Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

психологія творчості

.pdf
Скачиваний:
27
Добавлен:
22.02.2016
Размер:
4.07 Mб
Скачать

СНОВИДІННЯ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ТВОРЧУ ДІЯЛЬНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ

Актуальність. Із самого початку вивчення творчості її пов'язували з несвідомою роботою психіки. Ще знаменитий німецький учений Г. Гельмгольц (1866) звернув увагу на те, що в деяких випадках судження

 

закінчується не з свідомо логічною побудовою.

 

Проблемою творчості займалися такі видатні вчені, як: Г. Уоллес, А.

 

Пуанкаре, С.Л. Рубінштейн. Можна зробити визначення, що творчість —

 

це діяльність людини, спрямована на створення якісно нових, невідомих

 

раніше духовних або матеріальних цінностей (нові твори мистецтва,

 

наукові відкриття, інженерно-технологічні, управлінські чи інші інновації

 

тощо).

 

Свідомі процеси виступають, як впорядкована сила, яка задає

 

напрямок розвитку знань. Усвідомлення з'являється там, де наші знання і

 

схеми дії добре структуровані. У поле нашої свідомості потрапляють такі

141

елементи нашої думки, які ми пов'язуємо з досягненням мети [1].

 

 

Наявність у творчості несвідомого призвело швейцарського

 

психіатра К. Юнга до виділення двох типів творчого процесу -

 

інтровертний і екстравертний. Інтровертний тип творчості пов'язаний з

 

несвідомими домінантами і функціонуванням автономного творчого

 

комплексу в структурі творчої особистості. Внаслідок цього інтровертна

 

творча особистість пасивна, вона лише провідник несвідомих

 

енергетичних сил, а результат творчості (художній твір, наукове відкриття)

 

– само розвивається. Цей тип характерний для художньої сфери

 

творчості. Екстравертний тип творчості орієнтований на свідомо

 

сформульований задум, тому творча особистість виступає в ролі

 

активного діяча, суб'єкта творчості, усвідомлено працюючого з

 

матеріалом. Цей тип характерний для наукової сфери творчості [1].

 

Ч. Ломброзо описує численні випадки підсвідомої роботи мозку в

 

стані сну або стані неспання, близькому до сну. Кожна людина бачить

 

сновидіння, і в кожного воно неповторне. Уві сні людина може проходити

 

якусь історію, після того, як людина прокинеться, цей сон може її

 

надихнути на написання оповіді чи роману. Також нерідко буває, що

людина може цілий день думати над якоюсь проблемою, а у вісні знаходить відповідь. Сновидіння може бути наповнене різними символами, архетипами і смислом (на думку швейцарського психіатра К. Юнга). Уві сні людина встановлює контакт з колективним несвідомим. Інколи сновидіння для людини можуть бути тренінгами до якоїсь ситуації.

Вчені і художники давно використовують свої сновидіння, черпаючи з них натхнення. Сальвадор Далі засипав вдень, тримаючи ложку в руках над мідним тазом. Коли до нього в дрімоті приходили яскраві образи, а при засипанні м'язи розслаблялися, ложка випадала з рук, лунав гучний стукіт, який пробуджував художника. Він зразу брався за пензель, фіксуючи образи. Так з'явилися, наприклад, «поточні годинники». Багато з відомих художників зізнавалися, що їхні найліпші роботи приходили уві сні [1]. Клопшток розповідав, що, коли він писав свою поему "Мессіада", натхнення часто приходило до нього під час сну. У сні Вольтер задумав одну з пісень "Генріади", Сардіні - теорію гри на флажолет, а Секендорф - свою чарівну "пісню про Фантазії". Ньютон і Кардано уві сні знаходили розв'язання для математичних завдань. Мураторі склав

142пентаметр на латинській мові, через багато років після того, як перестав писати вірші. Лафонтен вигадав байку «Два голуби», а Кондільяк закінчив лекцію, розпочату на передодні.

