Розділ 9. Дос,_овір страхування 15

ДОГОВІР СТРАХУВАННЯ

1. Поняття та принципи страхування

Страхування - це вид Цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних чи юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків) визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок ноових фон­дів, що формуються шляхом плати фізичним особам особами та юридич­ними особами страхових платежів(страхових внесків, страхових пре­мій) та доходів від розміщення, коштів цих внесків.

Страхування ґрунтується на таких спеціальних принципах:

• вільного вибору;

• максимальної сумлінності.

• реального відшкодування збитків.

• суброгації;

• страхового ризику

• страхового інтересу;

• франшизи.

Вільний вибір страхування і виду страхування. Згідно закону страхувальникові надається можливість обирати будь-якого страхови­ка, що має ліцензію на відповідний вид страхування ніхто не може бути примушений до укладення договору страхування із визначеним страховиком. Водночас страховика ніхто не може змусити здійснюва­ти той чи інший вид страхування разом з тим страховики, які отримали ліцензій _На здійсхування життя не мають права займатися іншими видами страхування.

Максимальна сумлінність. Надійне страхування можливе ли­ше за умов високої довіри між сторонами Страхувальник не має права приховувати будь яку інформацію що стосується предмета страху­вання. А страховик ще до укладення договору страхування повинен ознайомити страхувальника з правилами страхування (не приховувати перелік подій, які не є страховими випадками тощо). Проте відносини між страховиком і страхувальником фідуціарними не визнаються.

Принцип реального відшкодування збитків (у повній мірі сто­сується лише майнового страхування загальним правилом страхуван­ня є те, що страхові виплати не повинні бути джерелом збагачення страхувальника. У зв'язку із цим розмір страхової суми за договором майнового страхування в жодному разі не може бути більшим за спра­вжню (страхову) вартість застрахованого майна. У тому разі, коли стра-1 хувальник застрахував одне і те ж майно у кількох страховиків на повну * вартість (називається незаконним подвійним страхуванням'), кожен зі страховиків виплачує лише певну частку відшкодування пропорційно І до розміру страхової суми за його договором страхування. Якщо всі або і більшість страховиків виплатили страхувальнику повні суми страхових відшкодувань гіри наявності подвійного страхування, то вони мають І законне право вимагати від страхувальника повернення сум, які вони переплатили останньому (контрибуція) (це право виникає внаслідок ] незаконного безпідставного збагачення страхувальника).

Суброгація - це перехід від страхувальника до страховика права на стягнення заподіяної шкоди з третіх (винних) осіб у межах виплаче­ної страховиком страхової суми. Даний принцип властивий лише май­новому страхуванню. Його виникнення зумовлене тим, що з однієї сто­рони, винна у заподіянні збитків особа не може залишитися без пока­рання (мається на увазі грошового) у зв'язку із повним відшкодуванням цих збитків страховиком, а з іншої - страхувальник також не може без­підставно збагатитися внаслідок отримання повного відшкодування і від страховика, і від винної особи. Якщо ж страхове відшкодування за договором не покрило всіх завданих збитків, то принцип суброгації діє винятково у межах виплачених страховиком сум. Різниця між сумою збитків і сумою страхового відшкодування повинна бути погашена страхувальникові безпосередньо винною особою.

Алеаторність страхування означає його ризиковий характер. Страхування взагалі не може існувати без певного ризику. Саме стра­хові ризики слугували основною причиною появи страхування як ме­ханізму попередження та компенсації негативних наслідків реалізації страхових ризиків.

Страховий ризик - це ймовірна подія або сукупність подій, пе­редбачених договором страхування або законом, на випадок настання яких здійснюється страхування. Загальновизнане таке положення: не може бути предмета для страхової угоди, якщо її сторони не несуть жодного ризику матеріальних чи фінансових втрат за несприятливого

Перебігу подій. Якщо немає страхового ризику, то договір страхуван­ня недійсний.

