9.10. Оцінка запасів на дату балансу

На дату балансу запаси оцінюються за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації. Використання такого підходу при оцінці запасів ще називають правилом нижчої оцінки.

За чистою вартістю запаси відображаються, якщо їх ціна знизилася порівняно з первісною, вони зіпсувались або втра­тили свої властивості.

Наприклад, якщо зросли очікувані матеріальні затрати на завершення виробництва, але вартість продажу готової про­дукції не збільшилася, то запаси, що використовуються для по­треб виробництва, не принесуть за цієї умови більшу ко­рисність і тому підлягають уцінці.

Чиста вартість реалізації визначається за кожною одини­цею запасів вирахуванням з очікуваної ціни продажу, очікува­них витрат на завершення виробництва і збут. Недоцільно уцінювати запаси цілої галузі або усі наявні на підприємстві. Лише за деяких умов об'єднання запасів у групи для потреб переоцін­ки може бути доцільним. Наприклад, підприємство займається складанням автомобілів з придбаних запасних частин і вартість цих автомобілів на ринку значно знизилась. Підприємство буде отримувати результат від основної реалізації — валовий збиток. Це означає, що вартість запасних частин, з яких вони склада­ються, є завищеною (якщо інші здійснювані втрати є достатньо обґрунтованими). Уданому випадку складно визначити, які із запасних частин втрачають вартість у більшій мірі, а які в меншій. Тому частковій переоцінці підлягають усі запаси, що викорис­товуються для складання автомобілів. Однак, якщо за іншими видами готової продукції ціна даного продажу не зменшилася, запаси, які використовуються для виготовлення цієї продукції, переоцінці не підлягають.

Чиста вартість реалізації запасів повинна бути досить надійною їх оцінкою, яка базується, виходячи з можливої вартості їх реалізації за вирахуванням витрат на реалізацію. При цьому слід враховувати можливі коливання цін або собівар­тості, які можуть бути до моменту реалізації виготовленої із наявних запасів продукції. Основою для такої оцінки можуть бути дані прайслистів підприємств-виробників запасів, спе­ціальні дослідження тенденцій коливання ринку, пов'язаних з цінами на певні види запасів, економічні прогнози аналітиків. Чиста вартість реалізації запасів залежить від напряму їх використання підприємством та стану ринку. Уданому випадку можливі такі варіанти:

— якщо запаси використовуються для виготовлення про­дукції в звичайних умовах, то найкращою оцінкою запасів буде їх відновна вартість;

— якщо коливання цін вказують нате, що собівартість го­тової продукції буде перевищувати ціну продажу, виробничі запаси оцінюються за чистою вартістю реалізації;

— якщо готову продукцію можна продати за собівартістю або вище собівартості, переоцінка запасів не проводиться;

— якщо підприємство отримало спеціальне замовлення, яке визначає і ціну відвантаження готової продукції, то вартість запасів залежить від умов контрактних зобов'язань.

Для підприємств, що надають послуги, кожен вид послуг, за яким здійснюється нагромадження витрат і визначається ціна продажу, розглядається як окрема одиниця.

Переоцінка запасів за чистою вартістю реалізації необхід­на за таких умов:

— пошкодження запасів;

— часткового старіння запасів;

— зниження ціни реалізації запасів;

— зростання очікуваних витрат на завершення виробниц­тва або збут.

Якщо товари частково втратили свою первісну вартість або зовнішній вигляд і не користуються попитом у споживачів, а також товарно-матеріальні цінності, які протягом трьох місяців не можна використати для потреб виробництва через недоцільність такого виробництва, то їх переоцінка здійснюється відповідно до Положення про порядок уцінки і реалізації залежаної продукції з групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення і надлишку товарно-матеріальних цінностей, затвердженого наказом Міністерства економіки України, Міністерства фінансів Ук­раїни від 15.12.1999р. № 149/300.

Сума, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації та вартість повністю втрачених запасів, списується на витрати звітного періоду.

При цьому на суму втрати вартості складається обліковий запис:

Дебет 946 "Втрати від знецінення запасів";

Кредит 20 "Виробничі запаси";

Кредит 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети";

Кредит 25 "Напівфабрикати";

Кредит 26 "Готова продукція";

Кредит 28 "Товари".

Якщо чиста вартість реалізації тих запасів, які раніше були уцінені та є активами на дату балансу, надалі збільшується, то на суму збільшення чистої вартості реалізації, але не більше суми попереднього зменшення, сторнується запис про попе­реднє зменшення цих запасів. Суми нестач і втрат від псування цінностей до прийняття рішення про конкретних винуватців відображаються на забалансових рахунках. Після встановлення осіб, які мають відшко­дувати втрати, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості або інших активів і до­ходу звітного періоду.