17.5. Класифікація шумів за походженням, за характером, спектром та часовими характеристиками. Нормування шумів.

1. Шум, його характеристика, види шуму

Людина завжди жила в оточенні звуків і шуму. Звуком називаються такі механічні коливання зовнішнього середовища, які сприймаються слуховим аналізатором людини (від 16 до 20 000 Гц/с). Коливання біль­шої частоти називають ультразвуком, меншої - інфразвуком. Шум - це набір звуків різної інтенсивності і частоти, що знаходяться в хаотичному, безладному поєднанні.

Швидкість поширення звукових хвиль при нормальному атмосфер­ному тиску і температурі 20°С складає: у повітрі - 344 м/с; у воді - 1500 м/с; в тканинах тіла людини - 1500-1600 м/с.

У вільному просторі звукові хвилі поширюються від джерела звуку в усіх напрямках з однаковою швидкістю, натомість у замкнутому просторі (приміщеннях) вони багаторазово відбиваються від огороджувальних по­верхонь, якими є стіни, стеля, підлога, при цьому рівень звуку згідно з за­конами фізики може змінюватись.

Зростання рівнів виробничих шумів, котрі суттєво перевищують нор­мативні значення, шкідливо впливає на людський організм, знижує продук­тивність праці і стає фактором ризику і виробничого травматизму.

Основними фізичними характеристиками звуку є: частота (Гц), зву­ковий тиск Р (Па), інтенсивність або сила звуку І (Вт/м ).

Орган слуху людини здатен сприймати тиск, створюваний звуком, в широкому діапазоні частот - від порогу чутливості (Р_о= 2* 10^-5 Па) до по­рогу больових відчуттів (Р_б = 2*10 Па) при стандартній частоті 1000 Гц. Пороговим значенням, виражених в Па, відповідають певні значення си-

_{-12 2}

ли звуку (поріг чутливості І_о = 10^- Вт/м , поріг больового відчуття І_б =

10² Вт/м²).

На практиці для характеристики шуму прийнято вимірювати його ін­тенсивність і звуковий тиск не в абсолютних фізичних величинах, а лога­рифмами відношень цих величин до умовного нульового рівня, що відпо­відає порогові чутливості стандартного тону частотою 1000 Гц. Ці логарифми називають рівнями інтенсивності звукового тиску і виража­ють у белах (Б). Оскільки орган слуху людини спроможний розрізняти зміни рівня інтенсивності звуку на 0,1 Б, то для практичного використан­ня зручнішою є одиниця в 10 разів менша - децибел (дБ).

Рівень інтенсивності різних звуків на віддалі 1 м становить удБ: ше­піт - 10-20; голосна мова - 60-70; шум на вулиці - 70-80; шум потягу -110; шум реактивного двигуна - 130-140.

За походженням розрізняють такі види шуму:

- аеродинамічний, виникає при русі повітря, газів;

- механічний, виникає під час тертя, ударів, коливань окремих дета­лей, обладнання загалом;

- гідравлічний, виникає при русі води та інших рідин.

За часом дії шум може бути постійним і непостійним, а останній, у свою чергу, поділяється на коливний, переривчастий та імпульсивний. При постійному шумі рівень звуку змінюється за 8-годинний робочий день не більше ніж на 5 дБ. Для непостійного шуму характерна зміна рівня звуку протягом робочого дня: для мінливого (безперервно коливається у часі) -більш ніж 5дБ; переривчастого (змінюється ступінчасто з інтервалами 1 сек. і більше) - 5 дБ і більше, імпульсного (один або кілька звукових сигналів, кожен з яких довжиною менше 1 сек.) - не менше 7 дБ.

Якщо максимум рівня звукового тиску спостерігається в інтервалі частот до 300 Гц, то такий шум називається низькочастотним, якщо в діа­пазоні 300-800 Гц - середньочастотним, а при частоті понад 800 Гц - ви­сокочастотним.