- •1. Територія російської держави в першій половині 19 ст. Соціальна структура.
- •2. Сільське господарство в першій половині 19 ст. Криза феодально - кріпосної системи.
- •3. Розвиток промисловості в першій половині 19ст. Сутність промислового перевороту.
- •4. Транспорт. Внутрішня і зовнішня торгівля першої половини 19 ст.
- •5. Двірцевий переворот 11-12 березня 1801 року. Прихід до влади Олександра і.
- •6. Політика уряду Олександра і в селянському питанні.
- •7. Реформи державного управління 1801-1812 рр. План державних перетворень Сперанського (Міністерська реформа).
- •8. Зовнішня політика Росії 1801-1812 рр. (До війни)
- •9. Причини, характер російсько - французької війни 1812 р. Плани сторін.
- •10. Хід та наслідки важливіших битв російсько-французької війни.
- •11. Воєнна компанія 1813-1814 рр. Віденський конгрес та його рішення.
- •12. Зовнішня політика Росії 1815-1825 рр.
- •13. Аракчеєвщина.
- •14. Внутрішня політика Росії 1813-1825 рр. (конституційне питання. )
- •15. Джерела формування ідеології декабристів. Перші таємні товариства.
- •16. Південне і Північне товариство об'єднання слов'ян.
- •17. Порівняльний аналіз Руської правди Пестеля та конституції Муравйова (з аграрного питання).
- •18. ... З питання державного устрою Росії.
- •19. Повстання 14 грудня 1825 р. Оцінка руху декабристів.
- •20. Політика уряду Миколи і в галузі освіти та цензури.
- •21. Централізація і бюрократизація державного правління Миколи і.
- •22. Політика уряду Миколи і в економічній та соціальних сферах. (соц. Сфери - дворянства)
- •23. Основні напрямки зовнішньої політики царизму в середині 20 - на початку 50 рр 19ст. (1853 р).
- •24. Причини, хід та наслідки Кримської війни 1853-1856 рр.
- •25. Створення та діяльність гуртків 20-30 рр 19 ст.(товариство 12 номера, гурток Герцена...)
- •26. Консервативний напрямок в суспільному русі 30-40 рр. 19 ст. (Теорія Уварова)
- •27. Ліберальний напрямок в російському суспільному русі 30-40 рр. (слов'янофіли).
- •28. Радикальний напрямок 30-40 рр.
- •29. Російська культура в першій половині 19 ст.
- •30. Територія та соціальна структура в другій половині 19 ст.
- •31. Причини відміни кріпосного права. Підготовка та прийняття реформи 1861 р.
- •32. Зміст реформи 1861. (Маніфест)
- •33. Селянський і революційно - демократичний рух у 1861-1863 рр. Земля і воля 1861р. Олександр іі.
- •34. Причини реформи 60-80 рр. (Земська, судова, військова)
- •35. Земська реформа 1864.
- •36. Практична діяльність земських установ (господарська діяльність земств, освіта та охорона здоров'я)
- •37.Судова реформа 1864 р.
- •38. Військові реформи 60-80 рр 19 ст.
- •39. Реформа в галузі освіти і цензури.
- •40 Міська реформа. Самоврядування.
- •41.Розвиток сільського господарства 60-90 рр. 19ст.
- •42. Розвиток промисловості 60-90 рр 19 ст.
- •43. Транспорт, внутрішня та зовнішня торгівля 60-90 ті рр 19 ст.
- •44. Джерело формування російської буржуазії.
- •44. Джерело формування російської буржуазії та пролетаріату (купецтво, збідніле селянство)
- •45. Державницька діяльність с. Ю. Вітте
- •46. Створення та діяльність народницьких гуртків кінця 60 - початку 70 - х рр 19ст. Ходіння в народ.
- •47. Основні напрямки російського народництва (Ткачов, Бакунін, Лавров)
- •48. Програмні засади та практична діяльність народної волі та чорного переділу.
- •1879, Петербург – з’їзд. Розділ на «Народну волю» і «Чорний переділ
- •49. Структура, програмні засади та практична діяльність народної волі та чорного переділу (1879-1881)
- •50. Програмні засади та діяльність південно-російського союзу робітників (1875 р) та Північного союзу робітників (1878 - 1880).
- •51. Група визволення праці (1883) та розповсюдження в Росії Марксизму
- •52. Основні напрямки зовнішньої політики у другій половині 50-60 рр. (Після Кримської війни)Напрямки зовнішньої політики Росії у 50-60 рр. 19 ст. :м
- •56. Економічний розвиток Росії Економіку Росії слід поділити на промисловість, сільське господарство, фінанси, торгівлю і транспорт, які розвивалися за періодами (часто неодночасно).
- •2. Зовнішня.
- •60. Розкрийте стан освіти ...
- •61. Урядова політика у галузі освіти та преси 80 - ті рр 19 ст.Освіта. Мета – підкорити середню школу контролю держави і Синоду.
- •63. Поясніть реакцій курс Олександра ііі. -Освіта. Мета – підкорити середню школу контролю держави і Синоду.
