Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

психологія творчості

.pdf
Скачиваний:
27
Добавлен:
22.02.2016
Размер:
4.07 Mб
Скачать

більший вплив на населення, ніж вже існуючі аналоги. В розроблених нами зображеннях представлені молоді позитивні постаті головних героїв, котрі дозволяють суб’єкту ідентифікувати себе з ними. Герої плакатів знаходяться в ситуації задоволення (любляча сім’я та покупки перед вечіркою). І вони не осуджують реципієнта, а навпаки, пропонують приєднатись до них. Використані нами умовні цінності родини, статусу, розваг, незалежності, любові підсилюють позитивне сприйняття. Зображення є яскравими, не загрозливими і налаштовують на ситуацію затишку, комфорту і безпеки.

Запропонована нами реклама:

Існуючі аналоги:

101

Рис. 5 (а)

Рис. 5 (б)

 

Рис. 6 (а)

Рис. 6 (б)

Ми висунули гіпотезу про те, що створена нами позитивна соціальна реклама буде ефективнішою за обрані стереотипні аналоги, котрі були створені для декларування однакових ідей (пропаганда здорового способу життя в першому варіанті та сімейних цінностей в другому). Існує 4 напрями у вимірюванні ефективності власне соціальної реклами: комунікативний, статистичний, медійний та професійний. Нами були обрані комунікативний та професійний напрями, що являють

собою опитування цільової аудиторії (молодь та дорослі віком від 15 до 37 років у складі 456 осіб) та професіоналів вузької галузі – психологів та PR-менеджерів (10 осіб). В результаті дослідження ми отримали наступні дані:

Рис. 7

102

Рис. 8

Рис. 9

На запитання про емоційний зміст зображень, більшість респондентів називали почуття радості та бажання бути на місці головних героїв по відношенню до зображень 5 (а), 6 (а), та суму і печалі в 5 (б) та 6 (б). Цікавим було те, що не зважаючи на майже однакову

зрозумілість змісту всіх рекламних зображень, опитувані із задоволенням сприймали інформацію на свій рахунок в зображеннях 5 (а) та 6 (а), і абсолютно не сприймали в 5 (б) і 6 (б), як таку, що до них має відношення (оцінки варіювалися між 0 та 1 по п’ятибальній шкалі). Ми можемо зробити наступні висновки: висунута нами гіпотеза підтверджується, розроблені нами рекламні плакати мають більшу прихильність у цільової аудиторії та позитивну оцінку професіоналів.

Загальні висновки. Використання умовних цінностей в розробці соціальної реклами є важливим елементом, адже це налаштовує суб’єкта на позитивне ставлення, що дозволяє зменшити вплив захисних механізмів і донести інформацію до суб’єкта без перешкод. Ми вважаємо, що такий підхід до розкриття ідей соціальних повідомлень є ефективнішим за вже існуючий. Використання позитивної соціальної реклами – це дієва побудова соціального впливу без завдання шкоди психологічному стану людей. Окрім того, саме таку рекламу цільова аудиторія сприймала на власний рахунок,а не абстрагувалась від її впливу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

103

1.Володеева В.Н. и др.Основыпсихологииторговойрекламы. - Л.,

1983.

2.Кудин П.А. и др. Психологиявосприятия и искусство плаката. -

М., 1987.

3.Кошелева Н. Человек в 16 измерениях // Журнал «Директор по персоналу», 2006 г., № 40. -С. 52.

4.Петрова Е. Реклама, сказки и архетипы: [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.adme.ru/effekt/reklama-skazki-i-arhetipy- horosho325341-27430.htm.

5.Стасько О.Г. Врахування умовних цінностей суб’єкта у роботі психолога/ О.Г. Стасько – К.: Марич, 2011. – 92с. – (Психологічний інструментарій). – Бібліогр.: с.87.

6.Ярош Н.В., Некоторыеаспектыпсихологииреклам,

2001,http://gestalt.in.ua/view_articles.php?id=33

7. Keding A. etal. «Howtoproducecreativeadvertising». NTC

PublingGroup, IL, 1991.

Черкаський національний університет

ім. Б. Хмельницького

Психологічний факультет

Мазовецька Н. М.

Наук. керівник: доцент, к.п.н. Аврамченко С. М.

