- •Конспект лекцій з курсу
- •Тема 1. Основи побудови фінансового обліку
- •1.1.Зміст і завдання фінансового обліку
- •1.2. Облікова інформація та прийняття економічних рішень
- •1.3. Користувачі облікової інформації.
- •1.4. Суб'єкти господарської діяльності в Україні
- •1.5. Організація бухгалтерської роботи
- •1.6. Основні принципи фінансового обліку
- •1.7. Нормативне регламентування бухгалтерського обліку
- •Тема 2. Вимірювання і оцінка у фінансовому обліку
- •2.1. Зміст та необхідність облікових оцінок
- •2.2. Оцінка на дату придбання (виготовлення) активів
- •2.3. Оцінка на дату передачі (обміну) активів
- •2.4. Оцінка з урахуванням зміни вартості грошей у часі
- •2.5. Оцінка за ліквідаційною вартістю
- •Тема 3. Облік грошових коштів та їх еквівалентів
- •Документи оформлення касових операцій
- •Тема 4. Облік довгострокових та поточних фінансових інвестицій
- •4.1. Зміст та види фінансових інвестицій
- •4.2. Оцінка фінансових інвестицій
- •4.3. Рахунки бухгалтерського обліку та регістри для відображення інвестицій
- •4.4. Облік довгострокових інвестицій у боргові зобов'язання
- •4.5. Облік інвестицій в акції
- •4.6. Облік поточних інвестицій
- •4.7. Розкриття інформації про фінансові інвестиції
- •Тема 5. Облік дебіторської заборгованості
- •Тема 6. Облік основних засобів
- •6. 1. Зміст основних засобів та завдання їх обліку
- •6.2. Оцінка та групування основних засобів
- •6.3. Документальне оформлення і аналітичний облік основних засобів
- •6.4. Синтетичний облік надходження і вибуття основних засобів
- •6.6. Облік вибуття основних засобів
- •6.7. Амортизація основних засобів
- •6.8. Облік ремонтів основних засобів
- •6.9. Переоцінка основних засобів
- •6.10. Узагальнення інформації про основні засоби в облікових регістрах
- •6.11. Розкриття інформації щодо основних засобів у примітках до фінансової звітності
- •Тема 7. Облік інших необоротних матеріальних активів
- •7.1. Синтетичний облік інших необоротних матеріальних активів
- •7.2. Облік необоротних малоцінних та швидкозношуваних предметів
- •7.3. Особливості обліку інших необоротних матеріальних активів
- •Тема 8. Облік нематеріальних активів
- •8.1. Зміст і види нематеріальних активів
- •8.2. Оцінка та переоцінка нематеріальних активів
- •8.3. Синтетичний та аналітичний облік надходження і вибуття
- •8.4. Амортизація нематеріальних активів
- •8.5. Відображення нематеріальних активів в облікових регістрах та примітках до фінансової звітності
- •Тема 9. Облік запасів
- •9.1. Зміст і види запасів та завдання їх обліку
- •9.2. Умови визнання запасів
- •9.3. Відображення запасів на рахунках бухгалтерського обліку
- •9.4. Оцінка запасів при їх надходженні на підприємство
- •9.5. Первинний облік запасів
- •9.6. Облік запасів на складі і у бухгалтерії
- •9.7. Синтетичний облік операцій, пов'язаних із надходженням запасів на підприємство
- •9.8. Облік та розподіл транспортно-заготівельних витрат
- •9.9. Методи оцінки вибуття запасів
- •9.10. Оцінка запасів на дату балансу
- •9.11. Особливості обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів
- •9.12. Особливості обліку товарів
- •9.13. Інвентаризація запасів та відображення її результатів в обліку
- •Тема 10. Облік витрат виробництва та випуску готової продукції
- •10.1. Зміст та підходи до визнання витрат
- •10.2. Рахунки для обліку витрат виробництва
- •10.3. Облік прямих витрат операційної діяльності
- •10.4. Облік загальновиробничих витрат
- •10.5. Облік готової продукції та її реалізації
- •10.6. Облік незавершеного виробництва та готової продукції
- •10.7. Облік браку у виробництві
9.2. Умови визнання запасів
Запаси визнаються підприємством за таких умов:
- існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням;
- їх вартість може бути достовірно визначена.
Як правило, підприємство включає до складу запасів на дату балансу лише фактично отримані цінності і списує зі складу запасів фактично відвантажені. Однак в окремих випадках за умовами договорів поставки у складі запасів можуть рахуватись і такі, що вже відвантажені з підприємства (право власності на які в нього залишилось) і такі, що повинні надійти, якщо підприємству-покупцю перейшло право власності на них, тобто товари в дорозі.
Перехід права власності на товари в дорозі і пов'язані з ним ризики та вигоди визначається умовами постачання. Перелік умов постачання наводиться у Міжнародних правилах інтерпретації комерційних термінів "ІНКОТЕРМС", якими користуються у багатьох країнах світу, в тому числі і в Україні. Найбільш поширені з них - FСА, ЕХW, FОВ та ін.
