44

ВСТУП

Актуальність теми. Створення адекватної та самодостатньої економічної системи є пріоритетною задачею України на сучасному етапі становлення та розвитку ринкової економіки. Важливу роль в цьому відіграють банки як суб'єкти кредитних відносин, які, зважаючи на недостатній розвиток фінансового ринку та невідповідність обсягів капітального інвестування реальним потребам економіки, є основним каталізатором економічного розвитку держави. Водночас із забезпеченням банківському бізнесу найбільшої частки доходів кредитні операції залишаються і найбільшим джерелом ризиків. Незважаючи на те, що частка прострочених та сумнівних кредитів в сукупному кредитному портфелі банківської системи України у липні 2010 року зросла на 0,7 процентних пункти і до 1 серпня склала 11,5% загальної суми виданих кредитів. Саме тому захист від ризиків, зокрема від кредитного ризику як одного з основних, є серед пріоритетних завдань банківської системи України. Оскільки джерело кредитного ризику банку полягає у нездатності позичальника своєчасно та в повному обсязі виконати свої зобов'язання за отриманим кредитом, одним із заходів, спрямованих на мінімізацію збитків, є проведення якісної оцінки його кредитоспроможності. Існуючі проблеми сучасних умов становлення ринкових відносин в Україні – тіньова економіка, недосконалість правової бази та податкової системи – спричиняють необхідність вдосконалення існуючого механізму оцінки кредитоспроможності клієнтів банків. Значний внесок у розробку питань оцінки кредитоспроможності позичальників банків зробили західні економісти Е.Альтман, А.Бітті, К.Бюлер, Е.Ваухем, Д.Гелей, Ф.Захер, Т.Карлін, Г.Притч, П.Рассел, М.Роберт, М.Слау. Серед українських вчених, які приділили даному питанню наукові праці, - І.Бланк, Вал.Галасюк, Вік.Галасюк, О.Дзюблюк, Г.Земітан, В.Кочетков, С.Науменкова, А. Поддєрьогін. Віддаючи належне вченим, що досліджують проблему банківського ризик-менеджменту та оцінки кредитоспроможності, слід зазначити, що методичні підходи до визначення кредитоспроможності позичальників вітчизняних банків потребують подальших досліджень. Зокрема, в більшості методик оцінки кредитоспроможності використовуються підходи, не завжди адаптовані до умов вітчизняної економіки. Метою курсової є теоретико-методичне обґрунтування та удосконалення механізму оцінки кредитоспроможності позичальників банків. Досягнення поставленої мети було забезпечене розв'язанням наступних взаємопов'язаних задач:

1. дослідити сутність понять „кредитоспроможність”, „оцінка кредитоспроможності”, „механізм оцінки кредитоспроможності”;

2. узагальнити та систематизувати складові інформаційного забезпечення фінансового аналізу та сформувати кваліфікаційні вимоги до даних, що використовуються в процесі оцінки кредитоспроможності;

3. розробити методичні підходи до оцінки зовнішнього середовища існування позичальника, визначити фактори, які чинять суттєвий вплив на розвиток підприємства та на результати його фінансово-господарської діяльності;

4. дослідити структуру механізму оцінки кредитоспроможності в системі управління ризиками банківської діяльності та розробити рекомендації щодо його вдосконалення.

Об'єктом дослідження є процеси кредитування юридичних та фізичних осіб комерційними банками.

Предметом дослідження є теоретико-методичні та прикладні засади формування механізму оцінки кредитоспроможності позичальників.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є основні положення сучасної економічної теорії щодо сутності банківської діяльності, механізму їх функціонування та ролі в процесі суспільного відтворення, фундаментального аналізу, стратегічного та ризик-менеджменту, а також фундаментальні праці вітчизняних та зарубіжних вчених у галузі ризик-менеджменту та оцінки кредитоспроможності позичальників.

Інформаційною основою дослідження стали законодавчі акти Верховної Ради України, нормативні акти Національного банку України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади, локальні положення та інструкції ВАТ „Ощадбанк”. В роботі використані статистичні дані Національного Банку України, Державного комітету статистики України, Чернівецького обласного управління статистики, Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України, дані Інтернет-мережі та періодичних видань, річна фінансова звітність ВАТ „Ощадбанк”.

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання елементів розроблених методичних рекомендацій в локальних методиках оцінки кредитоспроможності позичальників комерційних банків для підвищення ефективності захисту від можливих втрат за активними операціями.

РОЗДІЛ 1

Теоретичні основи оцінки кредитоспроможності позичальника банку

1. Сутність кредиту та етапи його надання

Банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми [1].

