психологія творчості

Психодинамічний аналіз комплексу малюнків забезпечує психоаналітичне бачення логіки несвідомого, що відрізняється від логіки свідомого та входить в протиріччя з нею. Логіку несвідомого в однаковій мірі підтверджує (об’єктивує) як вербальний, так і невербальний матеріал, представлений автором. Діалог з автором малюнків має яскраво виражену психодіагностичну направленість і наближає до пояснення логіки несвідомого та суперечностей єднання з логікою свідомого. Психодіагностична і психокорекційна процедури набувають в дії характер симультанності, оскільки адекватна психодіагностика, що здійснюється разом з автором, має, таким чином, психокорекційний ефект [6].

Методика комплексу тематичних психомалюнків розроблена в межах методу активного соціально-психологічного навчання, являє собою діагностичний інструмент, котрий реалізує цілісний підхід у вивченні психічної реальності у єдності свідомих та несвідомих складових [6].

Адекватність використання методики комплексу тематичних психомалюнків з метою діагностики глибинних характеристик психіки

231суб’єкта визначається специфічними особливостями методики:

•можливістю передавати у графічному матеріалі емоційні аспекти досвіду за допомогою образної форми;

•властивістю символічної продукції створювати необхідну для автора захищеність у передачі важливої для нього інформації;

•здійсненням психологічного аналізу малюнків, виходячи із феноменологічного підходу, який передбачає побудову інтерпретації на основі розуміння малюнка автором;

•присутністю м’язового руху у процесі виконання комплексу психомалюнків, що дозволяє несвідомим проявам психіки уникнути цензорного контролю свідомості і бути об’єктивованими;

•наявністю у малюнках архетипів, що сприяють розумінню закономірностей функціонування несвідомого [6].

Результати експериментального дослідження підтверджують наявність індивідуально зумовленої системної організації несвідомого та

можливість його вивчення за допомогою цілісного матеріалу, який представлено у малюнках.

Вивчення системних характеристик несвідомого за допомогою методики тематичних психомалюнків передбачає використання процесуальної психодіагностики, яка відповідає вимогам психодинамічного підходу: порційність, поступальність психологічного впливу та побудова психодіагностичної гіпотези на основі багаторівневого аналізу особистісного матеріалу [1].

Отже, методика тематичних психомалюнків є адекватним інструментом дослідження несвідомої сфери психіки. Вона може ефективно використовуватися психологами-практиками для вирішення завдань практичної психології. Практичні психологи, що мають на меті використання зазначеної методики у власній професійній діяльності, повинні набути необхідних навичок, якими можливо оволодіти в процесі активного соціально-психологічного навчання.

Цілісна методика комплексу тематичних психомалюнків формувалась протягом тривалого часу й зобов’язана своїм існуванням

232науковому підходу, розробленому у межах активного соціальнопсихологічного навчання доктором психологічних наук, професором, академіком АПН України Т.С. Яценко.

Розроблений метод комплексу тематичних психомалюнків, навідміну від інших тренінгових підходів, ставить за мету пізнання глибинноособистісних передумов труднощів спілкування суб'єкта. Інші тренінгов іметоди орієнтовані на пізнання соціально-перцептивних характеристик, тобто того, що «лежить на поверхні», без особливого проникнення в несвідоме.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Степанова В.А. Выражение чувств и эмоциональных состояний

удетей дошкольного возраста в рисунке человека и в рисунке семьи // Журнал прикладной психологии. – 2003. – № 4-5. – С. 80 - 89.

2.Фоломеева Т.В., Бартенева Т.В. Опыт применения проективной методики "психологический рисунок" в исследовании восприятия социальных объектов.// Вестник Московского университета. Психология. – 2000. – № 2. – С. 27 - 40.

3.Юнг К. Г. Об архетипе и особенно о понятии Анима // Юнг К.Г. Бог и бессознательное – М.: Олимп, 1998. – с.99-121.

4.Яценко Т. С. Психоаналитическая интерпретация комплекса тематических психорисунков / Т. С. Яценко– М.: 2000. – с.345.

5.Яценко Т. С. Психологічні основи групової психокорекції / Т.С. Яценко – Київ: Либідь, 1996. – с.263.

