- •2) Культура духовна і матеріальна
- •3) Дослідження української культури вченими
- •4) Функції культури
- •5) Стоянки первісних людей на території України
- •16. Українське культурне піднесення (кінець XV — початок XVII ст.)
- •17. Стиль бароко у світовому мистецтві
- •Загальна характеристика
- •Бароко в літературі
- •Бароко в Російській імперії
- •18. Бароко в українському мистецтві
- •Короткі відомості
- •Висновки
- •19. Епоха Просвітництва в Європі та Україні
- •Часові рамки
- •Характерні риси епохи
- •Громадське життя
- •Філософія
- •Просвітництво в Україні
- •20. Стилі рококо,класицизм, ампір в європейському та українському мистецтві
- •Загальна характеристика
- •Періодизація
- •Живопис доби рококо
- •Спротив стилістиці рококо
- •Скульптори доби рококо
- •Західноєвропейське декоративно-ужиткове мистецтво рококо
- •Західноєвропейська література доби рококо
- •Рококо в Україні[ред. • ред. Код]
- •Рококо і ужиткове мистецтво на землях України
- •Визначальні риси класицизму:
- •Класицизм і палладіанство
- •Класицизм у Франції XVII століття
- •Класицизм у Франції XVIII ст.
- •Недоліки стилю
- •Класицизм у малярстві Європи (відомі представники)
- •Класицизм у Російській імперії
- •Риси класицизму в літературі України
- •Вивчення стилю
- •Зразки ампіру у наполеонівській Франції та Російський імперії
- •Від монументів до порцеляни
- •26.Соціалістичний реалізм (соцреалізм)
- •27_ Злети і падіння укр культури 20ст
- •28.Постмодернізм в укр. Мистетцтві
- •29.Портретний живопис
- •30_Фольклор. Українська народна творчість
- •31:Українська народна пісня, її виконавці і популяризатори. Літературні пісні, що стали народними.
- •32: Кобзарське мистецтво і його найвидатніші представники
- •33: Звичаї та обряди українців
- •34:Вишивка. Килимарство. Кераміка
- •35: Писанкарство. Різьба по дереву. Вироби зі скла
- •36)Джерела українського іконопису
- •37)Українська ікона візантійського стилю
- •38)Українська барокова ікона
- •39)Українська ікона хіх-ххі ст.
- •40)Народна архітектура
- •XVIII століття
- •51) Зірки української естради
- •52) Тарас шевченко-художник
- •53) Катерина білокур та її доля
- •54) Творчість марії при(й)маченко
- •55) Скульптор і художник олександр архипенко
- •60. Театр й. Стадника
- •66) Скит манявський як духовна пам’ятка
- •67) Софія київська. Мозаїки і фрески софії київської
- •68) Кирилівська церква: її побудова та реставрація.
- •69) Почаївська лавра: історія створення, святині, стилі побудови основних церков
- •70) Києво-печерська лавра
Просвітництво в Україні
В українській філософській думці виділяється етап раннього Просвітництва, яке виникає в епоху зародження капіталізму (перша чверть XVIII століття.). Соціально-економічні фактори зумовили його своєрідність як синтезу ідей гуманізму й Реформації, не затушовуючи і його специфічних рис: вивільнення філософії з-під опіки теології, інтерес до природознавства, відхід від спекулятивного мислення тощо. На цьому етапі зароджується одна з основних ідей Просвітництва — ідея залежності суспільного прогресу від поширення освіти.
Українське Просвітництво мало своїм ідейним підґрунтям як власні, так і запозичені ідеї французьких просвітників — Вольтера, Дідро, Руссо,Ламетрі, Монтеск'є, Маблі та ін. Власні традиції - це гуманістичні ідеї діячів братств та Києво-Могилянської академії. Випускники Києво-Могилянської академії стали в Україні першими носіями ідей Просвітництва. Вони ж створили у Петербурзі гурток під назвою «Зібрання», який дбав про переклад іноземних книг російською мовою, (керував Г. Козицький). За 15 років (1768-83) видали 173 томи (112 назв) творів французьких просвітників, «Енциклопедію» Дідро.
Своєрідність українського Просвітництва в тому, що тут ще не було середнього класу - носія ідей Просвітництва в Європі, тому українські просвітники - це дворяни й міщани, об'єднані вірою у перетворюючу силу освіти. Критикуючи існуючий суспільний лад, вони вимагали пом'якшення експлуатації селян, раціоналізації сільськогосподарського і промислового виробництва, звільнення селян із кріпацтва, демократизації суспільства. У своїх маєтках просвітники організовували гуртки учених, де обмірковували ідеї суспільного прогресу. Це трактувалось особливо під час правління «філософа на троні» - Катерини II, коли роль Києво-Могилянської Академіі в Україні було зведено до звичайного училища «єпархіальних євреїв», закрито Харківський, Переяславський і Чернігівський колегіуми. Члени «Попівської академії» (у с.Попівка на Сумщині) в маєтку О. Паліцина вивчали твори французьких просвітників. Тут виникла ідея створення Харківського університету, яку здійснив у 1805 член гуртка Василь Каразін. Подібний гурток діяв у маєтку В. Пасенка в Кременчуці. Василь Каразін виділявся серед просвітників глибоким інтересом до природничих наук, впровадженням їх досягнень у життя. У своєму маєтку він налагодив технологію виробництва спирту, макаронів, консервування продуктів, які швидко псуються, а також вивчав вплив лісосмуг на клімат і родючість ґрунтів. Сучасники називали його «українським Ломоносовим». В. Капніст — відомий поет, боровся за покращення моралі в суспільстві, викривав у своїх творах суспільне зло і жорстоку експлуатацію підданих, лицемірство, фальш, хабарництво та підлабузництво. Серед просвітників — випускників Києво-Могилянської Академії були літератори, перекладачі, публіцисти, зокрема Микола Мотоніс, Василь Рубан, Григорій Полетика,Яків Козельський та ін. Свій суспільний ідеал просвітники формували на основі ідей свободи, рівності і власності.
Висувалася концепція розумного егоїзму або доброчесності, філософське підґрунтя якої розробив Я. Козельський у своєму творі «Філософські речення». Вищим законом державного управління вважали загальну вигоду. Цікаві ідеї, які висловили просвітителі у своїх творах, торкаються суспільного прогресу. Зокрема, С. Десницький сформулював ідею, що в основі суспільного прогресу лежить вкладене в людину від природи «повсякчасне прагнення до вищого стану». Здібності й сили в людині зосереджуються на єдиній меті — прагнення досконалості. С. Десницький, який працював професором Московського університету, розробив теорію членування історії, на основі тези, що змінюється не природа людини, а її господарська діяльність. У зв'язку з цим розробив концепцію чотирьох станів людства: 1 - полювання, живлення плодами землі; 2 — пастуший стан; 3 — хліборобський стан; 4 — комерційний стан. Із своєї філософії історії автор цієї концепції робить висновок, що суспільні явища треба досліджувати відповідно до стану народів. Природа — основа і мета суспільного розвитку, суспільні закони повинні випливати із природного права. Справедливі лише ті закони, які підтверджуються природним правом. При феодалізмі, робить висновокпросвітник, це неможливо, тому цей лад необхідно змінити на засадах розуму або природного права.
До українських просвітників зараховують і Петра Лодія — першого викладача філософії відкритого для українців у 1787 при Львівському університеті Studium Ruthenum. Він був професором логіки, метафізики і моральної філософії, переклав українською мовою твір Хр. Баумейстера «Моральна філософія». Із ряду праць просвітників виділяється «Історія Русів».