психологія творчості

музикантів, педагогів і психологів. Визнано, що виховання через творчість є характерною тенденцією музичної (і не тільки) педагогіки нашого століття.

Якості, необхідні для особистісної самореалізації та розкриття творчих здібностей, необхідно розвивати в комплексі. І цей комплекс

Воля і працездатність. Під волею і працездатністю розуміється не здатність людини виконувати те, чого вона робити не хоче, а вміння довго і плідно працювати над виконанням тієї мети, яку людина сама поставила перед собою і якої хоче домогтися, незважаючи на зовнішні перешкоди. Воля потрібна для того, щоб розвивати здібності і досягати

4.Пономарев Я. А. Психология творчества / Я. А. Пономарев – М.:

Наука, 1990. – 179c.

5.Роджерс К. Взгляд на психотерапию. Становление человека / К.

Роджерс – М., 1994. – 480c.

6.Цалок В. А. Творчество: Философский аспект проблемы / В. А. Цалок – Кишинев, 1989. – 148 с.

Черкаський національний університет

ім. Б. Хмельницького

Психологічний факультет

Демчук І. В.

Наук. керівник – ст.викл. Лисенко О. М.

АМБІДЕКСТРІЯ ЯК ПРОЯВ ОБДАРОВАНОСТІ

53

Амбідекстрія – природжений або вироблений в процесі тренування однаковий розвиток функцій обох рук без виділення провідної руки, здатність людини виконувати рухові дії правою і лівою рукою з однаковою швидкістю і ефективністю.

В даний час таких дітей, що вміють працювати обома руками одночасно, з’являється все більше і більше. Як вважали в давнину, дитина народжується амбідекстром. І лише через кілька років у неї виражається ведуча рука. До цього моменту вона однаково володіє ними обома.

Це – гармонійна особистість, у якої працюють, не пригнічуючи одна одну, обидві півкулі головного мозку. І при правильному підході така гармонія буде зберігатися і в двадцять, і в шістдесят років [2].

Окремі лікарі та вчені не так позитивно ставляться до явища амбідекстрії. Вони говорять про те, що у амбідекстрів у процесі навчання в школі часто з’являються проблеми: вони не вміють писати без помарок, швидко втомлюються, часто забувають виконати відповідальні доручення.

Може виникнути синдром браку уваги, дратівливість, гіперактивність, що згодом призведе до неврастенії. Причиною цього, на їх думку, є те, що обидві півкулі не можуть працювати добре одночасно, вони по черзі будуть втомлюватися і в результаті ефективність такої розумової діяльності буде постійно зменшуватися. Але, як свідчать факти, серед амбідекстрів є чимало видатних людей: Володимир Даль, Марія Шарапова, Леонардо да Вінчі, Нікола Тесла, Святослав Вакарчук та багато інших [3].

На сьогоднішній день амбідекстрія вважається одним з варіантів норми. Прийнято вважати, що у більшості людей (правші) більш розвинене логічне мислення – за нього відповідає ліва півкуля, у ліворуких більш розвинена інтуїція і чуттєве сприйняття – права півкуля мозку. Якщо ж у людини в рівній мірі гармонійно розвинені обидві півкулі мозку, то це робить її більш потенційно талановитою, конкурентоспроможною і затребуваною у сучасному світі. Наприклад, Майкл Анджело Батіо – унікальний гітарист, що грає на гітарі з двома грифами, спрямованими один від одного. На одному він грає лівою рукою, а на іншому – правою

[1].

серед дорослих становить 10%, а серед дітей – майже 38%. І цей відсоток росте [2].

Московський психотерапевт Володимир Пугач запропонував принципово новий психофізіологічний тест на наявність амбідекстрії. Даний тест показує стан і особливості сприйняття рухомих перцептивних (суб’єктивних) просторів, які переробляє і «бачить» наш мозок на даний момент. Особливо це стосується амбідекстрів. При домінуванні лівої півкулі, у «логіків», дівчина на картинці повертається вправо. При домінуванні правої півкулі, «ейдетиків художнього типу», дівчина раптом починає обертатися вліво. У амбідекстрів – при нахилі голови у відповідну сторону – то вправо, то вліво.

