34. Причини реформи 60-80 рр. (Земська, судова, військова)

Реформи 60-70-х рр. були органічним продовженням селянської реформи.

Причини:

• земської – організація місцевого управління, коли звільнилися великі маси людей (краще вирішення місцевих проблем);

• судової – удосконалення судової системи, на яку постійно були нарікання;

• військової – поразка у Кримській війні, потреба модернізації армії;

• освітньої – для підготовки кадрів (базис для інших реформ).

35. Земська реформа 1864.

Виникла необхідність змінити місцеве управління. В губерніях і земствах створювалися земські установи, виборні органи, до яких входили усі прошарки (але на основі високого майнового цензу проходили переважно поміщики). Вони займалися виключно господарськими питаннями місцевого значення: утримання доріг, земських шкіл і лікарень, торгівлі і промисловості. Знаходилися під контролем зверху. Відіграли важливу роль у розвитку освіти і охорони здоров’я. Були центрами формування ліберальної дворянської і буржуазної опозиції.

36. Практична діяльність земських установ (господарська діяльність земств, освіта та охорона здоров'я)

Стаття Положення 1864 р. яка відзначала, що земства створюються для відання «місцевими пользами й потребами» стала тією правовою основою на якій виникли й розвилися земська народна освіта, медицина, статистичні дослідження, агрономічна допомога населенню, ветеринарія, дорожня справа, страхування, економічна допомога селу й т.ін. На наш погляд, господарська діяльність земств мала просвітницьке, економічне і,  безумовно, громадянське значення.

Земства створили розгалужену шкільну й позашкільну програму освіти: що базувалась на принципах самодіяльності населення, загальнодоступності і безкоштовності всіх освітніх заходів, їх систематичності і планомірності.  Слід зазначити, що процесом освіти були охоплені не тільки представники молодшого покоління російського села, але й старшого, не тільки чоловіки, але й жінки. Земства використовуючи різні форми роботи з населенням -  школи, народні бібліотеки, бібліотеки-читальні, народні читання, кінематографічні сеанси, музеї, недільні й вечірні курси для дорослих, народні будинки, багато в чому домоглися здійснення найважливішого завдання - виховання людини свідомої - громадянина, звільнення вчорашнього кріпака від забобонів, несамостійності, відсталості. Безумовно, ця робота відбувалася далеко не завжди гладко, усередині самого земства часто не було одноголосності в питанні про фінансування просвітніх заходів, школи як відкривалися так і закривалися, але з кожним роком  число письменного населення імперії зростало. 

Свій вклад в просвітництво широких мас населення внесла діяльність земств в галузі забезпечення охорони здоров'я. Земства з перших років існування зіштовхнулися із проблемою антисанітарії, високої дитячої смертності, епідемій заразних захворювань. Ставлення населення до власного здоров'я за принципом «Бог дав - Бог взяв», багато в чому було наслідком відсутності культури загалом. Створення земствами мережі лікарень, фельдшерських пунктів, поширення просвітительських брошур, інформації про захворювання, проведення вакцинацій - не тільки привчало населення до турботи про своє здоров'я, але й підвищувало освітній рівень населення, формувало уявлення про індивіда і його життя як певну суспільну цінність.

Ще більш важливим у громадянському плані стала діяльність земств в області  статистичних досліджень. Інформація зібрана й оброблена земськими статистиками мала не тільки господарське, але й величезне соціально-політичне значення. Їхні дані допомагали розкрити причини й наслідки селянського малоземелля, голоду, низького рівня освіти. По-суті ця інформація розкривала соціально-господарську сутність імперії, показуючи її найчастіше в непривабливому вигляді. Природно, що матеріали земської статистики активно використовували у своїх цілях опозиційні владі сили, що у свою чергу часто тягло нападки на земство з боку влади й обвинувачення в крамолі. Саме спираючись на відомості отримані в ході статистичних досліджень земства збуджували різноманітні клопотання до влади - тим самим виконуючи одну з основних функцій громадянського суспільства - захист групових інтересів,  упорядкування вимог і прагнень індивідів.

Основними напрямками роботи земств в галузі розвитку сільського господарства - були агрономічна допомога, поширення сортових посівних матеріалів, породистої худоби, боротьба зі шкідниками сільського господарства, з неврожаями, кооперативна діяльність й т.д.  Саме в галузі сільського господарства  земства усе впевненіше стали заявляти про себе як органи місцевого самоврядування. Створення агрономічних організацій покликаних працювати з усім сільським населенням, послідовна лінія поводження земств у їхніх відносинах з урядовими агрономами й землевпорядними установами, активне використання новітніх для того часу досягнень сільськогосподарської науки й агрономічної практики, демонстрували громадянську альтернативу державній політиці в цій галузі.

Сільськогосподарська діяльність земств набула нових соціальних рис в роки столипінської аграрної реформи. Громадянське суспільство, як відомо не тільки опонує державі, але й сприяє його починанням, якщо це відповідає інтересам суспільства.  Так і земства взяли активну участь у переселенській діяльності в рамках столипінської аграрної реформи. Ними була створена ціла мережа агентур по супроводу, благоустрою переселенців, вивченню областей для переселення, з метою чого була створена Південно-російська обласна земська переселенська організація. Участь земств у проведенні аграрної реформи сприяло прискоренню виділення селянина із громади, формування самостійного хазяїна, особистості, громадянина.