Проблема несвідомого у творчості займає велике місце в даний час в багатьох науках (психології, мистецтвознавстві, літературознавстві, нейрофізіології). Висловлюється навіть точка зору, що без прояву несвідомого творчість неможлива [1]. Часто, коли людина працює над яким-небудь важким питанням, вона перший час, взявшись за роботу, не досягає нічого. Потім вона відпочиває і знову сідає за стіл. Протягом першої півгодини людина ще нічого не знаходить, але потім вирішальна ідея відразу приходить до неї в голову. Ми могли б сказати, що свідома робота виявилася більш плідною, тому що вона була перервана, а відпочинок відновив силу і свіжість розуму. Але більш ймовірно, що відпочинок був заповнений несвідомою роботою. Вона неможлива або в деяких випадках неплідна, якщо їй не передував і за нею не слідував період свідомої роботи [1].

Несвідоме найчастіше проявляється у сновидіннях, у витіснених бажаннях. Психологічною теорію сновидінь займався видатний

австрійський психолог, психіатр і невролог, засновник психоаналізу З. Фрейд. За його словами сновидіння - це перевернутий замінник чогось іншого, несвідомого; крім явного сновидіння існує несвідоме приховане сновидіння, яке і проявляється у свідомості у вигляді якогось сновидіння. Зміст несвідомого – витіснені бажання [3].

Біологічним змістом сну, - говорить Фрейд, - є відпочинок: втомлений за день організм в стані сну відпочиває. Але психологічний сенс сну не тотожний біологічному його змістові. Психологічний зміст сну полягає у втраті інтересу до зовнішнього світу. Уві сні людина перестає сприймати зовнішній світ, перестає діяти в зовнішньому світі.

Сновидіння мають бути різні. Тому в першу чергу необхідно встановити, які асоціації виникають у людини, яка бачить сон. Фрейд був переконаний, що в стані неспання людина не звертає уваги ні на які асоціації і сторонні думки - вони всі відносяться до області підсвідомості. Уві сні ці емоції оживають і постають у вигляді неясних образів і символів

[3].

На думку швейцарського психіатра, основоположника одного з

143напрямків глибинної психології, аналітичної психології К.Юнга, смислове поле сновидіння набагато ширше індивідуальних рамок і відображає багатство і складність всієї сфери несвідомого, як індивідуального, так і колективного. Одна з ідей Юнга полягає в тому, що душа як саморегулюючий організм компенсує установку свідомості протилежною несвідомою установкою. Тому допомога в інтерпретації сновидінь здатна надати міфологія, оскільки сновидіння говорять на міфологічній мові символів, які об'єднують протилежні установки в цілісні смислові категорії. Юнг вважав сновидіння засобом налагодження зв'язку між свідомістю та підсвідомістю і бачив в сновидінні функцію компенсації позиції Его. Юнг розробив два основних підходи до аналізу матеріалу сновидінь: об'єктивний і суб'єктивний. В об'єктивному підході кожен персонаж сну відноситься до реального людини: мати - це мати, подруга - подруга і т.д. В суб'єктивному підході кожен персонаж сну представляє аспект самого сновидця [2].

Коли ми ознайомилися з психологічними теоріями сновидінь ми можемо більш детальніше розглянути фізіологічну теорію. Виявити специфіку сну, зрозуміти коли людина найчастіше бачить яскраві сни, наповнені інколи не зрозумілим змістом для неї самої. І щоб зрозуміти

це, нам допоможуть фази сну. Людина проходить п'ять стадій сну, - пояснює Володимир Дорохов. Перша і друга стадії - засипання і легкий сон, третя і четверта - глибокий сон, повільно-хвильовий сон, а п'ята - швидка стадія сну. Ось в цьому періоді якраз і приходять яскраві сновидіння. Кількість часу сну залежить більш від індивідуальних властивості людини. Доведено, що довше всіх сплять сангвініки, по вісім - дев'ять годин. Вони настільки вразливі, що варто їм перед сном пережити якесь емоційне потрясіння, і тривалість швидкої фази сну, протягом якої мозок "переварює" отриману інформацію, відразу зростає. Ну а менше всіх сплять меланхоліки - їм, щоб виспатися, найчастіше досить шести годин.