Навичка амбідекстрії у дорослого може бути як збережена з дитинства, так і новонабута, її можна розвивати й удосконалювати, що і використовують при підготовці висококласних спортсменів, розвідників, воїнів бойових мистецтв. Основні рекомендації з розвитку амбідекстрії зводяться до наступного. Усвідомлено надавати не домінуючій руці більше можливостей, навантажувати саме її. Змінити звичні схеми діяльності (приміром, маршрути прогулянок - проходить у зворотньому

55напрямку). Наступним етапом може бути спроба освоїти письмо іншою рукою. Ефективним, простим та захопливим прийомом є й одночасне малювання двома руками різних геометричних фігур. Наприклад, правою малювати квадрат, а лівою – коло. Вправу виконують 15 хвилин, періодично її повторюючи.

Такими доступними способами можна принаймні наблизитися до дворукості, послабити жорсткий контроль домінуючої півкулі і гармонізувати роботу свого мозку [3].

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Бачина О.В. Пальчиковая гимнастика с предметами. Определение ведущей руки и развитие навыков письма у детей 6-8 лет: Практическое пособие для педагогов и родителей / О.В. Бачина, Н.Ф. Коробова – 2-е изд. – М.: АРКТИ, 2008. – 88 с.

2.Бойко Е. А. Психологические детерминанты успешности обучения учащихся-амбидекстров в среднем общеобразовательном заведении. Диссертация кандидата психологических наук. — СПб.: , 2006.

3. Ефимова И. В. Амбидекстры: Нейропсихология индивидуальных различий / И. В. Ефимова — СПб: КАРО, 2007. − 160 с.

Черкаський національний університет

ім. Б. Хмельницького

Психологічний факультет

Ст. викладач Дударенко І. С., Скляр Т. С.

ПРОБЛЕМА РОЗВИТКУ КРЕАТИВНОСТІ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ

Креативність особистості, здатність до творчого нестандартного мислення – необхідна умова розвитку сучасного суспільства. Творчий підхід до вирішення різноманітних задач є професійно значущим для

56фахівців різного профілю. Особливого значення креативний підхід набуває у професійній діяльності психолога.

Креативність трактується як здатність до висування та реалізації принципово нових ідей, які відрізняються від традиційних схем мислення; вміння робити що-небудь по-новому, оригінально, відмовившись від стереотипних способів мислення та діяльності [1].

Робота психолога передбачає співпрацю з людьми, що є складним творчим процесом, тому що кожна особистість неповторна і потребує особливого індивідуального підходу. В практичній психології існує поняття феноменологічного підходу. В ньому людина, її особистісні переживання та продукти психіки розглядаються як унікальний та неповторний феномен. Важливу роль відіграють суб’єктивні переживання особистості, так як проблемою вважається те, що клієнт переживає як проблему. Психологу важливо володіти гнучкістю мислення, оригінальністю, здатністю творчо комбінувати методи, форми і засоби для досягнення продуктивної співпраці з клієнтом.

Всі сфери діяльності психолога (психологічне консультування, діагностика, просвітництво, профілактика, розвиток, корекція, реабілітація) без сумніву потребують гнучкості мислення.

У процесі фахової підготовки важко передбачити усі ймовірні ситуації професійної взаємодії, у які може потрапити психолог. Тому на етапі професійного становлення важливо сформувати у майбутніх фахівців готовність до продуктивної діяльності у непередбачуваних обставинах. Це вимагає від психолога адекватного реагування, швидкого прийняття рішення, вибору доречних прийомів та методів надання психологічної допомоги.

Важливим у роботі психолога є уміння творчо використовувати загальновідомі методики. Специфіка проблематики суб’єкта та соціальне замовлення інколи потребують від психолога пошуку нових прийомів роботи, трансформації відомих психотехнік.

Одним із професійних умінь практичного психолога є вміння зацікавити, привернути увагу, сформувати позитивну мотивацію самопізнання суб’єкта та психологічної просвіти загалом. Реалізація

57цього завдання неможлива без творчого підходу психолога до виконання своїх функцій, що передбачає, зокрема, пошук нових форм презентації діяльності психолога чи реклами психологічної служби, проведення цікавих нестандартних за тематикою та формою заходів.

Професія психолога вимагає від фахівця розвитку та вдосконалення. Це зобов’язує нас до постійної уваги щодо розвитку науки і психологічної практики, появи нових ідей та інноваційних технологій.

Вміння фахівця у галузі практичної психології синтезувати різноманітні прийоми та методи, доречно їх використовувати задля досягнення результативності своєї діяльності також є виявом його креативності.

Підвищення професійного рівня психолога передбачає самоосвіту і участь в різноманітних науково-практичних конференціях, методичних семінарах, майстер-класах. Обмін досвідом, щирий поділ авторськими знахідками, стимулює до вдосконалення та забезпечує взаємозбагачення. Така позиція фахівців відповідає принципу

професійної кооперації, що є важливим згідно з етико-деонтологічними засадами психологів.

