3. Поняття, ознаки, функції та класифікація фінансових правовідносин

Фінансові правовідносини — це врегульовані фінансово-правовими нормами суспільні відносини, які виникають, змінюються або припиняються в галузі формування, розподілу й використання централізованих і децентралізованих фондів коштів держави чи місцевого самоврядування та які врегульовані нормами фінансового права.

Фінансові правовідносини вирізняються за такими ознаками:

1) це є публічно-правові відносини, оскільки в них реалізуються публічні інтереси;

2) мають майновий, а саме грошовий характер, оскільки об'єктами цих відносин завжди є фонди грошових коштів, як централізовані, так і децентралізовані;

3) їм притаманний державно-владний характер, який пов'язаний з тим, що у фінансових правовідносинах з одного боку завжди виступає владний суб'єкт (держава, адміністративно-територіальні утворення, органи державної влади або місцевого самоврядування), який концентрує фінансові ресурси, необхідні для здійснення функцій держави й місцевого самоврядування;

4) фінансові правовідносини мають розподільчий характер, який закладено в розподільчій функції публічних фінансів;

5) характеризуються специфічним змістом, оскільки ці відносини виникають, змінюються й припиняються в особливій сфері життєдіяльності суспільства—в галузі фінансової діяльності держави й місцевого самоврядування:

6) є відносинами управлінського характеру, який зумовлений тим, що органи державної влади або органи місцевого самоврядування, які, реалізую чи свої повноваження в галузі формування, розподілу й використання фінансових ресурсів, фактично здійснюють управління в цій сфері;

7) відрізняються специфічним суб'єктним складом, де обов'язковим суб'єктом є владний орган, який має відповідні владні повноваження в галузі фінансової діяльності;

8) це організаційні відносини: організація фінансових відносин безпосередньо належить до функцій держави, яка шляхом видання нормативно-правових актів стає організатором та координатором економічного життя суспільства в цілому.

Фінансові правовідносини в механізмі правового впливу на публічні фінанси виконують три основні функції:

1) вказують на коло осіб, на яких у конкретний час поширюється дія фінансово-правової норми;

2) закріплюють конкретну поведінку учасників фінансових правовідносин у галузі формування, розподілу й використання фондів коштів держави й місцевого самоврядування;

3) є умовою для можливості приведення в дію юридичних засобів забезпечення суб'єктивних прав та юридичних обов'язків учасників фінансових відносин. Класифікація фінансових правовідносин здійснюється за різними критеріями:

1) за матеріальним змістом:

- бюджетні правовідносини;

- податкові правовідносини;

- фінансові правовідносини в галузі страхування;

- фінансові правовідносини в галузі кредиту;

- фінансові правовідносини в галузі банківської діяльності;

- фінансові правовідносини з приводу регулювання грошового обігу,

- фінансові правовідносини в галузі розрахунків;

- фінансові правовідносини з приводу валютного регулювання;

2) за характером фінансово-правових норм, що лежать в основі фінансових правовідносин:

- матеріальні — врегульовані матеріальними фінансово-правовими нормами й виражають правовий статус суб'єктів, що беруть участь у фінансовій діяльності;

- процесуальні—врегульовані процесуальними фінансово-правовими нормами.

3) зачосом дії:

- постійні—не обмежені у часі, проте можуть припинятися при певних умовах (більшість фінансових правовідносин мають постійний характер);

- періодичні — діють протягом визначеного часу (наприклад, фінансові правовідносини, що мають місце при прийнятті державного бюджету);

- разові—мають короткотерміновий характер (наприклад, сплата державного мита при поданні позову до суду);

4) за об'єктом:

- виникають, змінюються або припиняються з приводу централізованих фондів коштів;

- виникають, змінюються або припиняються з приводу децентралізованих фондів коштів;

5) за методами фінансової діяльності:

- фінансові правовідносини з формування фінансових ресурсів;

- фінансові правовідносини з розподілу фінансових ресурсів;

- фінансові правовідносини з використання фінансових ресурсів;

6) за функціями у правовому регулюванні

- регулятивні — спрямовані на закріплення кола суб'єктів фінансових правовідносин, їх юридичного статусу;

- охоронні—виникають при порушенні прав та невиконанні обов'язків, у випадках необхідності захисту учасників фінансових правовідносин з боку держави.

Склад фінансових правовідносин розкривається через категорії, які складають сукупність елементів і характеризують: об'єкт, суб'єкт правовідносин, зміст правовідносин, підстави виникнення, зміни та припинення правовідносин.