 

ПРОБЛЕМА ПСИХОЛОГІЧНОГО ТЛУМАЧЕННЯ

104

СИМВОЛІВ ТАТУ

Актуальність дослідження. Проблема татуювань та інших тілесних модифікацій не є новою в сьогоденному суспільстві: здавна відомі традиційні культурні обряди, які включали в себе аспекти прикрашання людського тіла не лише аксесуарами та одягом, а й зображеннями на шкірі чи маніпуляціями над частинами тіла. В історичному ракурсі можна багато сказати про проблему татуювань, розглядаючи таку форму людського культурного ритуалу як ініціалізація. Однак, людство давно перейшло на нові щаблі історичного і культурного розвитку і подібні ритуали трансформувались у прийнятну сьогодні форму самовираження чи витіснились з вжитку як атавізми. Проте такий вид тілесних модифікацій як татуювання не лише залишився, а й набрав чималих обертів, перетворившись на окрему культуру та навіть новий вид образотворчого мистецтва. А тому постає питання: яким чином в психологічному аспекті можна пояснити причину популярності таких «прикрас», та чи піддаються символи татуйованих зображень семантичному аналізу в глибинно-психологічному ракурсі.

Впершу чергу практика свідомого татуювання стосується нанесення семантичних малюнків на обличчя – як перше, що бачать інші люди та тварини. Племена Майорі з Нової Зеландії наносили на обличчя маскоподібні татуювання - "Моко". Їх семантика чимала: аналіз ліній малюнку дає знати про рід носія, його соціальний статус та інформацію про нього, як про воїна. За місцевими звичаями, якщо у загиблого воїна на обличчі була маска "Моко", він удостоювався вищої почесті - його голову ампутували і зберігали як реліквію племені. Тих воїнів, що не мали татуювань полишали на місці смерті, або відносили до безлюдних місць, залишаючи тваринам. "Моко" були суворо індивідуальними, їх малюнки не повторювались, а тому часто використовувалися їх власниками в якості особистого підпису. На початку минулого століття, коли плем’я Майорі було вимушене продати власні землі англійським місіонерам, вони ретельно зображували точну копію своєї маски "Моко" на офіційних документах про продаж.

В"Структурній антропології" К. Леві-Строс, розглядаючи симетричні зображення в мистецтві Азії та Америки, пише: "У тубільному мисленні сам розпис являє собою обличчя або, скоріше, його відтворення. Він

105надає особі його соціальну значимість, виражає людську гідність, душевні якості. Симетричне повторення зображення на обличчі, що розглядається як графічний прийом, має набагато більш глибоке й істотне значення: об'єднання "дурної" біологічної сторони індивіда і соціальної ролі, яку він зобов'язаний втілити [...] Візерунок дійсно зроблений на обличчі, але в іншому сенсі саме обличчя призначено для візерунка, оскільки тільки завдяки йому воно набуває свою соціальну гідність і містичне значення. Візерунок задуманий для особи, але саме "обличчя" існує лише завдяки візерунку. Зрештою, цю ж подвійність представляють актор і його роль, і ключ до цього дає поняття маски" [3].

Жінки японських аборигенів Айну татуюванням на обличчі позначали свій сімейний стан. За визерунками на губах, щоках і повіках можна було визначити, чи заміжня жінка і скільки в неї дітей. Ця традиція спостерігається у багатьох племенних народностей і зараз – татуювання на обличчі жінки вказують на її сімейний стан та репродуктивні здібності. Проте відомі і радикальніші традиції жіночих татуювань. Наприклад, плем’я Нукуру мало традицію страти дітей, народженими жінками, що не мали татуювань [2].

Ритуал татуювання також тісно пов’язаний з традиціями ініціалізацій, що переводили дитину в розряд зрілої особистості, та від життя до потойбічного існування. Наприклад, племена Діак з острову Борнео вірили, що в місцевому раю - "Апо-Кезио" - все набуває нових якостей, протилежних земним: світле стає темним, солодке - гірким тощо. Тому мешканці племені наносили на шкіру татуювання темного кольору, щоб після смерті малюнки стали світлими та сяючими. Це, в свою чергу, мало благополучно провести їхнього власника через темну прірву між Землею і "Апо-Кезио".

Крім того, у різних народів татуювання наділялися найрізноманітнішими «магічними» властивостями: дітей оберігали від батьківського гніву, дорослих захищали в бою і на полюванні, старих зберігали від хвороб.

