11. Воєнна компанія 1813-1814 рр. Віденський конгрес та його рішення.

- Вигнання Наполеона з Росії не означало припинення його панування в Європі, а тому росіяни здійснили закордонний похід, вступивши у січні 1813 р. на територію Польщі і Пруссії. Росія, Польща, Пруссія, Англія, Австрія, Швеція уклали союз. У жовтні 1813 р. відбулася «битва народів» під Лейпцигом, де Наполеон зазнав поразки, і це звільнило від нього всі німецькі держави. У березні 1814 р. було взято Париж. Наполеон засланий на о. Ельба.

- Віденський конгрес. Він діяв у вересні 1814 – червні 1815 рр. і був покликаний облаштувати Європу, внаслідок чого виникали суперечки. Крім того, Наполеон зробив спробу повернути владу, але зазнав остаточної поразки під Ватерлоо.

- Рішення Віденського конгресу:

• Збережено монархічні режими в Європі;

• Введена в дію «віденська система», яка передбачала дотримання європейської рівноваги і перекроєння Європи відповідно до рішень конгресу;

• Створено Царство Польське у складі Росії;

• Для втілення рішень Віденського конгресу було створено Четверний союз (Росія, Англія, Австрія, Пруссія).

• Окуповано Францію, вона змушена виплатити велику контрибуцію.

12. Зовнішня політика Росії 1815-1825 рр.

Після 1815 р. основна задача Росії в Європі стала підтримкою старих монархічних режимів і боротьба з революційними рухами. Олександр І і Микола І в основному спиралися на союзи з Австрією і Прусією. 1849р. Микола І допоміг австрійському імператору подавити революційне повстання. На півдні склалися складні відносини з Османською імперією і Іраном. Турція не могла змиритися що до Росії приєднався Крим. Важливою проблемою була забезпечити безпечний прохід проливів Босфору та Дарданелл. Потрібно було не допустити іноземних суден в Чорне море. По Кючук-Кайнарджийському та Ясскому договорах право покровительство християнам які були піддані Османській імперії належало Росії. Росія активно цим користувалася. Також інтереси Росії зіткнулися з інтересами Туреччини і Іраном на Кавказі. ТАкож важлива роль відігравали відносини з кавказькими народами Росії. Адже їй потрібно було отримати згоду щоб підкорити весь кавказький регіон. Також в цей час Росія розвивала відносини з Китаєм та країнами Північної та Південної Америки. Ближче до середини століття Росія почала робити стрімкі кроки для проникнення в Азію.

13. Аракчеєвщина.

Аракчеєвщина - політика названа в честь її провідника. Була задіяна в останнє десятиліття правління Олександра І. Політика націлена на зміцнення абсолютизму і кріпосного права. Воєнні поселення - особлива форма комплектації і утримання армії. (полегшення для казни держави). Перший період створення 1808-1809рр, та найактивніше їх почали створювати в 1815 - 1816рр. В розряд воєнних поселень переводились державні селяни. Діти з 7 ми років зараховувалися в кантоністи, а з 18 несли реальну службу. Люди несли воєнну повинність, а ще попри це мали займатися землеробством, щоб утримувати себе. Контакти із зовнішнім світом строго заборонені (торгівля). Головним командиром був назначений Аракчеєв. Воєнні поселення викликали спротив населення, та Олександр твердо вирішив, що воєнні поселення будуть існувати. в 1825 році третина солдат була переведина у воєнні поселення. Пізніше такі поселення перестали існувати.