5. Об’єднання страховиків

Згідно зі ст.2 Закону України «Про страхування» страховиками визнаються фінансові установи, створені у формі акціонерних, по­вних, командитних товариств або товариств з додатковою відповіда­льністю (з мінімальною кількістю учасників не менше трьох осіб).

Необхідна умова виходу страхової компанії на страховий ринок України - наявність ліцензії для проведення страхових операцій на території України. З 17 вересня 1993 року і до 15 грудня 1999 року правом видачі ліцензій був наділений Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю. Надалі повноваження Комітету здійснювало Міністерство фінансів, у складі якого створений Департамент нагляду за страховою діяльністю. На даний час уповноваженим органом є Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України (Держфінпослуг).

Статтею ЗО Закону України «Про страхування» передбачено, що мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займаєть­ся видами страхування іншими, ніж страхування життя (майнове страхування і страхування відповідальності), встановлюється в сумі, еквівалентній 1 мли. євро, а страховика, який займається страхуван- ним життя, - 1,5 млн. євро за валютним обмінним курсом Національ­ного банку України.

Для більш повної реалізації своїх можливостей страховики, за договором між собою, можуть створювати об'єднання в формі спілок, асоціацій. Метою створення таких об'єднань є координація діяльності, представництво та захист спільних майнових інтересів, здійснення спільних програм. Однак займатися страховою діяльністю об'єднанням заборонено. Асоціації та спілки діють на підставі устано­вчого договору та статуту і набувають прав юридичної особи після їх іержавної реєстрації. При цьому члени асоціацій (спілок) зберігають свою самостійність і права юридичних осіб.

До числа таких об'єднань належать Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ), Авіаційне страхове бюро (Повітряний кодекс України. - Ст. 103, ч.2, 1), Морське страхове бюро (Кодекс торговельного мореплавства. - Ст.242, ч.З, 4), Ядерний страховий пул (Положення про Ядерний стра­ховий пул затверджене Кабінетом Міністрів України 23.06.2003 р.).

Відповідно до чинного законодавства страховики можуть реалізо­вувати свої послуги через посередників: страхових агентів і брокерів.

6. Сторони договору страхування, їхні права й обов'язки.

Інші учасники страхових правовідносин

До кола учасників договору страхування належать:

• страховик,

• страхувальник,

• застрахована особа,

• вигодонабувач

• страхові посере­дники (страхові агенти та страхові брокери).

Страховими агентами можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, що діють на ринку страхових послуг від імені та за дорученням страховика. Через них страховик може укладати договори страхування, отримувати страхові платежі. На агентів покладаються функції рекламування страхо­вих послуг і консультування страхувальників з різних питань. За свою діяльність вони отримують комісійну винагороду у розмірах, передбаче­них умовами агентської угоди (договору доручення) із страховиком.

Страховий брокер - це юридична чи фізична особа, зареєстро­вана у встановленому порядку як суб'єкт підприємницької діяльності та здійснює посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі брокерської угоди (договору комісії) з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник.

7. Страхувальниками можуть бути фізичні та юридичні особи, що уклали договір страхування або є страхувальниками відповідно до за­конодавства України і вносять страхові платежі, а в разі настання страхового випадку мають право отримати страхову суму. Фізичні особи для участі у страхових правовідносинах повинні бути наділені належним обсягом дієздатності.

Конкретний перелік прав та обов'язків сторін визначається до­говором страхування, однак, Законом України «Про страхування» в імперативному порядку передбачені ті обов'язки сторін, виконання яких є обов'язковим. Згідно зі ст.21 вказаного Закону, на страхуваль­ника покладаються наступні обов'язки:

1. при укладенні договору страхування надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне зна­чення для оцінки страхового ризику, та інформувати його про будь-які зміни страхового ризику;

2. своєчасно вносити страхові платежі;

3. вживати заходів щодо запобігання та зменшення збитків, за­вданих внаслідок настання страхового випадку;

4. повідомити страховика про настання страхового випадку в термін, передбачений умовами страхування;

5. повідомити страховика про інші діючі договори страхування щодо предмета, який страхується.

Обов'язки страховика:

1. ознайомити страхувальника з умовами та правилами страху­вання;

2. протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про на­стання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необ­хідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування;

3. у разі настання страхового випадку виплатити страхове від­шкодування у передбачений договором термін. За несвоєчасну випла­ту страхової суми страховик несе майнову відповідальність шляхом сплати страхувальникові неустойки (штрафу, пені), розмір якої визна­чається угодою сторін;

4. відшкодувати витрати, понесені страхувальником в разі на­стання страхового випадку щодо запобігання або зменшення збитків, якщо це передбачено умовами договору;

5. за заявою страхувальника в разі здійснення ним заходів, що зменшили страховий ризик, переукласти з ним договір страхування;

6. тримати в таємниці відомості про страхувальника та його майно­вий стан, за винятком випадків, передбачених законодавством України.

