31:Українська народна пісня, її виконавці і популяризатори. Літературні пісні, що стали народними.

Украї́нські наро́дні пісні́— цефольклорнітвори, які зберігаються в народній пам'яті і передаються з вуст в уста.

Музичність та співучість є одними з характерних рис українського народу, музичні традиції на території сучасної України сягають прадавніх часів. Знайдені київськими археологами в околицяхЧерніговамузичні інструменти —тріскачкиз бивнівмамонтадатують віком 20 тисяч років. До того ж періоду відносятьфлейти, знайдені на стоянціМолодове(Чернівецька область).

На фрескахСофії Київської(11 століття) зображені музики, що грають на різнихдухових,ударнихтаструнних(подібних доарфиілютні) інструментах, а такожскоморохи, що танцюють. Ці фрески свідчать про жанрове багатоманіття музичної культуриКиївської Русі. До 13 століття відносяться літописні згадки про співцівБоянатаМитусу.

Загалом первісне музикування носило синкретичний характер — пісня, танець і поезія були злиті в нерозривній єдності і, найчастіше, супроводжувало обряди і церемонії, ритуали, трудовий процес тощо. В уяві людей музика і музичні інструменти відігравали важливу роль оберегів під час заклинань і молитов магічно-охоронного значення. В музиці люди вбачали захист від нечистої сили, поганого сну, від зурочення. Існували в людей і спеціальні магічні награвання для забезпечення родючості ґрунту і плодовитості худоби.

У первісній грі починають виділятися солісти, заспівувачі; розвиваючись, диференціюються елементи музично виразної мови. Речитація на одному тоні ще без чіткої розміреності інтервальних ходів (низхідний глісандуючий рух первісної мелодії близькими, частіше всього, сусідніми звуками) приводить до поступового розширення звукового діапазону: закріплюються квартаіквінтаяк природні межі підвищення і зниження голосу, а тим самим як опорні для мелодії інтервали і їх заповнення проміжними (вузькими) ходами.

Цей процес, що відбувався в найдавніші часи, і був тим джерелом, з якого виникла народна музична культура. Він поклав початок формулюванню музичних систем, які в дальших історичних умовах, унаслідок своєрідності, привели до виникнення національних прикмет музичної мови.

Народні пісні мають багато жанрів:

• Голосіння

• Жартівливі пісні

• Історичні пісні

• Козацькі пісні і думи

• Балади

• Колискові пісні

• Колядки та щедрівки

• Кріпацькі пісні

• Купальські пісні

• Ліричні пісні та балади

• Наймитські пісні

• Обрядові пісні

• Побутові пісні

• Рекрутські пісні

• Стрілецькі пісні

• Патріотичні пісні

• Повстанські пісні

• Танці і хороводи

• Чумацькі пісні

Виконавці і популяризатори української народної пісні: Пікардійська Терція, Квітка Цісик, Тарас Чубай, Ніна Матвієнко, Тріо Маренич, Кубанский казачий хор, Львівські музики, Володимир Вермінський та ін. Літературні пісні, що стали народними:  Маруся Чурай, авторка пісень «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «3асвіт стали козаченьки» — це козак Семен Климовський — «Їхав козак за Дунай», «Реве та стогне Дніпр широкий» — Т. Г. Шевченко, «Ніч яка місячна» — Старицький.