10.5. Виробничі джерела, іонізуючого випромінювання, класифікація і особливості їх використання.

Одна з найбільших технологічних катастроф на планеті - аварія на ЧАЕС у 1986 р. - показала, що може зробити навіть мирний атом, у випа­дку якщо з ним невміло поводитись. Тоді від іонізуючого випромінюван­ня непоправні втрати понесли й підрозділи ОВС, що працювали в зоні лиха. Оскільки саме на ОВС покладена охорона об'єктів, де зберігаються радіоактивні речовини, питання радіаційної безпеки є дуже актуальним для працівників міліції.

Іонізуюче випромінювання (радіоактивність) - це будь-яке випро­мінювання, взаємодія якого із середовищем призводить до утворення електричних зарядів різних знаків. Воно має місце при розпаді ядер де­яких природних елементів (уран, радій, торій і т. п.), штучних радіоак­тивних ізотопів. З точки зору фізики, це потоки елементарних частинок, які швидко рухаються. Їх хвилеподібне електромагнітне випромінювання, маючи велику енергію, здатне спричиняти іонізацію навколишнього се­редовища (повітря, матеріалів, живої тканини), тобто утворення позитив­но і негативно заряджених атомів і молекул (іонів), які змінюють фізико-хімічні властивості речовини.

Енергія випромінювання витрачається на утворення іонів. Тому чим більше утворюється іонів, тим менший шлях в речовині пройдуть хвилі до повної втрати енергії, тобто від іонізуючої здатності залежить проник­ливість та швидкість руху.

До основних видів іонізуючого випромінювання належать:

• альфа-частинки (ядра гелію), які рухаються зі швидкістю 20 000 км/с, мають велику питому іонізацію і малу проникливість (в повітрі 9-11 см, рідких і твердих середовищах - 0,099 мм). Одяг захищає людину від цих променів, але небезпечним є попадання цього випромінювання все­редину людини;

• бета-частинки - рухаються з швидкістю світла (300 000 км/с). Вони мають меншу здатність до іонізації, але більш проникливі (в повітрі - 20 м, воді і тілі людини - 3 см, металі - 1 см). Одяг поглинає до 50% цих променів. Небезпечним є безпосереднє попадання цих часточок на шкіру, в очі й всередину організму;

• нейтронне випромінювання - це потік нейтронів з швидкістю 20 000 км/с, що легко проникають в живу тканину і захоплюються ядрами атомів, руйнуючи їх. Добрими захисними матеріалами від них є поліети­лен, парафін, вода;

- гамма-випромінювання - це електромагнітні промені з довжиною

хвилі 10^-8-10^-11 см, які утворюються при альфа- і бета-розпаді атомів. Ви­промінювання відбувається окремими порціями (квантами) і розповсю­джується зі швидкістю світла. Іонізуюча здатність його менша, ніж в а- і в-частках, але значно більша проникливість (в повітрі - сотні метрів, у воді - 23 см, сталі - 3 см, дереві - 30 см, бетоні - 19 см). Добре захища­ють від цих променів екрани з тяжких металів (свинець);

- рентгенівське випромінювання - електромагнітні промені, але позаядерного походження, які володіють високою проникливою здатніс­тю (довжина від 5 до 0,004 нм).

Основну частину опромінення населення земної кулі одержує від природних джерел. Це опромінення з космосу та від радіоактивних речо­вин, що знаходяться у земній корі. Космічні промені можуть досягати поверхні землі або взаємодіяти з її атмосферою, породжуючи повторне випромінювання і призводячи до утворення різноманітних радіонуклідів.

Штучними джерелами іонізуючих випромінювань є ядерні вибухи, ядерні установки для виробництва енергії, ядерні реактори, прискорювачі заряджених частинок, рентгенівські апарати, прилади апаратури засобів зв'язку високої напруги тощо.

Серед техногенних джерел іонізуючого опромінення сьогодні люди­на найбільш опромінюється під час медичних процедур і лікування, пов'язаного із застосуванням штучних джерел радіації.