Страховий ризик має певні ознаки:

1. імовірність;

2. випадковість.

Імовірність настання ризику означає, що він повинен об'єктивно (незалежно) існувати в матеріальному світі. Навіть якщо сторонам угоди відомо, що ризик неминуче реалізується (наприклад, природна смерть особи), то завжди залишається невідомим, коли саме цс відбудеться.

Випадковість же означає, що настання страхового випадку (тоб­то реалізація страхового ризику) не повинно залежати від свідомих навмисних дій (а тим паче злочинів) страхувальника чи інших заінте­ресованих осіб. Наявність таких дій тягне за собою відмову страхови­ка щодо виплати страхової суми.

Страховий інтерес випливає з права власності або володіння тим чи іншим об'єктом. Кожний власник зацікавлений у тому, щоб вкладені в цей об'єкт кошти не були втрачені через стихійне лихо, иещасний випадок, пограбування тощо. ГІри особистому страхуванні інтерес може полягати у можливості швидкого відновлення здоров'я ча рахунок страхових виплат, у накопиченні страхової суми до на­стання певної події або віку і т.д. При страхуванні відповідальності інтерес страхувальника полягає у збереженні свого майнового стано­вища, оскільки збитки, завдані третім особам відшкодує страховик. У будь-якому разі інтерес повинен бути законним. Тому не можна за­страхувати такі ризики, як виграш у лотерею, казино, ризик адмініст­ративної чи кримінальної відповідальності тощо.

А страховики, як і будь-яка інші комерційні структури, завжди мають однаковий інтерес - отримання прибутку.

Франшиза - це визначена договором страхування частина зби­тків, яка в разі настання страхового випадку не відшкодовується стра­ховиком. Вона може бути визначена в чіткій грошовій сумі або у від­сотках від страхової суми. Страховики зацікавлюють страхувальників установленням у договорі франшизи, оскільки в такому разі вони зме­ншують розмір страхових внесків (через те, що страхувальник також несе частину ризику).

Розрізняють умовну та безумовну франшизу.

При умовній франшизі страховик не відшкодовує тих збитків, розмір яких менший за фра­ншизу, і, навпаки, зобов'язаний відшкодувати збитки в повній мірі (зви­чайно в межах страхової суми), якщо їх розмір більший за франшизу.

При безумовній франшизі страховик завжди вираховує її розмір (франшизи) із суми страхової виплати.

Функції страхування

Економічна сутність страхування розкривається в його специфічних функціях, що виражають суспільне значення даної категорії і до яких можна віднести:

1. Ризикова функція полягає в переданні страховикові за певну плату матеріальної відповідальності за наслідки ризику, зумовленого подіями, перелік яких передбачено чинним законодавством або договором зі страхувальником.

2. Функція формування спеціалізованого страхового фонду є характерною для страхової діяльності, тому що для забезпечення відшкодування заподіяного збитку внаслідок страхового випадку необхідно сконцентрувати кошти, сформувати їх у достатньому обсязі. Фонд може формуватися як примусово, так і в добровільному порядку, виходячи з економічної та соціальної обстановки, і повинен дозволяти не тільки проводити виплати страхувальникам, які зазнали збитків у поточному періоді, а й у майбутньому (при можливих значних збитках). Ця функція забезпечує стабільність страхування та гарантію виплат відшкодувань.

3. Функція створення і використання страхових резервів проявляється у накопичені страховиком певного капіталу, достатнього для забезпечення покриття збитків (у разі їх виникнення), заподіяних страхувальникові стихійним лихом, нещасним випадком або іншою страховою подією. Формування страхових резервів — основа діяльності страховика, який концентрує кошти страхувальників, а потім використовує їх для покриття збитків, розподіляючи таким чином між усіма страхувальниками наслідки страхової події, яка сталася з одним із них.

4. Функція заощадження коштів полягає у накопичені коштів страхувальника його внесками, обумовлених у договорі страхування, і, у випадку відсутності страхових подій за час дії такого договору, поверненню заощаджуваних коштів страхувальнику (особисте страхування) або інше за умов страхування (майнове страхування).

