психологія творчості

Сучасна держава потребує молодь, якій властиві: самостійність думки, здатність до здійснення свідомого суспільного вибору, волелюбність, розвинене почуття власної гідності, підприємливість, творча активність, тобто, здатність до творчого самовираження, оскільки саме така особистість може плідно брати участь у подальшій розбудові суспільства. Творче самовираження молоді є активною діяльністю, що передбачає максимальне використання і розвиток власних задатків та можливостей, свідомо спрямована на втілення гуманних ідеалів

особистості (К.А.Абульханова-Славська, Г.С.Абрамова, Р.Бернс, І.Д.Бех, Л.І.Божович, І.В.Дубровіна, П.Г. Ковальов, І.С.Кон, Н.В.Мудрик, Р.С.Нємов, В.М.Мясищев, А.В.Петровський, Д.І.Фельдштейн тощо).

Організація процесу творчого самовираження студентів не достатньо вичерпується в процесі їхнього навчання, тому і постають суттєві потреби молоді у широкому використанні власного творчого самовираження під час оволодіння професією. Таким чином, об’єктивна потреба практики, соціальна значущість визначеної проблеми та її недостатня наукова розробленість обумовили тему статті.

Психологічна готовність особистості до творчого самовираження – це синтез властивостей особистості, які визначають її здатність до діяльності, а саме: активне, позитивне відношення до діяльності, нахил до занять нею, наявність на час діяльності сприятливих для її виконання психічних станів; знання, уміння, навички, необхідні для даного роду занять, певні психологічні особливості в сенсорній та інтелектуальній сферах, які відповідають її вимогам. Звідси, будь-яка готовність – необхідна умова продуктивності діяльності. Відповідний рівень розвитку

92емоційної сфери входить у зміст операційно-діяльнісного компонента; а в емоціях і почуттях проявляється ставлення людини до конкретної діяльності, тобто емоції і почуття виступають як складові мотиваційноціннісного компонента готовності. Когнітивний компонент поряд із операційно-діяльнісним реалізує виконавську функцію готовності до діяльності, а когнітивні процеси включені у розв'язання будь-яких задач діяльності. Виконавська функція готовності до діяльності передбачає, що розв'язання поставлених у процесі діяльності завдань забезпечується, з однієї сторони, сформованою системою знань, вмінь, навичок, компетенцією, а з іншої – відповідним рівнем розвинутих індивідних, особистісних і суб'єктних якостей і властивостей особистості. Спонукальна функція готовності до діяльності забезпечує формування мотивів, що спонукають долати зовнішні і внутрішні супротиви і цілеспрямовано просуватися до вирішення задач [4].

Розглядаючи готовність як складне психологічне утворення, можна виокремити в ньому пізнавальні психічні процеси, що відображають вагомі сторони діяльності, емоційні компоненти, які можуть як підсилювати, так і знижувати активність людини, вольові компоненти, що

сприяють здійсненню ефективних дій по досягненню мети, а також мотиви поведінки [4].

П. П. Горностай виокремлює психологічну готовність до самореалізації, яку характеризує як системне явище, що проявляється у вигляді ситуативної (наприклад, стан натхнення) або довгочасної, стійкої готовності, яка проявляє себе діалектичною єдністю психічних станів і властивостей особистості. Готовність представляє собою систему особистісної і функціональної, а також змістової і оціночної сторін [1, с. 26].

Перший блок (ставлення до себе) представляє собою елемент самосвідомості особистості. Він включає в себе оцінку власних можливостей, яка може виражатись в усвідомленні свого покликання у житті. Тут мають місце як усвідомлені процеси, так і неусвідомлені, коли опора йде на інтуїцію. Цей блок включає в себе також образ ідеального «Я» або, ширше – ідеали особистості.

Другий блок (спрямованість) вміщує в собі мотиви і потреби творчості (мотиви самоактуапізації) і ціннісні орієнтації особистості.