- •64. Положення про земських начальників (1889) Земська (1890) Міська (1892) Судова (1887). (Контр. Реформи)
- •66. Причини, хід характер та основні етапи першої російської революції 1905-1907 рр.
- •69. Маніфест 1905 року 17 жовтня.
- •71. Політичні партії Росії 1905-1907 рр.
44. Джерело формування російської буржуазії.
Буржуазія і пролетаріат – нові класи капіталістичного суспільства.
Буржуазію формували розбагатілі внаслідок промислової і фінансової діяльності дворяни, промислові прошарки, купці, «капіталістичні селяни», розбагатілі на лихварстві, торгівлі і промислах, які підтримували самодержавство, сільська буржуазія (кулаки), іноземці, які вкладали капітал у промисловість. Їх інтереси – економічні.
Пролетаріат – збідніле селянство (яке йшло на роботу в місто) і міська біднота. З одного боку, формувався кадровий пролетаріат, з іншого, такий, що не втратив зв’язку з селом. Пролетарські елементи були джерелом робітничого руху.
44. Джерело формування російської буржуазії та пролетаріату (купецтво, збідніле селянство)
Буржуазія і пролетаріат – нові класи капіталістичного суспільства.
Буржуазію формували розбагатілі внаслідок промислової і фінансової діяльності дворяни, промислові прошарки, купці, «капіталістичні селяни», розбагатілі на лихварстві, торгівлі і промислах, які підтримували самодержавство, сільська буржуазія (кулаки), іноземці, які вкладали капітал у промисловість. Їх інтереси – економічні.
Пролетаріат – збідніле селянство (яке йшло на роботу в місто) і міська біднота. З одного боку, формувався кадровий пролетаріат, з іншого, такий, що не втратив зв’язку з селом. Пролетарські елементи були джерелом робітничого руху.
45. Державницька діяльність с. Ю. Вітте
46. Створення та діяльність народницьких гуртків кінця 60 - початку 70 - х рр 19ст. Ходіння в народ.
У суспільстві намітився різкий поворот від радикалів. У 2 пол. 60-х рр. знов виникли таємні кружки, які, зберігаючи спадщину Чернишевського, перейшли до вузько змовницької і терористичної тактики. Було створено низку гуртків, які видавали книжки і літературу.
1. «Большое общество пропаганды» (М. Натансон). Вход. студенти 3-х столичних вузів: С. Перовська, С. Кравчинський, П.Кропоткін, Клеменс, Чайковський (гурток чайковців). Хотіли пропагувати соціалізм спочатку серед робітників, а ті б пішли на село. Організовані соціалістичні школи, але робітники не розуміли їх ідеології. Гурток викритий 1874 р.
2. Гурток «долгушинців» (1872, Петербург), Долгушин. Соц. питання. Власна друкарня. Прокламації. Розгромл. 1872.
3. «Київська комуна» (1873-1875). Збори народників на квартирі студента Головіна. Дебати. Треба розпочати практичну роботу з підготовки народу до революції.
4. «Народна розправа», 1869, Москва, Нечай. Вимагав сліпого виконання наказів. Мета виправдовує засоби.
5. «Ходіння в народ», 1874. Короткочасна пропаганда, заснована на ідеях Бакуніна. Селянство не розуміло пропаганди. Провал.
6. Друге ходіння в народ – 1875. Осідали надовго. Студенти працювали ремісниками, робітниками (одні пропагували, а інші просто лікували, освічували народ). Теж провал. Процес «193-х». Заарешт. 4 тис. чол.
47. Основні напрямки російського народництва (Ткачов, Бакунін, Лавров)
Ідейні вожді революційного народництва 70-х рр. – Бакунін, Лавров, Ткачов, Михайловський.
Анархізм (Бакунін):
держава перешкоджає розвитку особистості, тому виступав проти всякої влади;
селянство готове до революції, але на неї його мають підштовхнути «критично мислячі» особи, які підуть у народ;
потрібно злити окремі виступи у революцію, яка знищить державу, і створити федерацію вільних самокерованих селянських общин і робочих артілей.
Пропагандизм (Лавров):
провідна сила історичного прогресу – інтелігенція, а селянство не готове до революції;
інтелігенція має протягом тривалого часу готувати народ до революції;
потрібно створити революційну організацію;
увага приділяється образу революціонера, який має бути відданим ідеї і кришталево чистою людиною;
полеміка з найважливіших питань, відкидання культу безпомилковості.
Змовництво (Ткачов):
не вірив у революцію народу (селянство темне, неосвічене, і ніяка пропаганда не допоможе…), а покладав надії на революційну меншість, яка б захопила владу і почала соціалістичні перетворення (революцію не треба готувати, її треба здійснити);
самодержавство не має класової опори у суспільстві і економіці, а тому викорінити його буде неважко;
група змовників може легко захопити владу і встановити на 10 років свою диктатуру (щоб придушити опозицію і провести реформи для створення соціалістичної Росії).
Один зі змовників – Нечаєв – був прихильником тези «мета виправдовує засоби». Він вбив студента за підозрою у зраді. Нечаївщина осуджена І Інтернаціоналом.