Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
1.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
20.11.2019
Размер:
27.3 Кб
Скачать

1. Поняття норм фінансового права, їх риси й структура.

2. Класифікація фінансово-правових норм.

3. Поняття, ознаки, функції та класифікація фінансових правовідносин.

4. Склад фінансових правовідносин.

5. Суб'єкти фінансових правовідносин.

1. Поняття норм фінансового права, їх риси й структура

Фінансово-правова норма — загальнообов'язкове формально визначене правило поведінки, що встановлюється уповноваженими органами влади з метою регулювання суспільних відносин у сфері формування, розподілу й використання централізованих і децентралізованих грошових фондів і забезпечується примусом держави.

Фінансово-правовій нормі притаманні загальні риси правової норми:

- має загальнообов'язковий характер, тобто вказує, яким чином, в якому напрямку, протягом якого часу, на якій території мають діяти суб'єкти фінансових правовідносин:

- є формально-визначеним правилом поведінки: внутрішня визначеність проявляється у змісті, обсязі прав і обов'язків суб'єктів фінансових правовідносин, а зовнішня—у тому, що фінансово-правова норма виражена в джерелах фінансового права;

- встановлюється уповноваженими органами влади;

- не вичерпує свою обов'язковість певною кількістю застосувань;

- реалізація норми фінансового права забезпечується примусом держави;

- П чинність припиняється, скасовується за спеціальною процедурою.

Специфічні риси фінансово-правових норм проявляються в наступних їхніх особливостях:

1) регулюють лише фінансові правовідносини;

2) мають державно-владний, імперативний характер і виражені в категоричній формі, що не допускає їх довільно! зміни, а зміст і обсяг прав та обов'язків суб'єктів фінансових правовідносин має бути чітко визначений;

3) за допомогою фінансово-правових норм забезпечується реалізація насамперед публічних інтересів—інтересів держави, місцевого самоврядування, суспільства в цілому;

4) їм притаманний грошовий вираз, оскільки відносини, які врегульовуються ними, спрямовані на централізовані й децентралізовані грошові фонди;

5) за порушення приписів фінансово-правових норм можуть застосовуватися на лише заходи фінансового впливу, але й дисциплінарного, адміністративного або кримінального.

Структура фінансово-правової норми — це об'єктивно зумовлена потребами фінансово-правового регулювання її внутрішня організація, яка виражається в II розподілі на складові елементи та у функціональних зв'язках між ними. Елементами фінансово-правової норми є гіпотеза, диспозиція й санкція.

Диспозиція фінансово-правової норми—це частина норми. В якій закріплені юридичні права та суб'єктивні обов'язки у галузі фінансової діяльності держави й місцевого самоврядування. Ця частина норми вказує на дозволену, обов'язкову або заборонену поведінку суб'єктів фінансових правовідносин.

Гіпотеза фінансово-правової норми — це частина норми, в якій визначені умови, при яких можна чи необхідно здійснювати її диспозицію, тобто передбачені фінансово-правовою нормою юридичні права та обов'язки суб'єктів фінансових правовідносин. Такі умови повинні мати конкретний вираз.

Санкція фінансово-правової норми — частина норми, в якій визначені заходи державного примусу у випадку порушення її диспозиції. Саме в санкції виражається імперативний характер приписів у сфері фінансової діяльності держави й місцевого самоврядування.

Санкціям фінансово-правових норм властива низка ознак:

1) є одним з видів державного примусу,

2) об'єктивно виражені в джерелах фінансового права;

3) застосовуються спеціально уповноваженими органами влади:

4) мають Імперативний характер;

5) їх мета полягає насамперед у забезпеченні публічних фінансових інтересів, додержанні фінансової дисципліни;

6) за своєю сутністю санкції фінансово-правових норм є майновими, оскільки невигідність передбачених ними заходів полягає в зменшенні майнової сфери правопорушника через його грошові фонди; ці заходи покликані впливати передусім на економічний стан суб'єктів фінансових правовідносин;

7) їм притаманне поєднання право відновлювального й штрафного (карального) елементів. Завдяки реалізації санкцій відновлюється порушена фінансова дисципліна. Саме тому санкції дають змогу відшкодувати збитки, завдані правопорушенням та відновити становище, що існувало до вчинення правопорушення.