93Маються на увазі потреби творити «щось» і потреби творити «себе». Потреби і ціннісні орієнтації виражаються в інтересах, нахилах, бажанні творити, потребі виразити себе у творінні. Оціночна сторона готовності представляє собою систему відносин особистості (В.М. Мясищев).

Третій блок – це творчі здібності особистості, які виступають вагомим фактором самореалізації. Розвиток здібностей пов'язаний з розвитком творчого ставлення до себе і спрямованості.

Четвертий блок – це операційна система, що являє собою інструментарій, який сприяє реалізації потреб у творчості і самореалізації. Це не тільки безпосередній досвід, але й фіксовані установки, диспозиції особистості. Установка визначає спрямованість активності особистості і трактується саме як готовність до відповідних способів діяльності [1, с. 30].

Готовність особистості до творчості (суб'єктивний фактор) проявляється уже на ранніх етапах розвитку людини. Це видно на прикладах раннього дитячого обдарування, важливим компонентом якого, на думку Н. С. Лейтеса, є схильність до творчої праці.

Відповідальність як дієвий спосіб зв'язку потреб і здібностей, виступає як прояв готовності особистості забезпечити розвиток і використання своїх здібностей у повній мірі. За С. Л. Рубінштейном, відповідальність – це не тільки усвідомлення усіх наслідків уже зробленого, але й відповідальність за «втрачене», «нереалізоване». Виокремлюється відповідальність як самообмеження і відповідальність, яка може проявитись у свободі свого вибору (здатності його відстояти). Відповідальність є тією формою активності, яка дає людині можливість жити не ситуативно, а зберігати автономію від світу і проявляти ініціативу, тобто цілісно і гармонійно «вписатись» у соціальний світ. С. Л. Рубінштейн закликав людину до відповідальності не тільки за її вчинки (результати діяльності), але й за долю здібностей (талантів, які вона не зуміла розвинути). Звідси і постановка проблеми своєчасності, як здібності людини визначити момент найбільшої відповідності логіки подій і своїх внутрішніх можливостей і бажань для рішучих дій, здібність визначити момент готовності розпочати справу [7].

Своєчасність – це якісно індивідуальна характеристика відношень людини до життя у часі, яка є не тільки здібністю до планування або до

94визначення послідовності операцій у часі; перш за все, це здібність «розмістити» свою активність у часі і обставинах життя так, щоб вона відповідала внутрішнім домаганням, вела до задоволення і об'єктивної успішності. Вищий рівень розвитку цієї здібності означає, що вся динаміка життя починає залежати від її суб'єкта. Ціннісне ставлення до життя проявляється у мотиві встигнути втілити себе у житті (створити щось цінне як для самого себе, так і для суспільства). Ця основна потреба в об'єктивації проявляється у прагненні розширити межі власного буття, тобто втілити (об'єктивувати) себе на основі застосування власних здібностей [5, с.154].

Особлива сфера досліджень готовності до діяльності пов'язана з про-блемою установки. Д. М. Узнадзе трактує готовність як специфічний стан, що виникає у суб'єкта за наявності певної потреби і ситуації її задоволення. Г.Олпорт виокремив два типи установок: одні спонукають поведінку, інші – спрямовують її. Перші Г. Олпорт назвав мотиваційними установками, другі – інструментальними. Установка – це стан психологічної готовності, що складається на основі досвіду і здійснює спрямовуючий та динамічний вплив на реакції індивіда відносно всіх об'єктів чи ситуацій, з якими він пов'язаний [6, с. 122].

Виокремлюються два типи готовності: а) активно-дієвий стан особистості; б) психологічна передумова ефективності діяльності. К. К. Платонов у структурі готовності виокремлює моральну готовність, психологічну, професійну. Якості, що визначають моральну готовність, відносяться автором до соціально обумовленої сторони особистості, психологічну – до сторони, що об'єднує індивідуальні особливості психічних процесів, професійну – до досвіду особистості. Н. Д. Левітов виокремлює такі типи готовності як тривалу готовність і тимчасовий стан готовності («перед-стартовий стан»), а саме: звичайну готовність, підвищену і знижену. Мотиваційна готовність займає визначальне,

4.Матюшин А.К. Концепція творческой одарённости // Вопросы психологи. – 1989. – № 6. – С. 29–33.