Об'єктом правовідносин є певне особисте або соціальне благо, для здобуття й використання якого встановлюються взаємні юридичні права та обов'язки суб'єктів.

Об'єктом фінансових правовідносин будуть в такому випадку фонди коштів держави й місцевого самоврядування (централізовані та децентралізовані). Ці фонди формуються, розподіляються й використовуються внаслідок реалізації суб'єктивних прав та юридичних обов'язків учасників фінансових правовідносин, і саме з приводу них між суб'єктами виникає правовий зв'язок. Враховуючи значення фінансової діяльності для функціонування держави в цілому, об'єкт фінансових правовідносин завжди пов'язаний з публічним Інтересом.

Суб'єкт фінансових правовідносин—це реальний учасник фінансових правовідносин.

Юридичний зміст фінансових правовідносин проявляється у двох аспектах. Можна говорити про юридичний зміст правовідносин, що являє собою сукупність суб'єктивних прав і юридичних обов'язків у галузі фінансової діяльності, а також про матеріальний зміст як конкретну поведінку суб'єктів фінансових правовідносин, спрямовану на здійснення цих прав і обов'язків.

Юридичний обов'язок:—це закріплена фінансово-правовими нормами необхідність певної поведінки суб'єкта в галузі формування, розподілу й використання централізованих і децентралізованих фондів коштів держави Й місцевого самоврядування.

Суб'єктивне право—це закріплена фінансово-правовими нормами можливість певної поведінки суб'єкта в галузі формування, розподілу й використання централізованих і децентралізованих фондів коштів держави й місцевого самоврядування.

Володіючи суб'єктивним правом, учасник фінансових правовідносин набуває таких можливостей:

- самому чинити певні активні дії (право на свої дії);

- вимагати від інших суб'єктів вчинення певних дій (право на чужі дії);

- звертатися до уповноважених органів влади за захистом суб'єктивного права (право на дії держави).

Система таких прав і обов'язків учасників фінансових правовідносин відображає зміст їхнього правового статусу як суб'єктів цих відносин.

Також елементом складу фінансових правовідносин є юридичні факти — конкретні життєві обставини, з якими фінансово-правові норми пов'язують виникнення, зміну або припинення фінансових правовідносин.

Юридичні факти класифікуються за наступними критеріями.

1) за юридичними наслідками:

- правоутворюючі з якими пов'язується виникнення фінансових правовідносин;

- правозмінюючі, з якими пов'язується зміна фінансових правовідносин:

- правоприпиняючі, з якими пов'язується припинення фінансових правовідносин.

2) за характером тривання в часі

- одноактні (дискретні)—наприклад, купівля фізичною особою автомобіля спричиняє виникнення правовідношення зі сплати податку з власників транспортних засобів;

- триваючі — так звані юридичні стани, наприклад, регулярне отримання юридичною особою прибутку, що здійснюється при реалізації продукції, робіт, послуг, веде до виникнення правовідношення зі сплати податку на прибуток.

3) за вольовою ознакою суб'єкта:

- юридичні дії—це юридичні факти, що відбуваються з волі суб'єктів фінансових правовідносин;

- юридичні події — це юридичні факти, що не залежать від волі суб'єктів, проте спричиняють виникнення, зміну або припинення фінансових правовідносин.

За ознакою узгодження з приписами правових норм юридичні факти дії поділяються на правомірні і неправомірні. Правомірні дії в свою чергу поділяються на юридичні вчинки і юридичні акти.

Правомірні дії, що пов'язані з фактом вольової поведінки суб'єкта і призводять до юридичних наслідків незалежно від його намірів, називаються юридичними вчинками. Правомірні дії, що здійснюються з метою досягнення юридичних наслідків, називаються юридичними актами.

Основним юридичним фактом у фінансовому праві є юридичні акти. До них можна віднести закони, укази Президента, постанови Кабінету Міністрів України, судові рішення тощо.

Неправомірними діями є правопорушення у сфері фінансової діяльності, які тягнуть за собою виникнення фінансових правовідносин Із застосуванням відповідних заходів юридичної відповідальності.

Поняття суб'єкта фінансових правовідносин тісно пов'язане з поняттям суб'єкта фінансового права.

Суб'єктом фінансового права є особа, поведінка якої регулюється фінансово-правовими нормами і яка може виступати учасником фінансових правовідносин як носій суб'єктивних прав і обов'язків.

