-цезд. нас-ня - це сук-ть осіб, переважно працезд. віку, зда-тних за своїми психофізіоло-гічними даними до участі в труд. дія-ті. На практиці роз-різняють заг. і проф. праце-зд-ть. Заг. працезд-ть припус-кає наявність у людини фіз., психофізіол., вікових даних, що визначають здатність до праці і не зумовлюють необ-хідність спец. підготовки. Проф. працезд-ть - це здат-ність до конкретного виду праці, що здобувається в процесі спец. навчання. Чисельність ТР мо-же бути збільшена за рахунок прир. приросту нас-ня в працезд. віці, скорочення час-тки непрацезд. серед осіб працезд. віку, перегляду віко-вих меж працездатності. У суч. умовах осн. джерелами поповнення ТР є молодь, кот-ра вступає в працезд.вік, вій-ськовосл-ці, що вивільняю-ться зі збр. сил у зв'язку зі скороченням чис-ті армії тощо.

3. Відтворення населення і ресурсів праці. Відтворення населення — це історично і соціально економічно обумовлений процес постійного і безперервного поновлення людських поколінь. Чисельність і склад населення змінюється також в результаті міграційних процесів (механічного просторового переміщення населення). Такі переміщення викликані різними, але завжди дуже серйозними причинами (політичними, економічними, релігійними тощо). Розрізняють міграцію зовнішню, пов'язану зі зміною країни постійного проживання (еміграцією називається виїзд за межі держави, імміграцією — прибуття з інших країн), та внутрішню, що відображає зміну людьми місця проживання в межах однієї країни. Внутрішня міграція найчастіше обумовлена особистими або економічними причинами, зокрема значну її частку становить рух населення з сіл у міста (або навпаки) у пошуках заробітку. Соціальний рух населення виявляється у зміні освітньої, професійної, національної та інших структур населення. Кожне нове покоління людей відрізняється від попереднього рівнем освіти та культури, професійно-кваліфікаційною структурою, структурою зайнятості, статево-віковим складом і багатьма іншими характеристиками. У природному русі населення розрізняють типи його відтворення: традиційний (екстенсивний) та сучасний (інтенсивний). Традиційний тип відтворення характеризується високою нерегульованою народжуваністю і високою смертністю (з причин нерозвиненості медицини, низького рівня життя, війн, епідемій). В результаті взаємодії цих факторів загальні темпи зростання чисельності населення невисокі, в структурі переважає частка молодих людей. Цей тип характерний для ранніх етапів розвитку людського суспільства. Сучасний тип відтворення обумовлений соціально-економічним розвитком, зростанням рівня життя, досягненнями медицини, емансипацією і залученням в економічну діяльність жінок та іншими причинами, в результаті яких різко зменшився рівень народжуваності, значно збільшилася середня тривалість життя, знизився рівень смертності, зросла частка людей старшого віку в структурі населення. Розрізняється три режими відтворення населення: розширене, просте, звужене. Розширене відтворення характеризується переважанням народжуваності над смертністю (і в абсолютних показниках, і в розрахунку на 1000 осіб) та, відповідно, природним приростом населення. Просте відтворення означає постійну кількість населення в результаті приблизно однакової народжуваності і смертності. Звужене відтворення, або депопуляція, характерне для країн, в яких показники смертності перевищують показники народжуваності, в результаті чого відбувається абсолютне зменшення кількості населення, що ми і спостерігаємо зараз в Україні

4. Трудовий потенціал суспільства. Проблеми реалізації трудової активності населення.

