6. Попит та пропозиція праці.

Ми визначили ринок праці як органічну складову ринкової економіки, що виконує функції механізму розподілу і перерозподілу суспільної праці за сферами і галузями господарства, видами і формами діяльності у відповідності з структурою суспільних потреб і власності. Основними елементами цього механізму є попит на працю, пропозиція праці, вартість і ціна робочої сили , конкуренція , резервування робочої сили. Механізм ринку праці базується на вартісних принципах ув’язки й узгодження соціально різних інтересів різноманітних груп працедавців і працездатного населення,що потребує роботи і бажає працювати за наймом. Взаємодія попиту на працю і пропозиції робочої сили складається під впливом конкретної економічної та соціально-політичної ситуації, руху ціни робочої сили (оплати праці), рівня реальних доходів населення.

Дуже важливим фактором руху ринку праці є ціна робочої сили . Вартість робочої сили визначається вартістю життєвих засобів, що необхідні для її відтворення, тобто вартістю засобів для життя працівника і його сім’ї. Сюди включають витрати на харчування, оплату житла, освіту, охорону здоров’я, відпочинок та ін. В якості найбільш точної оцінки вартості робочої сили міг би бути раціональний споживчий бюджет, та при відсутності офіційних даних в Україні вартість робочої сили за цією методикою можна визначити лише приблизно.

7. Інфраструктура ринку праці включає державні і недержавні заклади праце-влаштування сприяння зайня-тості, кадрові служби фірм, громадські організації, що забезпечують взаємодію між попитом і пропозицією праці. Основна функція інфраструк-тури ринку праці – регулю-вання відносин між робото-давцями і працівниками з приводу оплати праці, її умов, вирішення соц.-труд. конфліктів. У країнах з роз-виненою ринковою екон. осн. силою регулювання ринку праці є колективно-договірна система, перевагою якої є гнучкість прийняття взаємо-вигідних рішень. Умови колективного договору наби-рають форму угоди між роботодавцями та працівник-ками, яка зобов'язує обидві сторони діяти згідно з цими умовами, не вдаючись до крайніх заходів — страйків чи масових звільнень, що забезпечує екон. та соц. стабільність. Ринок праці передбачає також наявність інституційних структур захи-сту колективних інтересів обох сторін (наприклад, профспілок, спілок підприєм-ців, об'єднань працівників) і державного посередництва в питаннях соц. партнерства, які покликані організовувати і регулювати політику зайнятості за допомогою екон. інструментів та право-вих норм. До функцій інфраструктури ринку праці належить і посередництво між працівником та робо-тодавцем, сприяння їх кон-тактам та взаємодії, допомога в відборі працівників та виборі місця роботи, в укладанні трудового кон-тракту тощо. Осн. частку цієї роботи виконують недерж. підприємства, попит на послуги яких зростає. В інфраструктурі ринку праці виділяють такі елементи:

· комплекс регулювання та гарантування зайнятості (нор-мативні акти, що гарантують громадянські права у сфері трудової зайнятості);

· комплекс регулювання з/п (закони, угоди, договори);

· комплекс регулювання компенсацій у зв'язку із втратою або переміною роботи, і при перепідготовці (закони та нормативні акти, що регулюють компенсації при звільненні з роботи, допомогу по безробіттю);

· пенсійна система, бо вона має значний вплив на ек. активність працівників перед-пенсійного віку, які можуть або займатися найманою пра-цею, або ні, залежно від розміру пенсії;

· комплекс регулювання умов праці (нормативні акти, що регулюють використання праці різних категорій працівників (неповнолітніх, вагітних жінок, інвалідів), і у несприятливих для здоров'я умовах;

· служби зайнятості та працевлаштування (державна служба зайнятості і недерж. посередники (біржі праці);

· система професійної підготовки та перенавчання;

· об'єднання працівників (профспілки) і об'єднання роботодавців;

· кадрові служби фірм, громадські організації і фонди сприяння зайнятості.

Ефективна інфраструктура - показник розвиненості ринку праці. На жаль, в Україні така інфраструктура в повному розумінні поки що не створена.

