- •Конспект лекцій з курсу
- •Тема 1. Основи побудови фінансового обліку
- •1.1.Зміст і завдання фінансового обліку
- •1.2. Облікова інформація та прийняття економічних рішень
- •1.3. Користувачі облікової інформації.
- •1.4. Суб'єкти господарської діяльності в Україні
- •1.5. Організація бухгалтерської роботи
- •1.6. Основні принципи фінансового обліку
- •1.7. Нормативне регламентування бухгалтерського обліку
- •Тема 2. Вимірювання і оцінка у фінансовому обліку
- •2.1. Зміст та необхідність облікових оцінок
- •2.2. Оцінка на дату придбання (виготовлення) активів
- •2.3. Оцінка на дату передачі (обміну) активів
- •2.4. Оцінка з урахуванням зміни вартості грошей у часі
- •2.5. Оцінка за ліквідаційною вартістю
- •Тема 3. Облік грошових коштів та їх еквівалентів
- •Документи оформлення касових операцій
- •Тема 4. Облік довгострокових та поточних фінансових інвестицій
- •4.1. Зміст та види фінансових інвестицій
- •4.2. Оцінка фінансових інвестицій
- •4.3. Рахунки бухгалтерського обліку та регістри для відображення інвестицій
- •4.4. Облік довгострокових інвестицій у боргові зобов'язання
- •4.5. Облік інвестицій в акції
- •4.6. Облік поточних інвестицій
- •4.7. Розкриття інформації про фінансові інвестиції
- •Тема 5. Облік дебіторської заборгованості
- •Тема 6. Облік основних засобів
- •6. 1. Зміст основних засобів та завдання їх обліку
- •6.2. Оцінка та групування основних засобів
- •6.3. Документальне оформлення і аналітичний облік основних засобів
- •6.4. Синтетичний облік надходження і вибуття основних засобів
- •6.6. Облік вибуття основних засобів
- •6.7. Амортизація основних засобів
- •6.8. Облік ремонтів основних засобів
- •6.9. Переоцінка основних засобів
- •6.10. Узагальнення інформації про основні засоби в облікових регістрах
- •6.11. Розкриття інформації щодо основних засобів у примітках до фінансової звітності
- •Тема 7. Облік інших необоротних матеріальних активів
- •7.1. Синтетичний облік інших необоротних матеріальних активів
- •7.2. Облік необоротних малоцінних та швидкозношуваних предметів
- •7.3. Особливості обліку інших необоротних матеріальних активів
- •Тема 8. Облік нематеріальних активів
- •8.1. Зміст і види нематеріальних активів
- •8.2. Оцінка та переоцінка нематеріальних активів
- •8.3. Синтетичний та аналітичний облік надходження і вибуття
- •8.4. Амортизація нематеріальних активів
- •8.5. Відображення нематеріальних активів в облікових регістрах та примітках до фінансової звітності
- •Тема 9. Облік запасів
- •9.1. Зміст і види запасів та завдання їх обліку
- •9.2. Умови визнання запасів
- •9.3. Відображення запасів на рахунках бухгалтерського обліку
- •9.4. Оцінка запасів при їх надходженні на підприємство
- •9.5. Первинний облік запасів
- •9.6. Облік запасів на складі і у бухгалтерії
- •9.7. Синтетичний облік операцій, пов'язаних із надходженням запасів на підприємство
- •9.8. Облік та розподіл транспортно-заготівельних витрат
- •9.9. Методи оцінки вибуття запасів
- •9.10. Оцінка запасів на дату балансу
- •9.11. Особливості обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів
- •9.12. Особливості обліку товарів
- •9.13. Інвентаризація запасів та відображення її результатів в обліку
- •Тема 10. Облік витрат виробництва та випуску готової продукції
- •10.1. Зміст та підходи до визнання витрат
- •10.2. Рахунки для обліку витрат виробництва
- •10.3. Облік прямих витрат операційної діяльності
- •10.4. Облік загальновиробничих витрат
- •10.5. Облік готової продукції та її реалізації
- •10.6. Облік незавершеного виробництва та готової продукції
- •10.7. Облік браку у виробництві
Тема 2. Вимірювання і оцінка у фінансовому обліку
2.1. Зміст та необхідність облікових оцінок
Майно та господарські операції підприємства підлягають вимірюванню та оцінці. Вимірювання здійснюють у натуральних показниках: грамах, кілограмах, центнерах, тоннах, штуках, людино-годинах, людино-днях тощо.