Суб'єкт фінансових правовідносин — це реальний учасник фінансових правовідносин. Вони наділені фінансовою правосуб'єктністю, передбачену нормами фінансового права, що включає такі елементи:

1. Фінансова правоздатність — закріплена нормами фінансового права здатність мати права та нести юридичні обов'язки у сфері фінансово! діяльності держави й місцевого самоврядування. Наприклад, відповідно до ст.67 Конституції України кожен громадянин зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових Інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

2. Фінансова дієздатність — закріплена нормами фінансового права здатність суб'єкта своїми діями самостійно реалізовувати такі права й обов'язки, в межах якої виокремлюють фінансову деліктоздатність—здатність нести юридичну відповідальність за правопорушення у сфері фінансової діяльності. Наприклад, громадянин, який є правоздатним у сфері сплати податків, стає дієздатним (тобто, може самостійно реалізувати свої обов'язки зі сплати податків) не раніше, ніж досягне певного віку (згідно з чинним законодавством України -16 років) і зареєструється в податковій інспекції за місцем проживання як платник податків.

З одного боку, учасником фінансових відносин є суб'єкти, що представляють публічний інтерес у сфері фінансової діяльності, а іншого — суб'єктами є особи, які, здійснюючи суб'єктивні права і юридичні обов'язки, сприяють формуванню, розподілу й використанню фінансових ресурсів держави й місцевого самоврядування. Наприклад, суб'єктами фінансових правовідносин можуть бути як платники податків — фізичні й юридичні особи (резиденти й нерезиденти), так і бюджетні установи, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів. Окремі фінансово-правові інститути або підгалузі фінансового права мають особливості щодо суб'єктного складу, зокрема учасниками бюджетних правовідносин є насамперед відповідні органи влади, які наділені відповідними бюджетними повноваженнями, а також одержувачі коштів з бюджетів.

В якості суб'єктів можна виокремити наступні види учасників фінансових правовідносин.

Держава в цілому виступає в якості суб'єкта фінансових правовідносин насамперед в особі уповноваженого нею органів влади — Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України. Міністерства фінансів України, Національного банку України тощо. Водночас у фінансових правовідносинах держава може виступати суб'єктом безпосередньо, а не через уповноважені органи, що є притаманним для міжнародних фінансових правовідносин, у першу чергу, для відносин у сфері державного кредиту (коли Україна отримує кошти у вигляді кредитів від міжнародних фінансових організацій, інших держав тощо).

Також суб'єктами фінансових правовідносин є адміністративно-територіальні утворення (Автономна Республіка Крим, області, міста, райони, райони в містах, селища й села), які реалізують свою правосуб'єктність через відповідні місцеві органи влади, які діють в межах своєї компетенції. Проте у результаті дій таких уповноважених органів влади учасниками правовідносин стають саме адміністративно-правові утворення, а не представницькі органи влади (наприклад, отримання зовнішніх запозичень).

У фінансових правовідносинах бере участь значна кількість колективних суб'єктів фінансового права:

- органи державної влади;

- органи місцевого самоврядування;

- юридичні особи різних організаційно-правових форм та будь-яких форм власності, у тому числі об'єднання юридичних осіб.

Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради відповідно до своєї компетенції, встановленої Конституцією й іншими законами України, затверджують, наприклад, бюджети відповідного рівня й контролюють їх виконання. Кабінет Міністрів України в межах конституційних повноважень розробляє проект закону про Державний бюджет України й забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання. Рахункова палата України від імені Верховної Ради України здійснює контроль за використанням коштів Державного бюджету. Національний банк України розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням. Підприємства, установи й організації усіх форм власності, з одного боку, є платниками податків та інших обов'язкових платежів податкового характеру, а з іншого боку, за рахунок коштів державного й місцевих бюджетів фінансуються бюджетні установи. Юридичні особи є активними учасниками фінансових правовідносин у сфері банківської, страхової діяльності, грошового обігу й розрахунків тощо.

Індивідуальними суб'єктами фінансових правовідносин є фізичні особи: громадяни України. Іноземці (іноземець—особа, які не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав) та особи без громадянства (особи, яких жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїми громадянами). Серед цієї категорії суб'єктів фінансового права особливу роль відіграють фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які ведуть підприємницьку діяльність без створення юридичної особи. Обсяг фінансової правосуб'єктності фізичних осіб буде залежати не лише від громадянства, а й від Інших чинників, зокрема їхнього резидентського статусу.

Отже, суб'єкт фінансового права та суб'єкт фінансових правовідносин певною мірою співвідносяться як загальне і конкретне. Разом з тим. не завжди суб'єкти фінансового права стають суб'єктами фінансових правовідносин.