8. Сегментація ринку праці. Розмаїття пропонованих трудових послуг і робочих місць породжує сегментацію ринку праці. Кожен різновид праці, професія, кожна особлива категорія працівників (підлітки, пенсіонери, інваліди), кожен регіон мають свій відокремлений від інших ринок праці. Для найбільш кваліфікованих, рідкісних спеціалістів ринок праці може мати національні і міжнародні масштаби.Більшість працівників конкурують між собою на місцевих ринках. Існують чітко структуровані й ледь оформлені ринки праці. Перші передбачають укладання трудового контракту, що регулює умови праці та її оплати та інші аспекти трудових відносин. Ринки з нерозвиненою інфраструктурою характерні для країн з перехідною екон. та країн, що розвиваються. Сегментація ринку праці — це поділ робочих місць і працівників за об'єднуючими ознаками на відносно стійкі і замкнуті сектори, які обмежують мобільність робочої сили своїми кордонами. Виникла теорії двоїстості ринку праці, згідно з якою він поділяється на первинний і вторинний. Первинний ринок праці — це та його частина, яка об'єднує престижні роботи, що характеризуються стабільністю зайнятості й надійністю становища працівника, високим рівнем оплати праці, можливістю професійного зростання, використанням прогресивних технологій, що вимагає високої кваліфікації і здатності до навчання від працівників. Вторинний ринок праці — це та його частина, яка об'єднує "непрестижні" роботи і характеризується прямо протилежними рисами: висока плинність кадрів, невисока оплата праці, безперспективність службового становища, примітивні трудомісткі технології. Характерні для обох частин ринку праці риси взаємопосилюють одна одну. Високий рівень оплати праці стимулює підвищення ефективності управління і продуктивності для компенсації витрат на заробітну плату. Збільшення продуктивності, як правило, пов'язане із застосуванням нових технологій. Це вимагає підвищення кваліфікації робочої сили і створює умови для професійного зростання. На первинному ринку праці діють самопосилюючі прогресивні процеси. Безробіття на цьому ринку має добровільний характер і пов'язане з очікуванням роботи, яка б задовольняла потреби людини, а не просто давала певний заробіток. Низький рівень заробітної плати не стимулює роботодавців застосовувати прогресивні технології і обладнання. Застарілі технології не потребують підвищення кваліфікації. Високий рівень безробіття забезпечує роботодавцеві швидке заповнення вакансій без особливого піклування про персонал. Оскільки працівники не цінують таку роботу, а роботодавці — працівників, зростає плинність робочої сили, що ще дужче посилює всі названі тенденції.

9. Соціально-економічна суть зайнятості. Зайнятість розкриває один з найважливіших аспектів соціально-економічного життя людини, пов'язаний із задоволенням її потреб у сфері праці. Водночас трудова зайнятість населення країни забезпечує виробництво валового національного продукту, а отже — економічну основу життя суспільства. Разом з тим зайнятість має і соціальний характер: вона відображає потреби людей не лише в заробітках, але і у самореалізації через суспільно корисну діяльність. Таким чином, зайнятість — це надзвичайно важливе явище соціально-економічного життя суспільства, яке далеко не вичерпується проблемами безробіття, а включає також такі аспекти, як раціональне використання праці; забезпечення гідного рівня життя працюючого населення; задоволення потреб народного господарства у робочій силі із врахуванням її кількості та якості; задоволення професійних потреб працівників, включаючи потреби у професійній освіті та підтриманні кваліфікації; соціальну підтримку у разі втрати роботи тощо. Зайнятість — це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, що не суперечить законодавству і. як правило, приносить заробіток (трудовий доход). У відповідності з Законом України "Про зайнятість населення" відносини зайнятості в Україні ґрунтуються на таких принципах: виключне право громадян розпоряджатися своїми здібностями до праці, заборона обов'язкової, примусової праці (крім випадків, спеціально встановлених законодавством). Цей принцип передбачає право людини працювати чи не працювати, а якщо працювати — то там і стільки, де і скільки це їй потрібно. Сфера найманої праці стає однією з рівноправних сфер суспільно корисної діяльності (як, наприклад, навчання, виховання дітей, ведення домашнього господарства, зміцнення здоров'я, громадська і благодійницька діяльність, спорт та інші незаборонені види діяльності); створення державою умов для реалізації права громадян на працю, на захист від безробіття, на допомогу в працевлаштуванні і матеріальну підтримку в разі втрати роботи у відповідності з Конституцією України.