Однак хибною буде думка, що такого спіритичного значення натільним малюнками надавали лише мешканці диких племен. У XVIIIXIX століттях британські моряки зображували на спині велике розп'яття, в надії, що воно захистить їх від тілесних покарань, що широко практикувалися в англійському флоті. У арабів найбільш надійною

106формою особистого захисту вважалася татуювання з цитатами з Корану.

Зрозуміло, що в різних регіонах Землі татуювання набували особливих рис. Наприклад, у народів, що населяють північний схід Сибіру і Аляску (чукчі, ханти, ескімоси, ненці), культивувалися зображення тотемних тварин-покровителів племені - Ведмедю, Кита, Оленя. У скіфських вождів і принцес виявилися зображення коней, баранів, міфічних істот. Татуюванням покривалися тіла, руки, ноги, обличчя, статеві органи. Це робилося як для позначення приналежності до того чи іншого роду-племені, так і для залякування противника в бою.

У наведених прикладах татуювання, так чи інакше, підвищувало соціальний статус його власника. Але в деяких випадках воно служило покаранням. У японській провінції Чукудзен періоду Едо (1603-1867) в якості покарання за перший злочин розбійникам наносили горизонтальну лінію через чоло, за другий – дугоподібну тощо. У результаті виходила композиція, яка становить ієрогліф ІНУ - "собака". У стародавньому Китаї одним з п'яти класичних покарань було татуювання

на обличчі. Так само мітили рабів і військовополонених, ускладнюючи їм втечу і полегшуючи їх розпізнання.

Таким чином, виходячи з ідей провідних напрямків глибинної психології, будь-які продукти людської діяльності можуть бути діагностичними та містити несвідомі мотиви. Відповідно, проблема татуювань також може бути розглянута в даному ракурсі, розкриваючи глибинні аспекти подібної поведінки.

Першою проблемою, яку можна окреслити в даному ракурсі є проблема мотивації, як рушійної сили, що спонукає суб’єкта на відповідні дії. Другою є проблема соціального сприйняття та можливості залишатись повноцінним членом суспільства. Виходячи з позицій адлеріанського аналізу, можна припустити, що третьою проблемою є проблема з неприйняттям себе, власного тіла, почуття меншовартості тощо. Та останньою можна окреслити проблему, що витікає з психодинамічного напрямку та фрейдівського психоаналізу – про самопошкодження в ракурсі тенденції до психологічної смерті [1].

Серед мотивів нанесення татуювань виділяють наступні:

107

Прагнення до самовираження. Найбільш притаманно для

 

 

підлітків;

 

 

Переконання, як потреба довести собі і оточуючим свою

 

відданість тим чи іншим ідеям, музичним смакам, релігії, професії тощо;

 

Спроба побороти відчуття власної неповноцінності,

 

невпевненість у собі. Зазвичай в таких випадках мова йде про

 

зображення малюнків з відвертою агресивною, сексуальною

 

семантикою, що зовнішньо компенсує ті чи інші відчуття;

 

Косметична, як потреба у використанні татуювань для

 

маскування шрамів, пігментних плям тощо;

 

Віддзеркалення статусу. Характерно для кримінальних

 

угрупувань тощо [3, 4].

Психологічний аспект нанесення татуювання на тіло тісно пов'язаний зі спонукальним мотивом наслідування або естетичними мотивами. У ряді випадків сюжет татуювання може спровокувати віддзеркалене ним явище.

Цікавим аспектом тут є саме вибір ескізу, як продукту діяльності іншої людини. Автор зображення також проектує в ньому власні глибинні проблеми і викривлення, що не лише приймається суб’єктом, що хоче нанести малюнок на тіло, а й викликає бажання зобразити на собі (у випадках, коли ескізи є неавторськими). Таким чином можна говорити про те, що татуювання є певним індикатором глибинної проблематики не лише суб’єкта, а й автора зображення.

Мирна Л. Армстронг, професор техаського університету,котра вивчає психологічні та культурні механізми, що відповідають за захоплення татуюванням, провела статистичні підрахунки на тему татузалежності (TattooAddiction) і з'ясувала, що близько 40% всіх людей, які зробили татуювання, поверталися в тату-салон знову, і в даний момент мають два або більше татуювання - незалежно від того, до якої соціальної групи вони належали [4].