Отже, існує багато видів сну. Загальна функція сну полягає в тому, щоб виробляти цінну інформацію для свідомості при переробці матеріалу, отриманого за день. Активність мозку при сні і активному тонусі вимірюється в хвилях. Хвилі мозку по частоті вимірюються в герцах (Гц), тобто в циклах за секунду. Безперервний спектр займає діапазон від 60 або 70 циклів у секунду. Хвилі мозку підрозділяються на різні частотні групи. Кожен клас хвиль мозку пов'язаний з тим чи іншим чітко

144помітним станом свідомості. Є чотири домінантні форми мозкових хвиль [4].

-Альфа - хвилі: пасивний стан (8 - 12 Гц).

-Дельта – хвилі: глибокий сон (0 - 4 Гц).

-Тета - хвилі: сни в стані гіпнозу (4 - 8 Гц).

-Бета - хвилі: процес мислення, активний стан (12 - 24 Гц).

Активність мозку і мозкові хвилі, допомагають нам зрозуміти коли ми бачимо сни. Людина може бачити більше п’яти сновидінь за ніч, але вранці вона може згадати лише одне, інколи фрагменти іншого, а іноді і взагалі нічого не може згадати, що снилося. Це пов’язано з фазами сну. В різних фазах сну відбувається різна активність мозку. Найбільш ясні і легко запам’ятовуючі сни, сняться під час останніх циклів, які по часу припадають на період з шостої до восьмої години сну. Тобто у фазі швидкого сну (синонім: БДГ-фаза або REM-фаза, від БДГ - швидкі рухи очей) - фаза сну, що характеризується підвищеною активністю головного мозку [4].

Однією з ознак цієї фази є швидкі рухи очних яблук. Фаза швидкого сну і її зв'язок зі сновидіннями була відкрита Натаніелем Клейтманом і Юджином Асерінским із Чиказького університету в 1953 році. Ці фази становлять 20-25% нічного сну, близько 90-120 хвилин; одна фаза триває 10-20 хвилин і чергується з фазою повільного сну. У фазі швидкого сну більш великі групи м'язів перебувають у розслабленому стані, а діяльність мозку активізується. У цій фазі спостерігається інтенсивний, із зростаючою амплітудою, рух очних яблук. За ніч цикл швидкого / повільного сну повторюється від чотирьох до п'яти разів. Тривалість кожної наступної фази збільшується [4].

Коли ми ознайомилися з психологічною і фізіологічною теорією сну, можна розглянути як сон потрібно використовувати у творчій діяльності. Перш за все сновидіння можуть використовувати художники. Вони можуть зобразити свій сон на полотні, якусь казкову країну чи красиві захоплюючі краєвиди міста та ін. Свій сон можуть активно використовувати письменники. Розповідати, описуючи його, що в ньому відбувалося, які персонажі там були, які ролі вони виконували, як вони взаємодіяли між собою, як змінювали історію. Вони можуть із сну

145зробити казку чи роман. Інколи, сни бувають дуже яскраві. Сни можна побувати в жовто – червоній осені чи опинитися серед зими, коли йде лапатий сніг. Поети можуть черпати наснагу із таких снів, щоб писати вірші про ранню осінь чи інші пейзажі. Письменику не обов’язково бути в якісь іншій країні, щоб написати твір про те, як вітер зриває цвіт із сакури. Автор міг колись бачити такий сон і написати про це у вигляді спогадів [1].