10. Проблеми зайнятості в Україні. Проблеми зайнятості, безробіття і доходів є визначальними в галузі соціально-трудових відносин. Хоча корені багатьох з цих проблем зароджувалися ще в радянські часи, однак в усій своїй згубній силі вони розкрилися в процесі переходу України до ринкової системи і демократичного суспільства. Основна проблема ринку праці України — скорочення попиту на працю — частіше приводить до прихованого безробіття в офіційному секторі ринку праці, зайнятості в неформальному та нетоварному секторах, посилення зовнішньої трудової міграції, ніж до відкритого безробіття, зареєстрованого закладами з питань працевлаштування. В Україні найбільш загострилися проблеми безробіття в регіонах двох типів: по-перше, західні області з високим природним приростом населення. Тут на ринок праці постійно виходить велика кількість молоді, а кількість робочих місць не лише не збільшується, а і скорочується. В результаті тут найвища частка трудової (в тому числі зовнішньої) міграції населення. Слід зазначити, що ці проблеми в західних регіонах існували і в минулому, але нині вони все більше загострюються. По-друге, особливі проблеми зайнятості переживають так звані депресивні регіони, тобто ті, в яких переважають найбільш кризові галузі (військово-промисловий комплекс тощо) Важливим для України є також питання сільського безробіття. На початку економічних перетворень сільська місцевість вважалася дуже трудодефіцитиою, здатною забезпечити роботою значну кількість безробітних міських жителів. Ці прогнози не виправдалися. Падіння рівня споживання і експорту сільськогосподарської продукції вкрай загострили проблеми її збуту, і в результаті за рівнем доходів і можливістю продуктивної зайнятості сільські жителі опинилися ще в складнішому становищі, ніж городяни.

11. Безробіття, його показники і види. Безробіттям називається соціально-економічна ситуація в суспільстві, за якої частина активних працездатних громадян не може знайти роботу, яку вони здатні виконувати, що обумовлена переважанням пропозиції праці над попитом на неї. Хоча й існує думка, що безробіття є стимулятором трудової дисциплінованості і активності працюючого населення, однак соціально-економічні втрати від безробіття настільки значні, що в усьому світі докладається багато зусиль для його мінімізації, і все ж жодній країні не вдається ліквідувати його повністю. Безробітні, у визначенні МОП, — це особи у віці 15 — 70 років (як зареєстровані, так і незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умовам: не мають роботи (прибуткового заняття), шукають роботу або намагаються організувати власну справу, готові приступити до роботи протягом наступних 2 тижнів. До цієї категорії належать також особи, що навчаються за направленнями служби зайнятості, знайшли роботу і чекають відповіді або готуються до неї приступити, але на даний момент ще не працюють. За українським законодавством безробітними визнаються громадяни, що не мають роботи і заробітку, зареєстровані в органах служби зайнятості, шукають роботу і готові до неї приступити. Як бачимо, офіційна система обліку безробіття в Україні занижує реальні показники, оскільки велика частка безробітних такими не вважаються, тому що вони з різних причин не реєструються в службі зайнятості.

Види безробіття

• Циклічне (кон'юнктурне) безробіття виникає внаслідок коливань економіки. В фазі рецесії підприємства звільняють робочих та наймають на роботу в разі економічного підйому. Вважається, що кон'юнктурне безробіття зникає через 2-3 роки.

• Сезонне безробіття — результат природних коливань кліматичних умов протягом року або коливань попиту. Зникає протягом року.

• Панельне безробіття (у розумінні монетаристів — природне безробіття): відсоток безробіття, який неможливо усунути навіть при найкращому розвитку кон'юнктури. Цей вид безробіття виникає внаслідок фрикційного, добровільного та структурного безробіття. Це та група безробітних, які не можуть знайти роботу в зв'язку з кваліфікацією, віком, станом здоров'я, місцем проживання або недостатнім бажанням до праці.

• Фрикційне безробіття виникає, коли люди тимчасово знаходяться без роботи в результаті зміни місця праці, професій. Цей вид безробіття виникає в короткостроковому вимірі.

• Структурне безробіття — виникає в результаті зміни структури економіки, викликане науково-технічним прогресом і зміною структури потрібних кадрів.