Американський психолог К. Маховер проаналізував особистісні особливості та рівень розвитку людини що малює і характер зображеного. Дослідник є автором проективної методики «тест малюнок людини», і його дослідження базувались на аналізі тих чи інших

108елементів людського тіла, їх виокремлення у зображеннях, котрі використовувались для татуювань. В результаті були виявлені наступні тенденції та закономірності [2]:

Людина, що біжить

- Прагнення втекти, сховатися, ухилитися; розмірено крокуюча - врівноваженість.

Тулуб

- Життєві сили. Великий - гостро усвідомлювана потреба, незадоволення; маленький - симптоми приниженості. Особа ретельно промальована - заклопотаність відносинами з іншими, своїм зовнішнім виглядом.

Очі

- Закриті або заховані під полями капелюха, - свідоцтво сильного прагнення уникати неприємних візуальних впливів, закривання очей на щось. Великі, розширені очі - тривожність, занепокоєння, потреба в захисті.

Рот

- Символ агресивності та сексуальності. Особливий знак агресії - чітко промальовані зуби. Рот на зразок блазнівської посмішки - вимушена привітність. Персонаж взагалі без роту або з ротом "рискою" не має можливості словесно впливати на інших людей або вербально самовиразитись.

Ніс

- Трактується як сексуальний символ.

Кінцівки

- Руки, ноги - функція впливу на світ та контактів з ним. Руки м'язисті - можливо, потреба у фізичній силі, спритності. Ноги - опора в діяльності; широко розставлені ноги - диктат, впевненість в собі.

Автор пропонував розуміння нанесення татуювань на тіло як заміну особистості псевдоособистістю. Окрім того цікавою є закономірність та відповідність малюнків одне-одному. Так, коли всі малюнки містять однакову психологічну семантику (агресія, сексуальність тощо) мова

109йде про демонстративність, екстравернтованість характеру суб’єкта. Коли ж зображення містять протилежні за семантикою образи (агресії, розпусти та цнотливості, святості) можна припустити, що мова йде про істеричний тип особистості.

Згідно із "Словником символів" X. Е. Керлота можна навести такі приклади глибинної семантики тих чи інших зображень тварин та предметів, котрі можна аналогічним чином перенести в трактування тату-символіки [3]:

Журавель

- У всіх культурах, від китайської до середземноморських - алегорія справедливості і довголіття, а також праведного і милосердної душі.

Орел

- Символ висоти духу, як сонце. У єгипетській ієрогліфічної системі фігурою орла, що означає тепло життя, початок, день, представлена літера «А». Орел відноситься до стихій повітря і вогню. Він характеризується безстрашним польотом, швидкістю, асоціацією з

громом і вогнем і означає "ритм героїчного благородства". Орел в повітрі дорівнює леву на землі, тому його іноді зображають з левовою головою. В сарматському мистецтві орел є емблемою блискавки і войовничих устремлінь.

 

Сова

 

- Протилежність орлу - птах темряви і смерті. Однак також символ

 

мудрості. Людина з таким зображенням на тілі швидше за все є

 

песимістом, схильна до думок про смерть та кінець світу

 

Зірка

 

- Світло, що сяє в пітьмі, символ духу. Правда, зірка рідко має єдине

 

значення. Вона схильна до полізначності. Але в усякому разі вона

 

підтримує сили духу, що виступають проти сил темряви. За часів

 

єгипетських ієрогліфів вона означала "сходження до початку" і

 

утворювала частини таких слів, як "виховувати", "просвіщати", "вчитель" та

 

інших.

 

Вовк

110

- Символ доблесті у римлян і єгиптян. Однак також символ злої сили,

 

 

підлості, ворожнечі.

 

Леопард

 

- Символ лютості і доблесті. Подібно тигру та пантері, висловлює

 

якості агресивності і могутності лева без його сонячного значення.

 

Ніж

 

- Символ, який представляє собою інверсію символу меча. Він

 

асоціюється з помстою і смертю, а також з жертвою. Коротке лезо ножа

 

уособлює примат інстинктивних сил в тому, хто їм озброєний, тоді як

 

довге представляє духовну міць його власника. Окрім того є фалічним

 

символом.

 

Подібні трактування є наближеними до проблеми архетипічної

 

символіки та архетипів в цілому, що яскраво проявляється в ескізах

 

татуювань.

 

Таким чином, можна говорити про те, що проблеми семантики та

 

психологічного змісту феномену татуювання є маловивченими, хоча і