11.5. Типові методи та засоби захисту персоналу від іонізуючого випромінювання у виробничих умовах.

Для контролю доз іонізуючого випромінювання використовують іо­нізаційний, сцинциляційний, фотографічний, хімічний методи.

Іонізаційний метод дозиметричного контролю базується на здатності газів під дією випромінювання ставати провідниками електричного стру­му. На цьому принципі працюють іонізаційні камери та газові лічильни­ки.

Сцинциляційний метод ґрунтується на здатності деяких твердих, рід­ких та газоподібних речовин світитися під дією іонізуючих випроміню­вань. Світлові спалахи через фотопомножувачі подаються на електронні лічильні схеми. За інтенсивністю спалахів оцінюється доза випроміню­вання.

Фотографічний метод базується на здатності фотоемульсії змінюва­ти свої властивості під дією випромінювання. Фотопластинка в світлоза­хисному папері розташовується в зоні впливу випромінювання. Потім пластинка проявляється, і за ступенем почорніння робиться висновок про дозу випромінювання.

Хімічний метод полягає в здатності деяких хімічних речовин зміню­вати свій колір під впливом іонізуючого випромінювання. За густиною забарвлення робиться висновок про дозу випромінювання.

Усі дозиметричні прилади поділяються на дві групи: 1) прилади для кількісних вимірювань дози та потужності дози опромінення; 2) індика­торні прилади для швидкого виявлення джерел випромінювання. Оцінку радіаційної обстановки проводять за допомогою дозиметрів ДП-5А, ДП-5Б, ДП-5В, «Прип'ять».

Захист від впливу радіоактивних речовин та іонізуючих випроміню­вань можна реалізувати використанням технічних та організаційних за­ходів. До технічних заходів відносяться екранування, герметизація, дис­танційне керування.

Установка екранів біля джерел випромінювання дозволяє істотно знизити дозу опромінення. Розміри, товщина та матеріал екрана залежить від виду випромінювання. Захистом від а-частинок є шар повітря товщи­ною кілька сантиметрів, одяг, рукавиці; від у^-випромінювання захисним екраном може бути шар повітря товщиною кілька метрів або шар алюмі­нію товщиною кілька міліметрів, оскільки ці види випромінювання ма­ють низку проникну здатність; у- та рентгенівське випромінювання ма­ють велику проникну здатність, тому для екранів використовують матеріали з великою атомною вагою (свинець, вольфрам), оскільки цими матеріалами випромінювання поглинається найбільш інтенсивно. Тов­щина екранів залежить від величини енергії випромінювання та кратності послаблення і коливається у межах від кількох міліметрів до десятків сантиметрів. Для оглядових вікон використовується свинцеве скло.

Захистом від внутрішнього опромінення є герметизація радіоактив­них речовин. Радіоактивні речовини розташовується у спеціальних кон­тейнерах. На контейнерах з радіоактивним речовинами має бути знак ра­діоактивної небезпеки.

Роботи з радіоактивними речовинами слід при можливості виконува­ти на віддалі у витяжних шафах, боксах, камерах, застосовуючи для ме­ханічних дій спеціальні маніпулятори або дистанційне керування.

До індивідуальних засобів захисту належать халати, комбінезони, шапочки, шоломи, гумові рукавиці, окуляри, респіратори, спеціальні пне-вмокостюми з подачею повітря. Індивідуальні засоби захисту ефективні при впливі «-випромінювання і малоефективні при впливі у-випромінювання. Засоби захисту періодично дезактивуються