51) Зірки української естради

До 50-х років українська естрадна пісня існувала, здебільшого в Галичині 30-х та в американо-канадській діаспорі. Писалися такі пісні і в УРСР, але організований музичний рух естрадного типу в УРСР з'явився лише після смерті Сталіна, бо до цього, на відміну від Росії, цей рух не дозволявся владою, а народні пісні і пісні українських композиторів виконувалися в основному оперними співаками.

Після смерті Сталіна в Україні зароджується новий вид мистецтва — естрада. З'являється організація «Укрконцерт», естрадні пісні вводяться до програм обласних філармоній, виникають нові колективи, приходять співаки, що співають в основному тільки естраду.

Корифеями першого покоління української естрадної пісні були Платон Майборода, Олександр Білаш та Ігор Шамо. Варто також відмітити творчість таких митців, як Борис Буєвський, Анатолій Пашкевич, Степан Сабадаш, Костянтин Мясков, Анатолій Кос-Анатольський, Володимир Верменич, Андрій Штогаренко, Аркадій та Віталій Філіпенки, Юдіф Рожавська, Климентій Домінчен.

Пісні виконувалися в основному під оркестр (естрадний, естрадно-симфонічний, народних інструментів, іноді камерний), також їх часто виконували хорові колективи. Зародившись у 50-х, цей напрямок досяг розквіту у 60-ті і мав ще досить міцні позиції у 70-ті роки, але у 80-ті пішов на спад — причиною цього була зміна музичних смаків та смерть деяких композиторів (Шамо, Кос-Анатольський), які до того ж не мали послідовників.

Кінець 1960-тих — 1980-ті — це музика нового покоління — електронна, яку виконували передусім ВІА (вокально-інструментальні ансамблі), іноді використовується такий термін, як біг-біт, але він не охоплює всі жанри, які панували серед цієї музики. На той час це була легка музика (відносно традиційної, оркестрової естради), мовою сьогодення — поп. У цьому стилі писали Левко Дутковський, Валерій Громцев, Микола Мозговий, Павло Дворський, Тарас Петриненко, Ігор Білозір, Анатолій Пащенко, Руслан Іщук, Володимир Яцола, далі з'явилися нові автори Олександр Злотник, Остап Гавриш та Генадій Татарченко.

Величезною популярністю у 70-ті — 80-ті роки користувалися вокально-інструментальні ансамблі «Смерічка», «Кобза», «Ватра», «Водограй», «Опришки».

Період з кінця 1980-х. Стара українська естрадна музика переживає занепад, потроху вмирають композитори, жанр ВІА взагалі зникає, пісні стають простішими за музикою і текстами, часом — примітивними. Найвідоміші виконавці української естради (станом на кінець 90-х): Василь Зінкевич, Павло Дворський, Раїса Кириченко, Алла Кудлай, Оксана Білозір, Іво Бобул, Павло Зібров; гурт «Соколи»; дует «Світязь», тріо «Либідь».

З'являється нова хвиля, у тому числі молодіжна естрада, зароджується так званий «шоу-бізнес», традиційна ж естрада потроху згасає. Популяризується «попса».

52) Тарас шевченко-художник

Народився 25 лютого (9 березня) 1814 у селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії (нині село Звенигородського району Черкаської області) в закріпаченій селянській родині Григорія Івановича Шевченка та Катерини Якимівни Бойко козацького походження.

Талант художника проявився в Тараса Шевченка значно раніше, ніж талант поета. Якщо перші літературні спроби припадають на 1836–1837 роки, то найбільш ранній малюнок, що дійшов до нас і відомий під назвою “Погруддя жінки” або “Жіноча голівка”, датований самим автором ще 1830 роком. З цієї юнацької роботи і розпочалась творчість видатного художника.

В період 1822–1828 років намалював «Коні. Солдати» (картина не знайдена).

Протягом 1829–1833 років Тарас малював копії з картин суздальських майстрів.

Шевченко був студентом Академії мистецтв в Петербурзі, а вже там — улюбленим учнем Брюллова.

Улітку 1842, використавши сюжет поеми «Катерина», Шевченко намалював олійними фарбами однойменну картину, яка стала одним з найпопулярніших творів українського живопису.

Автопортрети Тараса Шевченка — власні зображення, що їх створював Тарас Шевченко протягом усього життя. Кількість автопортретів Шевченка важко піддається обліку. Багато з них не дійшли до нашого часу і відомі лише з листування художника чи спогадів його сучасників.

Найраніший із тепер відомих автопортретів (полотно, олія, 43 × 45, в овалі, Національний музей Тараса Шевченка) виконано на початку 1840 року в Петербурзі. Це одна з перших спроб Шевченка малювати олійними фарбами. У творі — романтично піднесений образ молодого художника-поета.

Останній автопортрет (полотно, олія, 59 × 49, в овалі, Державний музей Тараса Григоровича Шевченка), виконаний 1 лютого 1861, відтворює образ безнадійно хворого художника. Густий морок, з якого виступає освітлене тим же контрастним бічним світлом обличчя Шевченка, посилює трагізм твору. Автопортрети Шевченка — своєрідна автобіографія, написана рукою великого художника-реаліста.

Відомо також про 3 альбоми Шевченка: 1839—1843 років, 1845 року і 1858—1859 років (Корсунський чи Сулієвський).

Відомі картини: Циганка-ворожка, Катерина, Марія, Аскольдова могила, Укріплення Іргизкала, Одалиска.