Трудовий потенціал — це інтегральна оцінка і кількісних, і якісних характеристик економічно активного населення. Розрізняють трудовий потенціал окремої людини, підприємства, території, суспільства. Трудовий потенціал складається з багатьох компонентів, головними з яких є здоров'я, освіта, професіоналізм, моральність, мотивованість, вміння працювати в колективі, творчий потенціал, активність, організованість, ресурси робочого часу та iн. На рівні суспільства ці компоненти можна приблизно оцінити певними узагальненими показниками. Здоров'я населення країни характеризується середньою тривалістю життя, часткою інвалідів, смертністю за віковими групами в залежності від різних причин, розміром та часткою витрат на охорону здоров'я тощо. Моральність суспільства визначається його релігійністю, відношенням до інвалідів, дітей, престарілих, показниками соціальної напруги, злочинності тощо. Творчий потенціал і активність проявляються темпами науково-технічного прогресу в країні, доходами від авторських прав, кількістю патентів та міжнародних премій і ін. Організованість на рівні суспільства можна оцінити якістю і стабільністю законодавства, обов'язковістю дотримання законів і угод, стабільністю політичної ситуації, якістю доріг та громадського транспорту тощо. Рівень освіти населення характеризується середньою кількістю років навчання в розрахунку на одну людину, часткою витрат на освіту в державному бюджеті, доступністю різних рівнів освіти тощо. Ресурси робочого часу оцінюються кількістю працездатного населення, кількістю і часткою зайнятих, рівнем безробіття, кількістю відпрацьованих людино-днів за рік тощо.

Людські ресурси — специфічний і найважливіший з усіх видів економічних ресурсів. Як фактор економічного розвитку людські ресурси — це працівники, що мають певні професійні навички і знання і можуть використовувати їх у трудовому процесі. Залежно від мети дослідження людські ресурси характеризуються різними соціально-економічними категоріями. Економікою праці найширше використовуються такі з них: населення, економічно активне населення, трудові ресурси. Населення — це сукупність людей, що проживають на визначеній території. Трудові ресурси — це частина населення країни, що за своїм фізичним розвитком, розумовими здібностями і знаннями здатна працювати в народному господарстві. Економічно активне населення, або робоча сила, — це частина трудових ресурсів, яка протягом певного періоду забезпечує пропозицію своєї робочої сили для виробництва товарів і надання послуг. Кількісно економічно активне населення складається з чисельності зайнятих економічною діяльністю і чисельності безробітних.

5. Поняття та особливості ринку праці. Ринок праці — це система суспільних відносин, пов'язаних з наймом і пропозицією праці, тобто з її купівлею і продажем; це також економічний простір — сфера працевлаштування, в якій взаємодіють покупці і продавці праці; і це механізм, що забезпечує узгодження ціни і умов праці між роботодавцями і найманими працівниками та регулює її попит та пропозицію. Слід підкреслити, що ринок праці не вичерпується відносинами по працевлаштуванню безробітних та заповненню вакансій, а охоплює всю сферу найманої праці. Це положення має не лише теоретичне, але і важливе практичне значення, оскільки з нього витікає, що об'єктом політики ринку праці повинно бути широке коло трудових відносин і все економічно активне населення. Сюди відносяться проблеми оплати і умов праці, обсягу й інтенсивності виконуваної роботи, стабілізації і гарантій зайнятості, трудової мотивації, підготовки і перепідготовки робочої сили. Таке трактування предмету ринку праці називається розширеним на відміну від звуженого, яке відносить до проблем ринку праці лише сферу обігу, а до суб'єктів ринку праці лише людей, що безпосередньо в даний момент активно шукають роботу, та вакантні робочі місця. На нашу думку, звужене трактування ринку праці веде до підміни всієї сукупності проблем у сфері трудових відносин однією проблемою безробіття, яка хоча і є дуже важливою, однак не може розглядатися як єдина. Головними складовими частинами ринку праці є сукупна пропозиція (Пр), що включає все економічно активне населення, та сукупний попит (П), що визначається загальною потребою економіки у найманій робочій силі. Вони складають сукупний ринок праці, або ринок праці в широкому розумінні. Основна частина сукупного попиту та сукупної пропозиції задовольняються, що забезпечує працівників роботою, а робочі місця — працівниками та створює умови для функціонування економіки. Менша частина сукупного ринку праці з причин природного, механічного та економічного руху робочої сили і робочих місць виявляється вільною і потребує задоволення попиту та пропозиції шляхом зведення здобувачів роботи з вакантними робочими місцями. Ця частина сукупного ринку праці називається поточним ринком праці, або ринком праці у вузькому розумінні. Його обсяг визначається кількістю вакантних робочих місць та кількістю працівників, активно зайнятих пошуками роботи