Потреба розвитку творчого потенціалу майбутніх фахівців у галузі практичної психології обумовлює необхідність пошуку засобів

2. Хрящевой Н. Ю. Психогимнастика в тренинге / Под редакцией Н. Ю. Хрящевой. – СПб.: «Речь», Институт Тренинга. 2002. – 256 с.

Черкаський національний університет

ім. Б. Хмельницького

Психологічний факультет

Кирдода Л. Ю.

Наук. керівник - доцент, кпн Аврамченко С. М.

МАНДАЛА ЯК ЗАСІБ АРТ-ТЕРАПІЇ

Мандала (Mandala) - в перекладі з санскриту «коло» або "центр".

59Малюнок її симетричний: зазвичай він являє собою коло з вираженим центром. Всередині кола більш-менш позначені основні напрямкиорієнтири, число яких варіюється. Разом з тим, в складній геометричній композиції мандали, можна зустріти самі різні елементи: квадрати, овали, криві лінії, трикутники. Мандали можуть бути як творами мистецтва, так і формами, створеними самою природою.

Зображення мандал зустрічаються вже в самих ранніх, первісних культурах. Коло символізує священну територію, місце сили, тому мандала здатна захистити від ворожих сил. Крім того, мандала уособлює зв'язок з Абсолютом, з вищими силами. Її центр - це зображення Сонця. Багато індуїстських храмів побудовані у формі мандал - вони являють собою поєднання кіл і квадратів і символізують різні рівні космосу. Включають в себе мандали і зображення людської особистості, якій належить пройти шлях від свого Его до Абсолюту, поступово переходячи від одного рівня всесвіту до іншого. Округла форма мандал завжди супроводжувала людину, наприклад, форма кола - головна риса багатьох священних центрів і доісторичних місць поклоніння і культу богів. Мандали знаходили в оселях або хатинах, в печерах і в мегалітичних спорудах, найвідоміший приклад - Стоунхендж.

Зображення мандал можна зустріти у різних народів у різних культурах: на китайських бронзових дзеркалах, на бубнах сибірських шаманів, у схемах лабіринтів, в архітектурних композиціях. Так, наприклад, шанирак юрти кочівника - мандала, клумба у сквері, що радує око - мандала, наша планета Земля, якою вона бачиться з космосу - мандала, компас - мандала, сніжинка під мікроскопом і райдужка людського ока - також мандали. Мандала здавна має духовний сенс символічного відображення світу і психічної гармонії. Люди інтуїтивно навчилися заспокоювати свій розум і душу за допомогою зображень у колі, використовуючи їх як спосіб знову зблизитися з природою.

В даний час багато фахівців у галузі мистецтва, археології, антропології, психотерапії та психології продовжують традицію вивчення мандал. Мандали можуть бути у вигляді величезних стін або ж у вигляді маленьких картинок, їх можна намалювати на тканині або папері, вишити за допомогою кольорових ниток, створити з піску і кольорових зерен рису. У деяких випадках їх роблять об'ємними з бронзи або глини, а в наші дні - також за допомогою комп'ютерних програм. Залежно від сюжету, мандали можуть мати абсолютно різні форми. Хоча в

60основному вони вважаються істотними об'єктами для медитації, для деяких людей вони є вищою формою мистецтва, формою самовираження і виявлення власної сутності. Існує нескінченне число мандал, як і форм розуміння самого себе.

Ще Карл Густав Юнг був одним з перших європейських вчених, хто дуже уважно вивчав мандали і познайомив з ідеєю мандали західних дослідників-психоаналітиків. Він інтерпретував мандалу як «універсальний психічний образ, що символізує самість - глибинну сутність людини». У своїй автобіографії, "Спогади, сни, роздуми", Юнг розповідає про те, як у 1916р. він намалював свою першу мандалу, а через два роки вже щодня замальовував у своєму блокноті нові мандали. Він виявив, що кожен малюнок відображає його внутрішнє життя на даний момент, і став використовувати ці малюнки, щоб фіксувати свою "психічну трансформацію". Архетип самості розглядався К. Г. Юнгом через призму різних символів. Головний з них - мандала, тобто архетипічний образ, існування якого простежується протягом багатьох століть і навіть тисячоліть. Його зображували у формі магічного кола, який уособлює собою давньоіндійське уявлення про зосередження всього сущого. Пластичне утворення подібного роду