Отже, фінансова санкція — це штрафний засіб державного примусу, виражений у грошовій формі, що застосовується уповноваженим органом влади до суб'єкта фінансових правовідносин за порушення фінансово-правової норми в порядку, встановленому законодавством, з метою реалізації публічних інтересів при здійсненні фінансової діяльності держави й місцевого самоврядування.

2 Класифікація фінансово-правових норм здійснюється за різними критеріями:

1) за змістом:

- матеріальні фінансово-правові норми—виражають матеріальний (грошовий) зміст юридичних прав та обов'язків учасників фінансових правовідносин (закріплюють види та обсяг грошових зобов'язань юридичних та фізичних осіб перед державою й територіальними громадами, джерела утворення фінансових ресурсів, види видатків тощо);

- процесуальні (процедурні) фінансово-правові норми—визначають порядок діяльності у сфері формування, розподілу й використання централізованих і децентралізованих фондів коштів держави й місцевого самоврядування:

2) за часом дії:

- постійні — фінансово-правові норми невизначеної у часі дії, наприклад, норми, що закріплені у Бюджетному кодексі України;

- тимчасові—фінансово-правові норми визначеної у часі дії, наприклад, норми, що закріплені в законах про Державний бюджет та в рішеннях місцевих рад щодо затвердження місцевих бюджетів:

3) за сферою територіальної дії:

- загальнодержавні фінансово-правові норми — поширюють свою дію на всю територію держави;

- місцеві (локальні) фінансово-правові норми—поширюють свою дію лише на певній території, наприклад, на територію Автономної Республіки Крим, окрему область, район тощо).

4) за суб'єктом правотворчості:

- фінансово-правові норми, що приймаються Верховною Радою України:

- фінансово-правові норми, що приймаються Верховною Радою Автономної республіки Крим, місцевими радами:

- фінансово-правові норми, що приймаються Президентом України:

- фінансово-правові норми, що приймаються Кабінетом Міністрів України:

- фінансово-правові норми, що приймаються центральним органами виконавчої влади:

- фінансово-правові норми, що приймаються місцевими державними адміністраціями тощо.

5) за способом впливу на учасників фінансових відносин, за характером диспозиції:

- зобов'язуючі фінансово-правові норми — вказують на необхідну з точки зору держави поведінку, вимагають від учасників фінансових відносин здійснювати відповідні дії і встановлюють їх права та обов'язки у сфері фінансових правовідносин:

- заборонні фінансово-правові норми — вказують на неприпустиму, недозволену поведінку, містять заборону на здійснення певних дій, встановлюють обов'язок учасників фінансових відносин утриматися від таких дій;

- уповноважуючі (дозвільні) фінансово-правові норми—вказують на можливу поведінку, встановлюють права учасників фінансових правовідносин на здійснення певних самостійних дій у передбачених межах.

6) за дією на коло суб'єктів:

- загальні фінансово-правові норми — регулюють поведінку всіх суб'єктів фінансових правовідносин;

- спеціальні фінансово-правові норми—діють на певну групу суб'єктів фінансових правовідносин;

- виняткові фінансово-правові норми — у передбачених законом випадках вилучають, усувають дію норм щодо певних суб'єктів фінансових правовідносин.

7) за соціальним призначенням і роллю у правовій системі:

- регулятивні фінансово-правові норми — безпосередньо спрямовані на регулювання фактичних фінансових правовідносин, які виникають між різними суб'єктами у сфері фінансової діяльності держави й місцевого самоврядування:

- охоронні фінансово-правові норми — спрямовані на охорону фінансових правовідносин.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]