- •1. Територія російської держави в першій половині 19 ст. Соціальна структура.
- •2. Сільське господарство в першій половині 19 ст. Криза феодально - кріпосної системи.
- •3. Розвиток промисловості в першій половині 19ст. Сутність промислового перевороту.
- •4. Транспорт. Внутрішня і зовнішня торгівля першої половини 19 ст.
- •5. Двірцевий переворот 11-12 березня 1801 року. Прихід до влади Олександра і.
- •6. Політика уряду Олександра і в селянському питанні.
- •7. Реформи державного управління 1801-1812 рр. План державних перетворень Сперанського (Міністерська реформа).
- •8. Зовнішня політика Росії 1801-1812 рр. (До війни)
- •9. Причини, характер російсько - французької війни 1812 р. Плани сторін.
- •10. Хід та наслідки важливіших битв російсько-французької війни.
- •11. Воєнна компанія 1813-1814 рр. Віденський конгрес та його рішення.
- •12. Зовнішня політика Росії 1815-1825 рр.
- •13. Аракчеєвщина.
- •14. Внутрішня політика Росії 1813-1825 рр. (конституційне питання. )
- •15. Джерела формування ідеології декабристів. Перші таємні товариства.
- •16. Південне і Північне товариство об'єднання слов'ян.
- •17. Порівняльний аналіз Руської правди Пестеля та конституції Муравйова (з аграрного питання).
- •18. ... З питання державного устрою Росії.
- •19. Повстання 14 грудня 1825 р. Оцінка руху декабристів.
- •20. Політика уряду Миколи і в галузі освіти та цензури.
- •21. Централізація і бюрократизація державного правління Миколи і.
- •22. Політика уряду Миколи і в економічній та соціальних сферах. (соц. Сфери - дворянства)
- •23. Основні напрямки зовнішньої політики царизму в середині 20 - на початку 50 рр 19ст. (1853 р).
- •24. Причини, хід та наслідки Кримської війни 1853-1856 рр.
- •25. Створення та діяльність гуртків 20-30 рр 19 ст.(товариство 12 номера, гурток Герцена...)
- •26. Консервативний напрямок в суспільному русі 30-40 рр. 19 ст. (Теорія Уварова)
- •27. Ліберальний напрямок в російському суспільному русі 30-40 рр. (слов'янофіли).
- •28. Радикальний напрямок 30-40 рр.
- •29. Російська культура в першій половині 19 ст.
- •30. Територія та соціальна структура в другій половині 19 ст.
- •31. Причини відміни кріпосного права. Підготовка та прийняття реформи 1861 р.
- •32. Зміст реформи 1861. (Маніфест)
- •33. Селянський і революційно - демократичний рух у 1861-1863 рр. Земля і воля 1861р. Олександр іі.
- •34. Причини реформи 60-80 рр. (Земська, судова, військова)
- •35. Земська реформа 1864.
- •36. Практична діяльність земських установ (господарська діяльність земств, освіта та охорона здоров'я)
- •37.Судова реформа 1864 р.
- •38. Військові реформи 60-80 рр 19 ст.
- •39. Реформа в галузі освіти і цензури.
- •40 Міська реформа. Самоврядування.
- •41.Розвиток сільського господарства 60-90 рр. 19ст.
- •42. Розвиток промисловості 60-90 рр 19 ст.
- •43. Транспорт, внутрішня та зовнішня торгівля 60-90 ті рр 19 ст.
- •44. Джерело формування російської буржуазії.
- •44. Джерело формування російської буржуазії та пролетаріату (купецтво, збідніле селянство)
- •45. Державницька діяльність с. Ю. Вітте
- •46. Створення та діяльність народницьких гуртків кінця 60 - початку 70 - х рр 19ст. Ходіння в народ.
- •47. Основні напрямки російського народництва (Ткачов, Бакунін, Лавров)
- •48. Програмні засади та практична діяльність народної волі та чорного переділу.
- •1879, Петербург – з’їзд. Розділ на «Народну волю» і «Чорний переділ
- •49. Структура, програмні засади та практична діяльність народної волі та чорного переділу (1879-1881)
- •50. Програмні засади та діяльність південно-російського союзу робітників (1875 р) та Північного союзу робітників (1878 - 1880).