5. Функція попередження страхових випадків і зменшення розміру збитків (превентивна) спрямована на фінансування заходів щодо зменшення страхового ризику за рахунок частини коштів страхового фонду. Здійснення цієї функції передбачає широкий комплекс заходів, у тому числі фінансування їх задля недопущення або зменшення наслідків страхових подій, а її економічна сутність полягає в тому, що сама страхова компанія об'єктивно зацікавлена у попередженні настання страхових випадків.

6. Контрольна функція полягає в суворо цільовому формуванні коштів страхового фонду. Згідно з контрольною функцією на підставі нормативних документів здійснюється фінансовий страховий контроль за проведенням операцій по страхуванню.

7. Інвестиційна функція полягає у поліпшені стану грошового обігу, підвищені купівельної спроможності національної валюти, збільшені інвестиційних можливостей країни.

8. Кредитна функція в повній мірі проявляється в особистому страхуванні. Тому, що клієнт купуючи страховий поліс сплачує внесок і цим самим кредитує страхову компанію.

Однією з передумов подальшого розвитку страхування є посилення його функцій через модифікацію діючих та виявлення нових.

2. Види і форми страхування

Страховики - юридичні особи, створені в формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відловідальністю

Страхувальники - юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали договір страхування, сплатили відповідні платежі і мають право у випадку настання страхового випадку отримати відшкодування в межах страхової суми

Види страхування за формою проведення:

— добровільне;

— обов'язкове.

Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі угоди між страховиком і страхувальником. Загальні умови та порядок проведення добровільного страхування визначаються правилами страхування, які розробляються страховиком самостійно і підлягають обов'язковій реєстрації. Конкретні умови страхування визначаються при укладанні договору страхування.

Види добровільного страхування:

— страхування життя;

— страхування від нещасних випадків;

— медичне страхування (неперервне страхування здоров'я);

— страхування здоров'я на випадок хвороби;

— страхування залізничного, наземного, повітряного, водного транспорту;

— страхування вантажів і багажу;

— страхування від вогневих ризиків і ризиків стихійних явищ;

— страхування майна;

— страхування громадянської відповідальності власників наземного транспорту; відповідальності власників повітряного, водного транспорту;

— страхування відповідальності перед третіми особами;

— страхування інвестицій;

— страхування фінансових ризиків;

— страхування виданих гарантій (поручительств) і прийнятих гарантій;

— страхування медичних витрат.

Обов'язкове страхування - це страхування, яке здійснюється на основі законодавства, яким визначаються загальні умови і порядок проведення обов'язкового страхування. Порядок і правила проведення обов'язкового приватного страхування встановлюється Кабінетом Міністрів України. Обов'язковість страхування встановлюється державою, як правило, коли надання грошової допомоги стосується інтересів не тільки конкретної особи, яка постраждала, а й суспільних інтересів.

Слід сказати, що якщо обов'язковість страхування відповідальності не викликає сумнівів, то доцільність обов'язковості майнового страхування сумнівна.

Особливим видом обов'язкового приватного страхування є державне обов'язкове особисте страхування певних видів державних службовців. Особливість даного виду страхування полягає в порядку проведення та в тому, що страхувальником є держава (страхові платежі сплачуються за рахунок Державного бюджету).

Види державного обов'язкового особистого страхування:

—військовослужбовців і військовозобов'язаних, викликаних на збори;

— осіб рядового, начальницького і вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ;

— медичних і фармацевтичних працівників на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов'язків;

— працівників митних органів;

— працівників прокуратури;

— посадових осіб державної контрольно-ревізійної служби;

— посадових осіб податкових інспекцій;

— посадових осіб державних органів у справах захисту прав споживачів;

— посадових осіб інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю;

— працівників лісової охорони;

— життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини;

— і здоров'я суддів.