Розділ 2 аналіз оцінки кредитоспроможності позичальників на прикладі ват «ощадбанк»

2.1. Загальна характеристика ват «Ощадбанк». Історія виникнення та розвитку ощадної справи на Україні

Ощадна справа – це діяльність, безпосередньо пов’язана із заощадженням, накопиченням і використанням грошей. Зародження ощадної справи на території України, виникнення перших ощадних структур на території України, в Галичині, датоване другою половиною XVIII століття.У Західній Україні заощадження приватних осіб першими розпочали приймати державні окружні каси губернаторства. 1783 року у Львівському губернаторстві було засновано 18 таких кас. З 1895 року за новим статутом ощадні каси офіційно почали називатись державними. Цим наголошувалося на відповідальності держави за вкладені в них кошти. При Держбанку Росії було створене Управління ощадних кас, якому підпорядковувалися установи ощадкас, незалежно від місця їх функціонування. У грудні 1922 р. організовують роботу ощадкаси  вже радянського взірця. Вони повністю підпорядковуються Наркомфіну, а їх діяльність була спрямована на залучення грошових коштів населення для вирішення державних проблем. У 1923 році в Києві організовано Головну державну трудову ощадну касу, яка взяла на себе керівництво і контроль за розвитком усієї ощадної справи в Україні.  Після 1932 року ощадкаси перетворились на монопольні кредитні установи, які залучали грошові кошти населення для державних потреб.

Істотні зміни в діяльності ощадкас відбулись у 1963 році, коли мережу Держтрудощадкас СРСР було передано від Мінфіну Держбанку.

З 1972 року в ощадкасах запроваджується повний госпрозрахунок. Наприкінці 70-х і особливо у 80-ті роки стрімко зростають доходи населення, і як результат, його заощадження. Інфляція зумовила реформування банківської системи 1988 року, і мережа ощадкас трансформувалась в установи Ощадбанку СРСР.

У 1991 році Україна виходить зі складу Радянського Союзу і проголошує свою незалежність. З проголошенням незалежності України Ощадбанк відокремлюється від Ощадбанку СРСР.

31 грудня 1991 року Ощадбанк зареєстровано в Національному банку України як самостійну банківську установу – Державний спеціалізований комерційний ощадний банк України. Його утворено на базі установ Ощадбанку СРСР в Україні, попередником якого з 1922 року були Держтрудощадкаси СРСР.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 1999 року на виконання розпорядження Президента України від 20 травня 1999 року Державний спеціалізований комерційний ощадний банк України перетворено у відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (скорочена назва – ВАТ „Ощадбанк”).

Зареєстровано Національним банком України 31 грудня 1991 року за № 4. Ліцензія Національного банку України № 148 від 16 січня 2002 року на право здійснення банківських операцій. Засновником банку є держава в особі Кабінету Міністрів України.

На сьогодні Ощадбанк - єдиний серед українських банків, який має закріплену законом державну гарантію збереження вкладів громадян та їх видачі за першою вимогою.

Зараз ВАТ «Ощадбанк» - одна з найбільших фінансово-банківських установ в Україні, яка стабільно працює в умовах постійної конкуренції на ринку банківських послуг та прагне бути сучасним конкурентоспроможним банком. Банк має найбільшу мережу установ - близько 6000, тут працює майже чверть банківського персоналу України.

Це єдиний банк, який відповідно до Закону України „Про банки і банківську діяльність” має державну гарантію по вкладах населення.

  Ощадбанк - банк, який є достатньо капіталізованим і забезпечує виконання нормативів встановлених Національним банком України.

Сьогодні послугами банку користуються всі категорії населення, що зумовлює провідну позицію банку на ринку роздрібних банківських послуг України. Зважаючи на соціальну спрямованість, банк націлений на збереження широкої присутності в усіх регіонах України [22].

Головою наглядової ради ВАТ „Ощадбанку” є Рибак Сергій Олександрович, заступник Литюк Анатолій Іванович, а також 13 членів наглядової ради.

Організаційна структура (Додаток В) являє собою Наглядову раду. Наглядова рада керує Правлінням, до якого входить:

• Комітет з управління активами та пасивами;

• Фінансовий комітет;

• Комітет тарифної та продуктивної політики;

• Тендерний комітет;

• Кредитний комітет

Правління ж керує Центральним апаратом, якому підпорядковуються філії – обласні управління, Головне управління по м. Києву та київській області, Кримське республіканське управління – 25 установ. Вище переліченим установам підпорядковуються філії – відділення, їх налічується 240 установ, а їм в свою чергу територіально – відокремлені без балансові відділення, яких 5 667 установ.