Однак для визнання майна, зобов'язань та господарських операцій у фінансовій звітності необхідною умовою є можливість їх оцінки у грошовому вираженні.
Оцінка — це процес визначення вартості об'єктів у грошовому вираженні, проведений таким чином, щоб її можна було використати як для окремих об'єктів бухгалтерського обліку, так і для їх груп.
Грошова оцінка об'єктів бухгалтерського обліку здійснюється за принципом єдиного грошового вимірника, що вимагає вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці - у гривні. Отже, якщо підприємство здійснює операції з іноземною валютою або в іноземній валюті, то в бухгалтерському обліку їх реєстрація здійснюється за курсом Національного банку на дату здійснення операції чи на звітну дату. Однак досить часто користувачам для прийняття рішень необхідна інша інформація: про розмір виробничих площ, про потужність обладнання та очікувані терміни його служби. Якщо виникає потреба в такій інформації, вона розкривається у примітках до фінансової звітності.
При оцінці активів перевага надається їх історичній (фактичній) собівартості, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання.
Оцінки в бухгалтерському обліку здійснюються:
- на дату придбання активів або виникнення зобов'язань;
- на дату передачі (обміну).
Наведені види оцінки обумовлюються тим, що підприємство одночасно працює на двох ринках: купівлі і продажу, ціни на яких навіть для тих самих активів можуть відрізнятися. Наприклад, підприємство купило товари, собівартість придбання яких складає 12 грн. за одиницю і продало їх за 17 грн. за одиницю на ринку продажу.
Ціна продажу активу може відрізнятись від придбання через втрату активом вартості, інфляцію, зростання цін, фізичний чи моральний знос. Наприклад, підприємство придбало токарний верстат, вартість якого (включаючи витрати на придбання) склали 8 250 грн. для заточування деталей. Через 2 роки експлуатації було прийняте рішення про продаж верстата. Ціна його реалізації склала 5 200 грн. Вартість верстата на ринку продажів зменшилася порівняно з вартістю придбання, оскільки за час його використання підприємством він зазнав фізичного зносу (2 роки експлуатації) та морального ( за 2 роки на ринку з'явилися нові моделі) зношення.
В умовах зміни цін або інфляції активи, що утримуються на балансі підприємства, підлягають дооцінці. Окремими П(С)БО визначено, що дооцінка можлива лише для необоротних активів (основних засобів, нематеріальних активів). Оборотні активи оцінюються переважно за собівартістю придбання.
2.2. Оцінка на дату придбання (виготовлення) активів
Оцінка на дату придбання включає суму всіх переданих підприємством грошових коштів чи матеріальних цінностей. Загальна сума здійснених витрат за придбання права власності і використання активу складає його собівартість або первісну вартість.
Первісна вартість активу складається з таких витрат:
- суми, сплачені постачальникам (за винятком непрямих податків, що відшкодовуються підприємству);
- реєстраційні збори, державне мито;
- ввізне мито;
- суми непрямих податків, що не відшкодовуються підприємству;
- витрати на транспортування, включаючи страхування ризиків перевезення;
- інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням активів та доведенням до стану, у якому вони придатні до використання у запланованих цілях.
Якщо активи отримуються в обмін на інші немонетарні (негрошові) активи або безоплатно, їх оцінка здійснюється за справедливою вартістю.
Справедлива вартість - це вартість, за якою можуть бути обміняні активи між незалежними, зацікавленими та обізнаними сторонами.