Основними ознаками відносин, що становлять сутність кредиту є:

• учасники кредитних відносин повинні бути економічно самостійними: бути власниками певної маси вартості і вільно нею розпоряджатися; функціонувати на основі самодостатності та самоокупності; нести економічну відповідальність за своїми зобов'язаннями. Без цього вони не зможуть набути статусу ні кредитора, ні позичальника. Щоб стати кредитором, економічний суб'єкт повинен накопичити у власності певну суму вільних коштів, якими може вільно розпоряджатися. А щоб стати позичальником, суб'єкт повинен мати передумови для накопичення в майбутньому у своїй власності достатньої суми вільних коштів для повернення боргу;

• кредитні відносини є добровільними та рівноправними;

• кредитні відносини не змінюють власника цінностей, з приводу яких вони виникають;

• кредитні відносини є вартісними, оскільки виникають у зв'язку з рухом вартості (грошей чи матеріальних цінностей). Проте вони не є еквівалентними, тому що кожне переміщення вартості не супроводжується зустрічним рухом відповідного еквівалента.

Нееквівалентність кредитних відносин значно посилює в механізмі їх реалізації роль чинника платності, за яким позичальник повертає власникові більшу масу вартості, ніж сам одержує від нього. Така плата, що називається процентом, має подвійне призначення:

1) компенсувати кредитору втрату доходу у зв'язку з переданням відповідної суми коштів у чуже розпорядження та можливі збитки на випадок неповернення позички;

2) стимулювати позичальника до підвищення ефективності використання одержаних у позичку коштів.

Етапи надання кредиту:

Перший етап. До банку подається заявка (клопотання) на отримання кредиту за формою, визначеною банком. На цьому етапі оцінюються сильні й слабкі сторони майбутнього позичальника та об'єкта кредитування. Крім заявки, клієнт має подати такі документи, що накопичуватимуться в кредитній справі позичальника:

1. анкету позичальника (стислі відомості про позичальника) за формою, визначеною банком;

2. копії установчих документів, а також інші документи, що підтверджують правоздатність (для юридичних осіб) і дієздат-ність (для фізичних осіб) клієнта;

3. копію статуту та свідоцтва про реєстрацію (переєстрацію);

4. копії ліцензій, передбачених законодавством;

5. техніко-економічне обґрунтування одержання кредиту з розрахунком строку окупності та рентабельності об’єкта кредитування із зазначенням спрямування позичкових коштів та розрахунку затрат і надходжень на весь термін користування позикою;

6. копії контрактів, угод та інших документів, що стосуються кредиту: контракти на придбання та реалізацію товарно-матеріальних цінностей, послуг та виконання робіт, накладні, митні декларації тощо;

7. документи, що стосуються забезпечення кредиту;

8. довідку з обслуговуючого банку про наявність рахунків позичальника, наявність (відсутність) заборгованості за кредитами;

9. відомості за кредитами, отриманими в інших банках.

Після ознайомлення з документами працівник банку проводить попередню бесіду з майбутнім кредитоодержувачем, що дозволяє з'ясувати важливі деталі щодо умов надання та погашення кредиту і відсотків. На цьому етапі банк приділяє увагу достовірності документів та інформації, на основі яких вирішується питання про надання кредиту.

Другий етап. Передбачає вивчення кредитоспроможності клієнта. Можна провести перевірку позичальника на місці.

Третій етап. Полягає в розробці умов процесу кредитування, підготовці й укладанні кредитного договору. Банк визначає параметри позички: вид кредиту, суму, строк, спосіб видачі й погашення кредиту, забезпечення, рівень відсотка, інші моменти. Після закінчення роботи щодо структурування кредиту кредитний працівник банку переходить до переговорів про укладання кредитного договору з клієнтом. При цьому клієнту надаються пропозиції за умовами майбутньої кредитної угоди. Зближення позицій банку та клієнта і досягнення компромісу є кінцевою метою переговорів. Після досягнення згоди за всіма питаннями підписується кредитний договір та строкове зобов'язання. Строкове зобов'язання являє собою юридичний документ, який є основою для погашення кредиту.

Четвертий етап. Відбувається надання кредиту, а також здійснюється контроль за виконанням умов кредитного договору. Після підписання кредитної угоди працівник кредитного відділу оформляє бухгалтерські документи, які містять вказівки щодо відкриття позичкового рахунку та видачі кредиту. Оформлені згідно з банківськими вимогами документи передаються в обліково-операційний відділ для виконання. У розпорядженні кредитного відділу повинен зазначатись наданий особовому позичковому рахунку позичальника номер рахунка, а також загальні рекомендовані й додаткові параметри, що характеризують позичальника та кредитну угоду і які необхідні для виконання аналітичного обліку. На основі даних розпорядження здійснюється реєстрація позичкового особового рахунка в книзі відкритих рахунків.

П'ятий етап процесу банківського кредитування полягає в поверненні кредиту разом з відсотками. У відповідності з вимогами Національного банку України відсотки за користування кредитом нараховуються щомісяця. Погашення кредиту і нарахованих за ним відсотків здійснюється платіжним дорученням з поточного рахунка позичальника. Погашати кредит можна одночасно або частинами. Позичальник за узгодженнями із банком може достроково повернути отриманий кредит.