3. Співстрахування та перестрахування

Страховик може брати на своє утримання обмежені за розміром ризики. Ці межі визначаються наявністю в компанії страхових фондів. Згідно із Законом України «Про страхування» страховик може укласти страховий договір на суму, що не перевищує 10% сплаченого статутно­го фонду і сформованих страхових резервів. Такі обмеження диктують­ся інтересами додержання достатньої платоспроможності компанії. Су­перечність між величиною запропонованого страхувальником ризику і фінансовими можливостями страховика взяти його на страхування ви­рішується за допомогою співстрахування і перестрахування.

Співстрахування - це страхування об'єкта за одним спільним договором кількома страховиками. При цьому в договорі мають міс­титись умови, що визначають права й обов'язки кожного страховика. Одному зі співстраховиків за його згодою може бути доручено пред­ставництво всіх інших у взаємовідносинах зі страхувальником. Втім, такий страховик-менеджер (представник) залишається відповідальним перед страхувальником лише в розмірі визначеної частки (солідарної відповідальності страховиків тут не виникає).

Співстрахування має свої переваги і недоліки. Позитивним є те, що страхові компанії мають змогу об'єднати свої зусилля зі страхуван­ня великих ризиків, не поступаючись ні перед ким страховою премією. Недоліки співстрахування полягають у досить складній процедурі як | оформлення страхування, так і виплати страхового відшкодування.

Перестрахування - це страхування страховиком ризику вико­нання всіх або частини своїх обов'язків перед страхувальником (стра­чу пальниками) в іншого страховика. У такому разі страховик, який перестраховується, називається перестрахувальником, а страховик, який приймає подібний ризик, - перестраховиком. При цьому пере- < ірахувальник залишається відповідальним перед основним страхува­нь піком у повному обсязі згідно з договором страхування.

Відносини перестрахування регулюються Порядком та вимога­ми щодо здійснення перестрахування у страховика (гіерестраховика) нерезидента, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України під 4.02.2004 р.

За формою організації перестрахування поділяється на факуль­тативне та облігаторне. При факультативному (вибірковому, доброві­льному) перестрахуванні страховик-цедент стосовно кожного страхо­вого ризику самостійно вирішує питання про передання його у пере­страхування. У свою чергу гіерестраховик може як прийняти ризик, гак і відмовитися від укладення договору перестрахування. При здійс­ненні облігаторного перестрахування страховик-цедент на підставі особливого перестраху вального договору зобов'язується передавати, а псрестраховик зобов'язується приймати у перестрахування узгоджену частку ризику за визначеним видом страхування.

Відмінність перестрахування від співстрахування виражається у кількох моментах. ГІо-перше, при співстрахуванні завжди укладається один договір, а договір перестрахування є окремим, самостійним від ос­новного договору страхування правочином. По-друге, у договорі співст­рахування визначаються всі страховики і частка участі кожного у страхо­вій виплаті. Перестрахування - це добровільне рішення страховика, який не зобов'язаний сповіщати про укладення договору перестрахування страхувальника, оскільки в будь-якому разі страховик залишається осо­бисто відповідальним перед страхувальником у повному обсязі.