Отже, в момент творчості, мимовільної активності психіки, людина абсолютно не здатна керувати потоком образів, довільно відтворювати образи і переживання. Художник може цілком свідомо і навмисно прагнути додати своєму творові певну форму, слідуючи якимсь канонами, правилам, прийомам. Але все одно в кінцевому результаті він сам незможе, швидше за все, пояснити, чому вибрав те, а не інше слово, чому рука його так, а не інакше провела лінію. Це відбувається інтуїтивно. Художник безсилий заповнити прогалини творчої фантазії. Образи зароджуються і зникають спонтанно, борються з первинним задумом художника (раціонально створеним планом твору), більш яскраві і динамічні образи витісняють з свідомості менш яскраві. Тобто

свідомість стає пасивним екраном, на який людське несвідоме відображає себе.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Ильин Е. П. Психология творчества, креативности, одаренности

/Е. П. Ильин – СПб.; Питер, 2009. – 448с.

2.Юнг К.Г. Архетип и символ / К.Г. Юнг – М., 1991. – 85 с.

3.Фрейд З. Толкование сновидений / З. Фрейд – Харьков: Книжный Клуб "клуб семейного досуга"; Белгород: ООО Книжный Клуб "клуб семейного досуга", 2012. – 512 с.

4.Эзотерика. Том 3. Парапсихология: учебный курс. Пер. с нем.

– М., Воскресенье, 1993. – 672 с.

 

Черкаський національний університет

146

ім. Б. Хмельницького

 

Психологічний факультет

Сіденко Ю. О.

Наук. керівник: доцент, к.п.н. Шавровська Н. В.

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ КОЛЬОРУ В ПОЕЗІЇ С. О. ЄСЕНІНА

Актуальність. Символіка кольору має давню історію. Люди з прадавніх часів надавали особливого значення розумінню "мови фарб", що знайшло відображення в стародавніх міфах, народних переказах, різних релігійних і містичних ученнях. Колірні вподобання людини багато в чому визначають її характер, настрій, ставлення до дійсності. Колірні переваги залежать від багатьох факторів. Серед них можна назвати вік, стать, культурний рівень, освіту, особливості темпераменту і характеру, настрій тощо.

С. М. Соловйов розрізняє два типи художників слова: 1) колористи (наприклад, Г. Р. Державін, В. В. Капніст, М. В. Гоголь, Ф. І. Тютчев та ін.), для яких "колір був могутнім знаряддям стилю" і які "дуже щедро використали колір"; 2) "художники і письменники, що вкрай стримано використовують колір" [2, с. 98]. С. О. Єсеніна автор відносить віднести до першого типу художників. Лірика поета вражає насиченістю фарб,

 

тонкістю відтінків переживань, задушевністю.

 

Мета дослідження: проаналізувати колірну символіку, відображену

 

в поезії С. О. Єсеніна, в різні періоди його творчості.

 

Кольори в психології мають як позитивне, так і негативне значення.

 

Жовтий і золотий, на думку ряду психологів, є символом духу,

 

святості, з давнини сприймаються як застигле сонячне світло, означають

 

багатство, мрію, сміливість, добро, радість, юність. Це кольори осені,

 

зрілого колосся і листя, що в'яне. М. Люшер вважав, що жовтий є

 

«символом активності». Нерідко жовтий колір слугував відмітною

 

ознакою знатних осіб і вищих станів. Наприклад, монгольські лами

 

носять жовтий одяг із червоним поясом.

147

Згідно з позицією Е. Клесман, цей колір також втілює «заздрість і

 

 

ревнощі, жадність і брехливість» [8,73]. Негативна символіка жовтого і

 

золото - гріх, зрада, зів’яння, смуток, жевріння, відчай, хвороба, смерть,

 

потойбічний світ. Загальновідомі такі вирази, як жовта преса, жовті

 

профспілки, жовтий будинок; «йеллоу джек» - прапор, який піднімали на

 

кораблях на знак карантину. У середньовічній Іспанії, в жовте одягали

 

єретиків, яких спалювали на вогнищах інквізиції. Іуду Іскаріота

 

зображували в жовтому плащі, як христопродавця. У Франції жовтий

 

колір був символом обдурених чоловіків, рогоносців. Ряд негативних

 

значень жовтого пов'язаний із кольором осіннього вмираючого листя і

 

сумним настроєм з приводу кінця літа. У слов'янських народів жовтий

 

колір вважається кольором ревнощів, зради, а в Тибеті ревнощі

 

називають буквально «жовте око». Жовта картка - недовіра,

 

попередження; «жовта акація» в мові кольорів означає «пішла любов».