FСА (франко-перевізник) означає, що продавець поставляє товар покупцеві, який буде і перевізником у визначене в угоді місце. Моментом переходу права власності буде отримання покупцем товару та документів на нього у визначеному в угоді місці. Подальші витрати на доставку товару здійснюються за рахунок покупця.
ЕХW (франко—завод) — покупець отримує товар безпосередньо на підприємстві виробника разом з документами.
Момент передачі—отримання товару означає для продавця (виробника) факт передачі власності та всіх ризиків та вигод, пов'язаних з цим правом; для покупця — факт отримання товарів у власність. Перевезення товару від виробника (продавця) до покупця здійснюється за рахунок покупця.
FОВ (франко-борт, порт відвантаження зазначені) — моментом передачі права власності продавця вважається перехід товару поза поручні судна в порту відвантаження. Всі подальші витрати з перевезення товару несе покупець.
Не вважається передачею фактичне відвантаження запасів зі складу підприємства за договорами посередництва.
До посередництва відносять діяльність, за якою один суб'єкт підприємницької діяльності (посередник) за дорученням, в інтересах і за рахунок іншого суб'єкта (замовник) здійснює певні юридичні або фактичні дії з третіми особами, у тому числі забезпечує укладення та реалізацію господарських договорів між ними. Безпосереднім результатом посередницької діяльності за умовами укладених договорів є послуга, за яку посередник отримує оплату (комісійні). Можливі такі форми здійснення посередницьких операцій, що визначаються умовами укладених договорів : комісії, консигнації, схову, довірчого управління, та ін.
Угоди комісії чи консигнації передбачають, що власник (комітент або консигнант) передає свій товар торговельному агенту (комісіонерові або консигнаторові) для реалізації. Така передача товару не вважається його вибуттям зі складу підприємства власника, хоча фактично він знаходиться в агента, який приймає на себе відповідальність за його збереження. В агента такі запаси обліковуються на позабалансовому рахунку 02 "Активи на відповідальному зберіганні", субрахунок 024 "Товари, прийняті на комісію". Після реалізації товару агент передає виручені кошти власникові за вирахуванням комісійних, що найчастіше складають обумовлений відсоток від суми реалізації. Підприємство-власник запасів буде визнавати зменшення товарів лише після фактичного продажу агентом покупцям.
За договором схову майно, що передається на зберігання, залишається власністю сторони, яка передала на відповідальне зберігання за оплату і обліковується в складі його активів.
Отримане на зберігання майно відображається в сторони, що зберігає (охоронця) на позабалансовому рахунку 02 "Активи на відповідальному зберіганні", субрахунок 023 "Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні".
При укладенні договору довірчого управління майно залишається на балансі власника (засновника довірчого управління). У довірчого керуючого воно обліковується на позабалансовому рахунку 02 "Активи на відповідальному зберіганні", субрахунок 025 "Майно в довірчому управлінні."
Не відображається вибуття запасів при їх передачі у переробку іншому підприємству (на сторону). Наприклад, підприємство займається складанням автомобілів. Для забезпечення кращої якості готових виробів необхідно здійснити гальванізацію окремих деталей. Підприємство не має гальванічного цеху і передає деталі на гальванізацію спеціалізованому підприємству, яке виконує ці роботи швидко та якісно. Після проведення робіт з гальванізації запасні частини повертаються на склад і готові до використання. Протягом усього цього періоду ці запасні частини обліковуються на балансі підприємства-власника.
При укладенні договору застави (наприклад, як умова при отриманні позики) запаси підприємства (найчастіше це готова продукція) знаходяться на складі підприємства але не можуть використовуватись за призначенням (бути реалізовані або використані у виробничому процесі), їх використання можливе лише після завершення договору застави за умови повернення позики та відсотків за неї. При неповерненні позики (несвоєчасному поверненні) заставні запаси підлягають реалізації банком або іншою фінансовою установою, що надала позику.
Не визнаються запасами також суми попередньої оплати за запаси. У такому випадку виникає заборгованість постачальника перед підприємством.
Якщо підприємство фактично отримало запаси, але не отримало документів постачальника на ці запаси, то воно може визнати їх за балансом за таких умов:
— їх постачання передбачене раніше укладеними угодами;
— кількість і якість отриманих запасів задовольняє покупця; - покупець може здійснити їх достовірну оцінку запасів. Такі поставки називаються невідфактурованими.
Отже, підприємство включає до складу залишків запасів:
— власні запаси, що знаходяться на складах, магазинах, у виробничих цехах, які повністю ним контролюються;
— власні запаси, що знаходяться на складах, контроль над якими обмежений;
— запаси в дорозі, за якими, за умовами укладених договорів, підприємству перейшло право власності;
— невідфактуровані поставки;
Не включаються до складу запасів:
— матеріали, прийняті на переробку;
— матеріальні цінності, прийняті на відповідальне зберігання;
— товари на комісії;
— матеріальні цінності, отримані за договорами схову;
— матеріальні цінності, отримані в довірче управління;
— попередня оплата за матеріальні цінності.