- •51. Група визволення праці (1883) та розповсюдження в Росії Марксизму
- •52. Основні напрямки зовнішньої політики у другій половині 50-60 рр. (Після Кримської війни)Напрямки зовнішньої політики Росії у 50-60 рр. 19 ст. :м
- •56. Економічний розвиток Росії Економіку Росії слід поділити на промисловість, сільське господарство, фінанси, торгівлю і транспорт, які розвивалися за періодами (часто неодночасно).
- •2. Зовнішня.
- •60. Розкрийте стан освіти ...
- •61. Урядова політика у галузі освіти та преси 80 - ті рр 19 ст.Освіта. Мета – підкорити середню школу контролю держави і Синоду.
- •63. Поясніть реакцій курс Олександра ііі. -Освіта. Мета – підкорити середню школу контролю держави і Синоду.
- •64. Положення про земських начальників (1889) Земська (1890) Міська (1892) Судова (1887). (Контр. Реформи)
- •66. Причини, хід характер та основні етапи першої російської революції 1905-1907 рр.
- •69. Маніфест 1905 року 17 жовтня.
- •71. Політичні партії Росії 1905-1907 рр.
51. Група визволення праці (1883) та розповсюдження в Росії Марксизму
Активні учасники «Чорного переділу», у зв’язку з розгромом революційних народників, стали на позиції марксизму (Плеханов, Засулич, Дейч, Ігнатов) і утворили в Женеві «Групу визволення праці» (1883). «Програма» (1884) передбачала:
повний розрив з народництвом і його критика;
пропаганда соціалізму;
боротьба з самодержавством;
опора на робітничий клас;
створення робітничої партії;
організація буржуазно-демократичної революції, здійсненої буржуазією і пролетаріатом (селянство – реакційна сила), а потім соціалістичної;
поширення ідей наукового соціалізму шляхом перекладу творів Маркса і Енгельса.;
Плеханов вважав, що перехід до соціалізму слід здійснити не через селянську общину, а через встановлення політичної диктатури пролетаріату.
У 80-х рр. у Росії з’являються марксистські кружки:
1883 – група Д. Благоєва (Петербург);
1885 – кружок К. Точисського «Товариство санкт-петербурзьких мастерових»;
1899 – група Бруснева «Соціал-демократичне «общество»»;
кружки Федосєєва в Казані.
«Союз боротьби за визволення робітничого класу» (Ленін) сформувався з різних кружків і вів пропаганду на заводах, організовував стачки (1895 через репресії закритий).
Їх мета – вивчення марксизму і його пропаганда серед робітників, студентів і дрібних службовців, проте вони були відірвані від робітничого руху.
У 90-х рр. в Росії поширюється «легальний» марксизм, який:
мав протилежні до народницьких погляди;
визнавав прогресивність капіталізму (він є обов’язковою сходинкою до капіталізму);
виступав за реформістський шлях, проти революції і диктатури пролетаріату;
вважав, що зміни в політичному ладі країни мають засновуватися на принципах законності, легітимності, права.
52. Основні напрямки зовнішньої політики у другій половині 50-60 рр. (Після Кримської війни)Напрямки зовнішньої політики Росії у 50-60 рр. 19 ст. :м
1.Західний.
Росія втратила право вирішального голосу при вирішенні найважливіших європейських проблем (після поразки у Кримській війні). Сформувався англо-австро-французький блок.
Росія намагалася скасувати нейтралізацію Чорного моря за Паризьким трактатом. За це взявся міністр закордонних справ Горчаков, який заявив, що «Росія не сердиться, вона зосереджується…». Почалися пошуки союзників. У 1859 р. був укладений союз із Францією, але це нічого не дало. Тоді Росія зблизилася з Пруссією, підтримала її прагнення об’єднати німецькі землі, і при війні 1870-71 рр. з Францією зайняла нейтралітет (хоч мала договір про союз з Францією). У 1870 р. Горчаков заявив усім великим державам, що Росія не збирається бути позбавленою флоту на Чорному морі. ЇЇ підтримала Пруссія, Англія і Австрія виступили проти, а Франція вже нічого і не значила після невдалої війни. Лондонська конференція великих держав 1871 р. скасувала статтю про нейтралізацію Чорного моря. Росія відновила флот і бази, судноплавство протоками, знову могла допомагати балканським країнам.
Середньоазіатський – була розроблена програма приєднання Середньої Азії.
