25. Поняття народ в етнології

В українській та інших індоєвропейських мовах словом “на¬ род” позначали різні тимчасові і тривалі людські спільноти. Ними називали певну групу, зібрання чи велику кількість (натовп) лю¬ дей: “там було мало народу”, “зібралося багато різного народу” і т.п. Селянство чи робітництво і селянство разом, найчисельніші соціальні групи населення (трудящі) також називають “народом”: “народне життя”, “добробут народу”, “влада народу” і т. ін.

Населення, громадян однієї країни, незалежно від їх етнічної самоідентифікації, також називають народом: пакистанський на¬ род (пакистанці як етнос не існують), індійський народ (загальна назва всіх етносів, які проживають в Індії), югославський народ (загальна назва різноетнічного населення нині не існуючої одноіменної країни), папуаський народ (загальна назва різноплемін¬ ного населення Папуа-НовоїГвінеї, від індонезійського словапапува — “кучерявий”), совєтський народ (загальна назва різноетнічного населення не існуючого нині Совєтського Союзу), росі¬ яни (загальна назва багатоетнічного населення Росії; як самона¬ зва державотворчого етносу країни використовується етнонім “руескіє” , “великороси”), казахстанський народ (загальна назва різ¬ ноетнічного населення одноіменної країни; державотворчий ет¬ нос країни як самоназву використовує етнонім “казах”) і т.д. У такому ж державноналежному значенні вживаються словоспо¬ лучення “український народ” (народ України), “американський народ” (народ США), “французький народ” (народ Франції) і т.д.

У цих та інших аналогічних випадках словом “народ” позна¬ чають усіх людей (громадян) однієї країни. При цьому назва дер¬ жави стає самоназвою її громадян (казахстанці, пакистанці, ін¬ донезійці, південноафриканці, єгиптяни, югослави і т.п.). Це засвідчує, що поняття “ народ”— соціально-політичнийі геополітичний т ермін, яким позначають громадян однієї краї¬ ни, незалежно від їх етнічної належності.Такі політоніми (від гр. слів: роїіііа — держава, опота — ім ’я)швидко вихо¬ дять з ужитку, коли громадяни конкретної держави опиняються за її межами. Наприклад, українці, переселившись в інші краї¬ ни, не називали себе за колишньою державною належністю росі¬ янами, поляками, австро-угорцями,угорцями, чехословаками чи румунами, а власними етнонімами — русинами чи українцями. Переселенці з колишньої Югославії не називали себе “югославами”, а сербами, хорватами, словенцями, македонцями, вихідці з Британської імперії — самоназвами своїх етносів.

Давні греки знали кілька слів для позначення поняття “на¬ род” . Одне з них — йетой (слово дорійських греків) — означало народ як основну масу пов’язаного між собою етногенезом, мо¬ вою і традиційною культурою населення країни та об’єднувало вільних у “громадян” (“політес”). Поряд з ним вживався ще тер¬ мін Іаов—народ як сукупність всього населення країни поза його зв’язками з традиційною культурою.Від слова “демос” утворилося кілька похідних термінів, зокрема: демократія — на¬ родовладдята демографія — наука про відтворення, струк¬ туру, динаміку і розміщ ення населення.В давньогрецьких дер¬ жавах значну групу населення становили раби, найманці, нові поселенці, купці і т.ін. Вони не були пов’язані з основним етно¬ сом країни, на них не поширювалися права громадян, тому давні греки зневажливо називали їх словом ісііоіез — дослівно: негромадяни, неосвічені, неуки, профани.Давні греки нині звичним словом “ідіот” називали окремих людей (індивідів), які втратили зв’язки з власним етносом, відірвались від його етнокультурних і релігійних традицій, тобто тих, котрі не є частиною етнічної цілісності, а лише відірваною від неї особистістю. Давньогрець¬ кому терміну нїіоіез нині найповніше відповідає слово мігрант.

У давньогрецькій та багатьох сучасних мовах слово “ народ” (йетоз) означає не лишесоціально-політичніі геополітичні спільноти, а йісторико-культурніта етнічні спільноти.

При цьому слово “народ” набуває специфічного змісту і об’єднує “своїх” людей, тобто тих, котрі усвідомлюють свою етнічну єд¬ ність. Цю точку зору поділяють автори навчального посібника “Українське народознавство” (Львів, 1994), для яких “Народ — історично сформована спільність людей, яка характеризується спільними ознаками мови, культури, психічного складу, стійки¬ ми міжпоколінними зв’язками, усвідомленням свого спільного походження” . Тут же автори цього визначення зауважують, що воно вживається у значенні “ етнос” . У такому значенні звично говоримо про українців — “український народ”, словаків — “сло¬ вацький народ”, поляків — “польський народ”, японців — “япон¬ ський народ” і т.ін. Люди таких спільнот належать до різних соціальних груп і можуть бути громадянами різних держав. Так, чимало українців, євреїв, поляків, італійців, китайців та інших, проживаючи в різних країнах світу, усвідомлюють себе належ¬ ними до рідного народу (етносу). У такому разі поняття “народ” має виражений етнічний характер і на нього не слід поширюва¬ ти словосполучення “народ України”, “народ Франції” і т.п.

Прагнучи уникнути термінологічної плутанини зі словом “на¬ род”, совєтські етнографи в 40-х роках XX ст. спробували внести поняття народність.Виходячи з формаційної теорії суспільноекономічного розвитку, вони трактували “ народніст ь” як пер¬ шу етнічну та історичну спільноту класового суспільства, що склалася на основі змішання чи злиття різних племен, об’єднаних як за кровними, так і затериторіально-суспіль-ними ознаками.Тому в совєтській науці і практиці утвердились два терміни: словом “ народ” позначали державну належність населення, а словом “ народність”— його етнічну належ¬ ність.Це внесло ще більше плутанини. Зарубіжна етнологія завжди вважала слова “народ” і “народність” синонімами, ніко¬ ли не вживала “народність” як самостійний термін. В останні роки такий підхід став переважаючим і в українській етнології.

Уникнути термінологічної плутанини з поняттям “народ” можна лише дотримуючись однозначного його тлумачення. На

нашу думку, термін “ народ” слід вживати на означення гро¬ мадян однієї країни незалежно від їх етнічної належності:

пакистанський народ, індонезійський народ, індійський народ, американський народ, польський народ, український народ, бол¬ гарський народ, угорський народ і т.д.