21. Централізація і бюрократизація державного правління Миколи і.

• Микола І – третій син Павла І, правив у 1825-1855 рр. Він не любив навчатися, а любив військову справу. Побачивши, до чого призвів лібералізм Олександра І, Микола І вирішив, що лише суворою регламентацією усього суспільства (і навіть себе) можна тримати порядок. Більшість вчених бачать у Миколі гасителя свободи і думки, деспота. Але він сприймав самодержавну владу як обов’язок, а не право.

• Про централізацію свідчило наступне:

• Роль Державної Ради як законодорадчого органу зменшилася (тут лише обговорення, а останнє слово за монархом);

• Падає роль Сенату як вищого адміністративного органу;

• Система міністерств була підмінена Власної Його Імператорської Величності Канцелярією;

• ІІІ Відділення Канцелярії;

• Всі найвищі бюрократичні пости займали улюбленці царя;

• Широко створювалися секретні комітети, які підпорядковувалися особисто царю.

• Своїм основним завданням Микола І бачив зміцнення самодержавної влади. Це і склало головний зміст його внутрішньої політики. Щоб зосередити всю владу в своїх руках (щоб особисто здійснювати контроль за всіма сторонами суспільного життя), Миколи створив Канцелярію, яка складалася з 6 відділень:

1. Відділ, що слідкував за виконанням указів царя і доповідав йому;

2. Відділ для кодифікації законів (Сперанський);

3. Відділ вищої політики і розшуку (ІІІ отделение);

4. Відділ з питань керівництва жіночими училищами і благодійними установами;

5. Відділ для проведення реформи державних селян;

6. Відділ для управління територіями (в т.ч. приєднаними).

- Все це спричинило розростання чиновницького апарату (70 тис. осіб). Практикувалося створення тимчасових комітетів. Верховне управління перебудовується у напрямку зміцнення особистої влади монарха. Тобто, зростає централізація і бюрократизація управління.

- Зростає чиновницький апарат і паперове діловодство (море паперів неможливо було перевірити і опрацювати), хабарництво. Комісії і комітети створюються і на місцях, що спричинює і там хабарництво і казнокрадство.

22. Політика уряду Миколи і в економічній та соціальних сферах. (соц. Сфери - дворянства)

1) Економіка. У 1839-1844 рр. була проведена фінансова реформа за ініціативою міністра фінансів Канкріна, щоб подолати інфляцію. В основу грошового обігу був поставлений срібний рубль. Це зміцнило на деякий час економіку (до Кримської війни).

2) Соціальна сфера. Основне питання – селянське. При Миколі діяло 10 комітетів, які видали такі укази:

• Від 1842 р. про зобов’язаних селян – поміщик міг відпустити кріпака, надавши йому землю не у власність, а у користування.

• 1837 – реформа державного села (граф Кисельов). Державним селянам надано самоуправління, державним селом тепер завідувало Міністерство державних маєтностей.

• У 1846-1847 рр. на Правобережній Україні проведено інвентарну реформу (регламентувався розмір селянських наділів і повинностей для обмеження впливу польських дворян).

До інших соціальних реформ належать:

• 1845 – різке підняття чинів для отримання дворянства (через розмивання його меж);

• 1832 – введено новий стан почесних громадян (збагатілі торгово-промислові прошарки). Вони звільнялися від податків і військових повинностей.