5.Моляко В.О. Психологічне дослідження проблем функціонування стратегій творчої діяльності, творчої обдарованості та психологічної грамотності. // Актуальні проблеми психології: Наукові записки Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України /За ред. акад. С.Д.Максименка. – К., Нора-Друк, 2001. – Випуск 21. – 296 с.

6.Олпорт Г. Становление личности. Избранные труды. – М., 2002.

–287с.

7.Рубинштейн С. Л. Самозознание личности и ее жизненный путь //Бытие и сознание. – М. : Пед. академия наук СССР, 1957. – 328 с.

Черкаський національний університет

ЕФЕКТИВНА СОЦІАЛЬНА РЕКЛАМА ТА ЦІННІСНІ АСПЕКТИ ЇЇ СПРИЙНЯТТЯ

Ключові слова: соціальна реклама, умовні цінності, ефективність.

Актуальність дослідження. Питання здоров’я нації та його збереження шляхом використання соціальної реклами є актуальним для українського суспільства. Проблема полягає в тому, що ми маємо чималу кількість комерційної реклами, котра вдало використовує знання про психологічні особливості сприйняття суб’єкта, і це робить її ефективною. Соціальна реклама в нашій країні знаходиться на доволі

низькому щаблі і не може конкурувати з комерційними аналогами саме тому, що не звертає належної уваги на психологічні особливості її цільової аудиторії.

Мета – створення ефективної соціальної реклами, що буде опиратись на умовні цінності українців.На нашу думку важливо акцентувати, щоголовною метою роботи ми ставимо не витіснення комерційної реклами чи спробу дискредитації рекламних кампаній певних товарів та послуг, а лише спробу створити таку соціальну рекламу, яка б змогла стати достойним опонентом комерційній.

Соціальна реклама є видом некомерційної реклами, спрямованої на зміну моделей суспільної поведінки та привернення уваги до проблем соціуму. Основне джерело появи соціальної реклами – сучасне суспільне життя, яке рясніє конфліктними ситуаціями і протистоянням на рівні соціальних груп.На відміну від комерційної реклами, інформація, що міститься в соціальній, не є новою. Навпаки, чим більше суб’єкт соціальної реклами обізнаний на тему соціального повідомлення, тим гостріше він реагує на нього, тим результативніше кампанія. Соціальна реклама виникає всередині суспільства і є

97відображенням тих процесів, які відбуваються в ньому.

Усоціальній рекламі виділяють наступні теми:

1.Боротьба з вадами і загрозами, попередження катастроф або небажаних наслідків, декларація благих цілей. Використовуються найактуальніші побоювання.

2.Декларація цінностей. Цінності є найглибшим підґрунтям ідей, вірувань, переконань. Тут мова йде про умовні цінності, що поділяються на базові (інфантильні) та ситуативні (актуальні). Професор з Університету штату Огайо, Стівен Райс, разом зі своєю аспіранткою Сьюзан Хаверкамп проаналізував роботи попередників і склав список з 328 можливих життєвих цінностей. Потім дослідники попросили 400 осіб різного віку та соціального статусу оцінити, наскільки значущими для них

єці цінності. Отримані результати були піддані факторному аналізу. Виявилося, що всю спостережувану мінливість можна з високим ступенем точності пояснити дією 16 незалежних факторів, які С. Райc назвав базовими цінностями. С. Райc повторив своє дослідження ще три рази і результати кожного разу підтверджувалися. Усього було опитано

більше 2500 тис. осіб у віці від 12 до 76 років, які представляли всі расові та соціальні групи, найрізноманітніші професії. Новим етапом роботи стала інтерпретація 16 базових цінностей, які в підсумку були витлумачені таким чином:

• авторитет (або влада);

• незалежність;

• цікавість;

• схвалення оточуючих;

• порядок - потреба організувати простір навколо себе;

• створення запасів;

• честь - потреба бути вірним своїй сім'ї і предкам;

• ідеалізм - потреба в соціальній справедливості;

• соціальний контакт - потреба в компанії;

• сім'я;

98

•статус - потреба мати високе суспільне становище;

•зведення рахунків - потреба бути переможцем, мстити за образи;

•любов - потреба у красі та інтимній близькості;

•їжа;

•фізична активність;

•спокій.