Далекосхідний.
Після англо-французької диверсії на Камчатці, перетворення Китаю у маріонетку Заходу, швидкий розвиток Японії треба було зміцнювати свої позиції на Далекому Сході.
Росія-Китай. За Айгунським (1858) і Пекінським (1860) договорами з Китаєм Росія закріпила за собою лівий берег Амуру і Уссурійський край. Тут почалася швидка розбудова міст.
Росія-Японія. 1855 – Самодський договір про постійний мир і дружбу. Росія отримала північ Курил. Сахалін – спільне володіння. 1875, Петербург – новий рос.-японс. договір. Росія отримала Сахалін, а Японія – Курили.
4. Американський.
Росія провадила доброзичливу політику щодо США, підтримала Північ у громадянській війні.
1867 р. Росія за 7,2 млн доларів продала багату на корисні копалини (як виявилося потім) Аляску.
53. Причини, хід та наслідки Російсько - Турецької війни 1877-1878 рр.Після Лондонської конференції 1871 р. Росія могла надавати допомогу Балканським народам. Повстання в балканських країнах – їх жорстоке придушення – Росія втрутилася з вимогою припинити це (Зах. Європа була пасивна) – у квітні 1877 огол. Туреччині війну. Росія була не зовсім готова до війни (військові реформи не були закінчені – погана зброя, застарілі доктрини). Розроблено план швидкої наступальної війни, були талановиті генерали. 2 театри військових дій: Балкани і Закавказзя. 1. Балкани. Травень 1877 – рос. війська форсували Дунай і осадили Плевну, а частина (генерал Гурко) мала здійснити диверсію в Пд. Болгарії (вона оволоділа Тирново і гірським перевалом Шипка, але тут змушені були оборонятися усю другу половину року). Перша частина взяла Плевну і пішла в Пд. Болгарію, поч. широкий наступ по всьому театру воєнних дій і взяла Адріанополь (генерал Скобелєв). 2. Закавказзя. Була зайнята вся Абхазія і в листопаді 1877 взята фортеця Каре.
54. Сан - Степанський мирний договір (лютий 1879) Берлінський конгрес (червень 1888).1. Сан-Стефанський мир (лютий 1878). Це прелімінарний (попередній) мир, за яким
балканські країни отримали суверенітет (Сербія, Чорногорія і Румунія незалежність, а Боснія, Герцеговина і Болгарія – статус автономних князівств).
Росія повернула Південну Бессарабію, отримала нові опорні пункти на Кавказі Каре, Баязет, Батум, Ардаган, зміцнила становище на Близькому Сході.
2. Берлінський конгрес. Не бажаючи миритися зі зміцненням становища Росії, західні держави скликали Берлінський конгрес в червні 1878 (Росія, Туреччина, Англія, Франція, Німеччина, Австро-Угорщина) і переглянули умови Сан-Стефанського договору:
Південна Болгарія повернулася Туреччині,
Боснія і Герцеговина окуповані Австрією,
скорочені території незалежних Сербії, Чорногорії і Румунії,
Англія отримала Кіпр.
Російсько-турецька війна 1877-78 рр. була найважливішою віхою в історії визволення балканських народів і формування їх незалежності.
55. Міжнародне становище і зовнішня політика Росії 80 - початку 90 рр. 19 ст.Берлінський конгрес показав недоцільність Союзу трьох імператорів (Росія, Німеччина, Австро-Угорщина, 1873). Росія почала пошук нових союзників. Поглибилися суперечності між великими державами. Сформувалися 2 ворожі блоки: 1.Троїстий союз – 1879 Німеччина і Австрія, 1882 Італія. Вони вели агресивну політику (Австрія на Балканах, Німеччина на Близькому і Далекому Сході, Африці). Спрямований проти Росії і Франції. 2.Російсько-французький союз. Росія переглянула свою традиційну орієнтацію на Центральну Європу і уклала союз із Францією (1891-92 підписано документи – політичний договір і воєнна конвенція, 1893 – ратифікація конвенції). Антинімецька спрямованість союзу. Крім того, у 1881 і 1884 рр. продовжувався договір 3-х імператорів, 1887 підпис. «договір перестраховки», але недовір’я в російсько-німецьких відносинах зростало. Почалася боротьба великих держав за переділ світу.