Окрім сторін, до числа учасників договору страхування нале­жать застраховані особи та вигодонабувачі.

Застрахована особа - це фізична особа, про страхування якої • і рахувальник укладає зі страховиком договір особистого страхуван­ня, тобто особа, в житті якої може відбутися страховий випадок, без­посередньо пов'язаний із особистістю чи обставинами її життя. Це може бути неповнолітня особа - дитина (при страхуванні її життя та здоров'я батьками), працівник (при страхуванні працівника фірмою) тощо. За загальним правилом, на укладення таких договорів особисто- іо страхування необхідна згода самих застрахованих осіб, оскільки у визначених законодавством випадках вони можуть набувати прав і обов'язків страхувальника за договором.

Крім цього, страхувальники мають право укладати договори с трахування на користь третіх осіб - вигодонабувачів, яким у разі на­стання страхового випадку виплачується страхова сума. Зокрема, вигодонабувачем може бути:

1) сам страхувальник (при особистому та майновому страхуванні);

2) застрахована особа (при особистому стра­чуванні);

3) потерпілі (треті) особи, яким страхувальник завдав шкоди (при страхуванні відповідальності);

4) інші фізичні або юридичні осо­би, вказані страхувальником у договорі страхування як одержувачі страхової суми, або спадкоємці (якщо у договорі страхувальник не визначив вигодонабувача).

8.1 Поняття та істотні умови договору страхування

Страхові правовідносини як різновид цивільно-правових відно­син можуть виникати з різних юридичних фактів. Одним із таких фак­тів може бути договір страхування - цивільно-правова угода, яка укладається за взаємною згодою сторін.

Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страхови­ком, за якою страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку виплатити страхову суму або відшкодувати завда­ний збиток у межах страхової суми страхувальнику чи іншій особі, визначеній страхувальником, або на користь якої укладено договір страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові пла­тежі у визначені терміни та виконувати інші умови договору.

Ознаки договору страхування: двосторонній; оплатний; строко­вий; реальний (набирає чинності з моменту сплати страхувальником першого страхового внеску, якщо інше не передбачено договором); алеаторний (ризиковий, виконання договору зі сторони страховика завжди залежить від реалізації страхового ризику).

Істотні умови договору:

• предмет страхування;

• розмір страхової суми;

• розмір і порядок сплати страхових внесків;

• перелік страхових випадків;

• строк.

За згодою сторін істотними можуть бути встановлені й інші умови, наприклад, франшиза.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтере­си, які не суперечать закону і пов'язані з:

• життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпечен­ням особи (особисте страхування);

• володінням, користуванням і розпорядженням майном, точ­ніше ризиком пошкодження, знищення, втрати, в тому числі викрадення тощо (майнове страхування);

• відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником третім особам (страхування відповідальності).

Страхова сума в договорі страхування визначає граничний роз­мір зобов'язань страховика щодо відшкодування збитків, зумовлених настанням страхового випадку. В особистому страхуванні страхова сума встановлюється за згодою сторін і обмежується лише фінансо­вими можливостями страхувальника (зокрема щодо сплати страхових внесків). При здійсненні майнового страхування страхова сума визна­чається страховою (дійсною) вартістю майна або її частиною. Страху­вання відповідальності передбачає встановлення у договорі ліміту відповідальності страховика, оскільки визначити наперед розмір шко­ди, яка може бути заподіяна страхувальником третім особам неможливо. Тому при укладенні договору страхування відповідальності за еквівалент страхової суми беруть середню ймовірну величину збитків, яких страхувальник (своїми діями, бездіяльністю, власністю) може надати третім особам за певний період на певній території.

Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику відповідно з договором страхування. Розмір страхових внесків визначаєть­ся відповідно до страхових тарифів. Страховий тариф - це ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений термін страхування. Розраховуються страхові тарифи математично (актуарцо) на підставі відповідних статистичних даних про настання страхо­вих випадків.

Страховий випадок - це подія, передбачена договором страху­вання або законодавством, яка відбулась і з настанням якої у страхо­вика виникає обов'язок здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальникові або іншій визначеній ним особі (вигодонабувачеві).

Строк договору встановлюється за згодою сторін і може станови­ти від 7-14 днів (це найчастіше страхування відповідальності, особливо за системою «Зелена картка») до 15-25 років (при накопичувальному страхуванні життя). Середня тривалість договору страхування - 1 рік.

8. 2. Страхувальник права та обов’язки

Права:

1. Страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку.

2. Страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

3. Особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.

Обов'язки страхувальника Обов’язки:

1. Страхувальник зобов'язаний:

1) своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії) у розмірі, встановленому договором;

2) при укладенні договору страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику;

3) при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта, який страхується.

Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об'єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним;

4) вживати заходів щодо запобігання збиткам, завданим настанням страхового випадку, та їх зменшення;

5) повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

2. Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов'язки страхувальника.

Страховик права та обов’язки:

Права:

1. За договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.

2. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування.

Обов’язки:

1. Страховик зобов'язаний:

1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;

2) протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові;

3) у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Страхова виплата за договором особистого страхування здійснюється незалежно від сум, що виплачуються за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, а також від відшкодування шкоди.

Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору;

4) відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку з метою запобігання або зменшення збитків, якщо це встановлено договором;

5) за заявою страхувальника у разі здійснення ним заходів, що зменшили страховий ризик, або у разі збільшення вартості майна внести відповідні зміни до договору страхування; { Пункт 5 частини першої статті 988 в редакції Закону N 2328-VI ( 2328-17 ) від 15.06.2010 }

6) не розголошувати відомостей про страхувальника та його майнове становище, крім випадків, встановлених законом.

2. Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов'язки страховика.

1. Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

2. Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

8. 3. Порядок укладення, зміни та припинення договору страхування

Укладення договору страхування відбувається шляхом запов­нення страхувальником письмової заяви-анкети за формою, встанов­леною страховиком, у якій вказуються всі обставини, що мають істот­не значення для визначення страхового ризику. Страховик також має право запросити у страхувальника баланс або довідку про фінансовий с тан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою).

Після досягнення між сторонами згоди за всіма істотними умо­вами договору, а також сплати страхувальником страхового внеску страховик оформляє страховий поліс. Страховий поліс - це документ, що видається страхувальнику і безпосередньо засвідчує факт страху­вання за договором, або підтверджує умови обов'язкового страхуван­ня згідно з чинним законодавством і містить зобов'язання страховика виплатити страхувальнику у разі настання страхового випадку визна­чену умовами договору страхування певну суму коштів (страхове відшкодування). Недотримання письмової форми договору страху­вання тягне за собою його нікчемність.

Після укладення договору страхування досить часто виникає потреба у внесенні до нього змін. Щоб забезпечити стабільність май­нового обороту і впевненість у цьому сторін договору, закон заборо­няє односторонню зміну його умов, за винятком випадків, передбаче­них законодавчими актами. Зокрема, ст. 9 Закону України «Про стра­хування» передбачено, що у разі несплати страхувальником чергового страхового внеску в розмірі та у строки, передбачені правилами та договором страхування життя, таким договором може бути передба­чено право страховика в односторонньому порядку зменшити розмір страхової суми або страхових виплат.

Зміна змісту договору означає, що зобов'язання сторін діють відповідно до змінених умов щодо його предмету, місця, строків ви­конання. Зокрема сторони під час дії договору можуть змінити розмір страхової суми, страхового внеску, перелік страхових випадків, строк дії договору тощо.

Закон передбачає також можливість зміни страхувальника протягом дії договору страхування. Наприклад, у разі смерті страхувальника- громадянина, який уклав договір майнового страхування, його права й обов'язки переходять до спадкоємців. У всіх інших випадках права й обов'язки страхувальника переходять до третіх осіб лише за згодою стра­ховика, якщо інше не передбачено договором страхування. У разі смерті страхувальника, який уклав договір особистого страхування на користь третьої особи, його права й обов'язки можуть перейти до осіб, на яких від­повідно до закону покладено обов'язки щодо охорони прав та інтересів застрахованої особи. Якщо в період дії договору страхування страхувань* ника-фізичну особу в судовому порядку було визнано недієздатною або обмеженою у дієздатності, то всі права й обов'язки покладаються на її опі­куна чи піклувальника. При цьому договір страхування цивільної відпові­дальності припиняє дію з моменту визнання особи недієздатною. А реор­ганізація страхувальиика-юридичної особи зумовлює перехід усіх її прав і обов'язків, які випливають з договору страхування, до правонаступника за згодою страховика, про що вносяться зміни в договір.

Виплата страхової суми чи страхового відшкодування здійсню- і гься страховиком на підставі страхового акта (аварійного сертифіка­ту), іцо складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що встановлюється страховиком. У ■ іраховому акті остаточно вирішується питання про визнання факту «шодіяння шкоди внаслідок настання страхового випадку, про розмір ібптків і розмір страхового відшкодування.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про страхування», до страхо­вика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового ¹ і рахування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке » ірахувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток (суброгація).