Оцінка об'єктів при негрошовому обміні залежить від того, чи є ці об'єкти подібними.
Подібними вважаються об'єкти, які мають однакове функціональне призначення та однакову справедливу вартість. Отже, об'єкти, що відрізняються за функціональним призначенням або за справедливою вартістю, вважаються неподібними.
За умови, що балансова вартість переданих запасів є нижчою від їх справедливої вартості, то вони приймаються до обліку за балансовою вартістю.
При обміні активами, неподібними функціональним призначенням або справедливою вартістю, первісною вартістю придбаних активів вважається справедлива вартість отриманих запасів.
Справедлива вартість придбаних підприємством ідентифікованих активів і зобов'язань наведена в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1 Визначення справедливої вартості придбаних ідентифікованих активів
Матеріали |
Відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання) |
Основні засоби |
|
1. Земля та будівлі |
Ринкова вартість |
2. Машини та устаткування |
Ринкова вартість. У разі відсутності даних про ринкову вартість - відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінки |
3. Інші основні засоби |
Відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінки |
Нематеріальні активи |
Поточна ринкова вартість. За відсутності такої вартості - оціночна вартість, яку підприємство сплатило б за актив у разі операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами, виходячи з наявної інформації |
Чисті активи або зобов'язання за пенсійними програмами з передбаченими виплатами |
Теперішня (дисконтована) сума належних виплат пенсій за вирахуванням справедливої вартості будь-яких активів пенсійної програми |
7. Податкові активи та зобов'язання |
Сума податкових пільг чи податків, що підлягають сплаті, які виникають унаслідок об'єднання підприємств |
8. Поточні та довгострокові зобов'язання |
Теперішня (дисконтована) сума, яка має виплачуватися при погашенні заборгованості, визначеної за відповідними поточними відсотковими ставками. Дисконтування не здійснюється для короткострокових зобов'язань, якщо різниця між номінальною сумою зобов'язання та дисконтованою сумою є несуттєвою (менше 5% номінальної вартості) |
9. Несприятливі контракти та інші ідентифіковані зобов'язання |
Теперішня (дисконтована) сума, яка підлягає сплаті при погашенні зобов'язання, визначення за відповідною поточною відсотковою ставкою. |
Ідентифіковані активи та зобов'язання — придбані активи та зобов'язання, які на дату придбання відповідають критеріям визнання статей балансу, визначених П(С)БО 2 "Баланс".
Справедлива вартість активів не може бути самостійною оцінкою і визначається в порівнянні до вартості обмінюваних об'єктів.
Активи, виготовлені підприємством (готова продукція, основні засоби), виконані роботи чи надані послуги оцінюються за собівартістю виготовлення або нормативними витратами. Для визначення фактичної собівартості активів використовують калькуляцію. Калькуляцію складають за окремими об'єктами обліку в розрізі статей витрат. Процес визначення собівартості активу називається калькулюванням. Підприємство може використовувати різні способи калькулювання продукції, робіт, послуг. Усі вони зводяться до відповідної грошової оцінки об'єктів обліку.
До виробничої собівартості продукції включаються :
- прямі матеріальні витрати;
- прямі витрати на оплату праці;
- інші прямі витрати;
- загальновиробничі витрати.
Перелічені статті калькуляції для цілей управлінського обліку є більш деталізованими. Наприклад, калькуляція собівартості продукції містить повний перелік матеріалів, які використовуються, а також їх кількість та вартість, суму витрат на оплату праці та на соціальні заходи, суму загальновиробничих витрат.
Не включаються до собівартості виготовлених підприємством активів витрати, які безпосередньо не можна пов'язати з їх виробництвом. Наприклад, витрати на відсотки за позиками, отриманими для придбання матеріалів, витрати на послуги банків, витрати управління підприємством, на збут та інші. Такі витрати називаються витратами періоду і списуються у ті періоди, коли фактично вони були здійснені.