Таким чином, умовні цінності впливають на всі дії суб′єкта (поза його свідомістю), породжуючи ригідність та стереотипність поведінки.

3.Заклики до творення. Ґрунтуються на прагненнях досягнення соціальних та індивідуальних ідеалів.

4.Соціальна психотерапія. Використовується у випадку, коли масовими є певні негативні емоційні стани і почуття, такі як: стан підвищеної тривожності, страх; невпевненість у собі, у майбутньому; стурбованість за свою долю і долю близьких; пригніченість, відчай,

депресивні стани, переживання низького групового і соціального (загальнодержавного) статусу і т.д.

На думку Ю.Сурміна, умовними цінностями сучасного українського суспільства є: духовність, сімейні цінності, здоров’я, свобода, мир і злагода, національно-культурні цінності та патріотизм.

На нашу думку, перевагою комерційної і недоліком соціальної реклам є те, що перші активно використовують вплив на ціннісну сферу людини, співставляючи продукт, що рекламується, із джерелом задоволення, поняттями щастя та «правильності», а також образом «ідеального Я» та активним залученням архетипної символіки. Що ж до соціальної реклами – вона також використовує ці співставлення, але у кардинально протилежному руслі.

Наприклад, якщо ми візьмемо для співставлення комерційну рекламу алкоголю (Рис.1) та соціальну рекламу здорового способу життя (Рис.2).

99

Рис.1.

Рис. 2.

В першому варіанті (Рис.1) зроблений акцент на почутті задоволення, котре розкривається за умови вживання даного алкогольного напою, і виявляється у вечірці з друзями, підтримці однодумців, почутті приналежності до групи, що виділяє продукт з-поміж

інших. У рекламному зображенні використані яскраві кольори, герої виглядають щасливими і в цілому ситуація є привабливою, позитивною, не здається загрозливою. Використаний архетип героя-бунтівника, який і охоплює молодіжну цільову аудиторію. Образ молодого хлопця є привабливим, і з ним легко ототожнити себе. Що ж до соціальної реклами (Рис.2) – вона викликає відразу, головний стимул є шокуючим. Архетипний образ – образ антигероя та тіні. Проте, дана реклама не буде ефективною в силу того, що людина уникатиме дії негативного фактору. Говорячи мовою несвідомого –«Алкоголь робить з мене «героя» (стереотип пов’язаний з дією комерційної реклами). Це – не «герой», а отже – це не я, і мене це не стосується».І, внаслідок дії захисного механізму, людина абстрагується від такого впливу на свідомому рівні, і може відчувати провину на несвідомому. А тому, ні про який позитивний вплив на поведінку людей не може йти мови.

В першу чергу, соціальна реклама має ґрунтуватись на розумінні вплив у лібідних та мортідних тенденцій,почутті любові та принципі задоволення. Саме ці тенденції є такими, що можуть змінити поведінку чи мислення людини в позитивне русло. А отже,у даному контексті ми

100вбачаємо можливість використання базових (інфантильних) цінностей та архетипів як тих, що привертають до себе увагу і сприяють довірливому ставленню суб’єкта до предмету реклами. Саме на таких засадах будується соціальна реклама в інших країнах: реклама здорового харчування (Рис.3), реклама фонду допомоги дітям, хворим на аутизм (Рис.4).

В практичній частині дослідження нами була власноруч розроблена серія плакатів соціального спрямування, що на нашу думку, може мати