 

«Жовтий квиток» - посвідчення особи продажних жінок. «У Англії ХIХ

 

століття - жовті капелюхи боржників, жовті кільця на плащах євреїв з гетто»

 

[4, 54].

Синій колір у багатьох народів символізує небо, вічність, вірність, доброту, чесність, мудрість, відкритість. За Е. Клесман, він виражає «спокій, вірність, проте може означати безумство» [8, с. 276]. Гегель вважав, що «синій колір відповідає лагідності, розуму і сентиментальності» [7, с. 204]. У середньовічній Європі синій був кольором костюма лицаря, що бажає продемонструвати своїй пані вірність у любові; «синя панчоха» - прізвисько жінки, яка займається наукою (виникло у Венеції в ХV столітті) "[6, с. 127]. В Англії, Росії ордени і нагороди підвішували на синіх стрічках – «Орден Підв'язки», нагороди на скачках, призи за швидкість тощо (знаки доблесті, переваги). Знак високого походження – «блакитна кров».

Крім того, синій колір близький до чорного і набуває схожих із ним символічних значень. Він вважався траурним у Стародавньому Єгипті. Французи називають жах «синім страхом». У слов'янських народів синій слугував кольором печалі, горя, асоціювався з бісівським світом. Старовинні легенди описують чорних і синіх бісів.

Блакитний колір - колір жіночності, міцності сімейних стосунків, душевного відпочинку, але іноді може викликати тривогу. Він притягує до

148себе, налаштовує на споглядальність. На думку багатьох психологів, цей колір дає відчуття простору, він певною мірою “сумний”, але “мудрий”. За І. В. Гете, «він поглиблює дійсність і створює повітряну перспективу, ніби одухотворяючи видиме» [6, с. 13].

Білий - духовний хранитель. Основною якістю білого кольору є рівність. Він уособлює віру, але не сліпу. Це колір добра, удачі, зцілення, очищення, невинності, радості, доброчесності. Е. Клесман наголошувала, що «білий символізує чистоту, проте він може викликати асоціації із сумом, трауром» [8, с. 276]. Він нікого не відштовхує, подобається людям різних характерів. «У християнстві біле означає спорідненість із божеством» [7, с. 31]. У білому зображаються ангели, святі і праведники. У деяких народів білий одяг носили царі і жерці, що символізувало урочистість і велич. «Білі комірці» - знак інтелігентності, білі костюми, автомобілі, інтер'єри – знак приналежності до заможного прошарку суспільства.

Проте білий колір може набувати і протилежного значення: означати смерть, хворобу, зло, страждання. За своєю природою він наче поглинає усі інші кольори і співвідноситься з порожнечею, крижаним

мовчанням і зрештою – із смертю. Слов'яни одягали померлих у білий одяг і накривали білим саваном. У деяких племен Африки і Австралії прийнято розфарбовувати тіло білою фарбою після смерті когось із близьких. У Китаї білий є кольором трауру. За старих часів білий траур використовувався і у слов'ян.

Червоний колір – колір мудрості і влади, усього містичного, таємничого, передусім, асоціюється з кров'ю, вогнем. Його символічні значення дуже різноманітні і, іноді, суперечливі. На думку Е. Клесман «червоний втілює пристрасть і натхнення, але також може викликати агресію і ненависть» [8, с. 276]. «Червоний символізує могутність, вогонь і порив, часто викликає хвилювання, занепокоєння» [5, 67]. Ще в давнину люди виявляли особливу цікавість до червоного кольору. У Полінезії слово «червоний» є синонімом слова «коханий». У Китаї про щиру, відверту людину говорять «червоне серце» тоді як серце поганої, підступної людини чорне.

Червоний є основним геральдичним кольором. На прапорі він символізує бунт, революцію, боротьбу. Цікаво, що у багатьох племен Африки, Америки і Австралії воїни, готуючись до сутички,

149розфарбовували тіло й обличчя в червоний колір. Карфагенці та спартанці носили під час війни червоний одяг. У древньому Китаї повстанці називали себе «червоні воїни», «червоні списи», «червоні брови». Червоне означає також владу, велич. У Візантії тільки імператриця мала право носити червоні чобітки.

За більшістю народних прикмет, чорний колір асоціювався з темною ніччю, часом, коли правлять сили зла. У Древній Мексиці під час ритуального жертвоприношення обличчя і руки у жерців були забарвлені в чорний колір. Чорні очі і нині вважаються небезпечними, заздрісними. У чорне одягнені зловісні персонажі, поява яких віщує смерть. В українській народній мові слово «чорний» означає щось старе, брудне, позбавлене блиску: чорна стара, чорний хід, чорна підлога, чернетка; а також похмуре і невеселе: чорний гумор, «пити по-чорному».

Чорне може мати і сприятливе значення. Наприклад, у посушливих районах Африки, де мало води і чорні хмари обіцяють родючість і достаток. Духам-хранителям, що посилають дощ, приносять у жертву чорних биків, кіз або птахів, а жерці при цьому теж одягаються в чорне.

Зелений колір - колір трави і листя. У багатьох народів він символізував юність і веселощі, хоч іноді і незрілість, недостатню досконалість. Зелений колір гранично матеріальний і діє заспокійливо, але може справляти і гнітюче враження (не випадково тугу називають «зеленою», а сама людина «зеленіє» від люті).

В іранців зелений колір асоціюється як з бурхливим зростанням і свіжістю, так і з нещастям, печаллю, скорботою, тому про нещасливу людину говорять «зелена нога», а про кладовище – «зелений будинок». У середньовічній Європі блазні носили зелений із жовтим одяг, а банкроти в Німеччині мали надівати зелені шапки.

С. Ейзенштейн пише про символіку зеленого: «Колір відродження душі і мудрості, він одночасно означав моральне падіння і безумство» [9, с. 15]. Шведський теософ Сведенборг описує очі божевільних, які страждають в пеклі, зеленими. Один із вітражів Шартрского собору представляє спокусу Христа: на нім сатана має зелену шкіру і величезні зелені очі.

Древня символіка кольорів і їх інтерпретація в різних культурах

150знаходить своє підтвердження в сучасних теоріях взаємозв'язку кольору і емоційно-вольових станів не лише окремої людини, але і цілих спільностей. В. Ф. Петренко і В. В. Кучеренко, у своїх дослідженнях підтверджують наявність взаємозв'язку між емоційним станом людини і вибором нею певних кольорів. Так, у ситуаціях радості, веселощів перевага надається енергонасиченим кольорам (жовтий і червоний), одночасно заперечуються кольори спокою і розслаблення (синій і

коричневий), а також колір небуття (чорний). Для ситуацій, коли людина переживає почуття провини за різні вчинки, характерно, навпаки, заперечення енергонасиченого червоного і жовтого, перевага надається сірому і синьому кольорам. Синій, таким чином, відбиває не тільки безтурботний спокій і відпочинок, але у поєднанні із сірим відповідає стану пасивної пригніченості.

У ході психолінгвістичного аналізу дослідники дійшли висновку, що усі кольори за їх властивостями і за дією на читача діляться на дві групи. До першої групи відносяться кольори, що мають подвійним характер дії: червоний, синій, жовтий і зелений. Це ті кольори, які можуть виконувати або мажорну, життєствердну, або мінорну, руйнівну функції залежно від контексту (наприклад, червоний може бути і кольором здоров'я,