6.Яценко Т. С. Психоаналитическая интерпретация комплекса

тематических психорисунков (глубиннопсихологический аспект) / Т. С. Яценко, Я. М. Кмит, Л. В. Мошенская – М.: СИП РИА, 2000.– 194 с.

7. Яценко Т. С. Малюнок у психокорекційній роботі психологапрактика (на матеріалі психоаналізу комплексу тематичних малюнків) / Т. С. Яценко, М. Г. Чобітько, Т. І. Доцевич – Черкаси: Брама, 2003. – 216 с.

233

Черкаський національний університет

ім. Б. Хмельницького

Психологічний факультет

Тетеріна О. О.

Наук. керівник: ст. викл. Герман Н. І.

ВПЛИВ МЕТОДУ ІЗОТЕРАПІЇ НА КОРЕКЦІЮ ЕМОЦІЙНОЇ СФЕРИ ОСОБИСТОСТІ СУБ`ЄКТА

Актуальність теми. Людина в сучасному світі постійно зазнає нервових перевантажень. Негативні переживання, які не можуть бути виражені в соціально прийнятній формі, призводять до напруження нервової системи, неврозів і психосоматичних захворювань. Стрес впливає на всі сфери життя людини в різні вікові періоди. Це пов'язано з

патологічним перебігом вікових криз, з порушеннями в емоційній сфері, неправильним вихованням у дитинстві, нерозумінням з боку оточуючих. Тому дана тема на сьогодні дуже актуальна для нашого суспільства.

Ідея застосування методу ізотерапії в корекції емоційної сфери особистості суб'єкта виникла з того, що багато людей схильні до різних емоційних перевантажень, які виражаються в порушенні спілкування, зниженні психоемоційного контролю, переважанні негативних емоцій і психоемоційних станів. Адже, як відомо образотворча діяльність знаходиться в тісній взаємодії із загальним розвитком людини, оскільки в процесі зображення бере участь особистість в цілому.

Позитивний вплив образотворчого мистецтва на людину аналізували вітчизняні та зарубіжні вчені: А. В. Запорожець, Є. І. Ігнатьєв, В. С. Кузін, Б. М. Неменський, Н. П. Сакуліна, Б. Джеферсон, Е. Крамер, В. Лоунфельд, У. Ламберт та інші [3, с.24].

У різних країнах в даний час все більш активно застосовується такий інноваційний підхід, як терапія мистецтвом. Згідно з міжнародною класифікацією, терапія мистецтвом представлена чотирьма

234модальностями: арттерапією, драматерапією, танцювально-руховою терапією, музичною терапією [7].

Всистемі різних напрямків терапії мистецтвом арттерапія розглядається як сукупність психологічних методів впливу, здійснюваних у контексті образотворчої діяльності, яка використовується з метою корекції осіб з різними емоційними і психічними розладами. Більшістю вітчизняних авторів, які торкаються у своїх публікаціях тему арттерапії, вона трактується як система психотерапевтичних впливів, або як одна із форм психотерапії, яка базується на заняттях образотворчим мистецтвом [6].

Термін "арттерапія" вперше почали використовувати у 1940 рр. в Англії для позначення різних форм клінічної практики [5].

Арттерапія є міждисциплінарним підходом, який поєднує у собі різні

основою виступає художня практика, оскільки в ході арттерапевтичних занять клієнти залучаються до образотворчої діяльності. Одним із найбільш поширених видів арт-терапії є ізотерапія (малюнок, ліплення)

Напрямок ізотерапії, який нас цікавить, має неклінічну спрямованість, розрахований на потенційно здорову особистість, і на перший план виходять турбота про емоційне самопочуття, психологічне здоров'я особистості, групи, колективу засобами художньої діяльності.

Практичне значення застосування технік ізотерапії значне: учасники набувають цінного досвіду позитивних змін, поступово відбувається поглиблене самопізнання, самоприйняття, гармонізація особистості, особистісний ріст, розвивається рефлексія й аналіз своєї поведінки, думок, почуттів, покращується загальна атмосфера в групі, розширюються зв'язки з іншими людьми через переживання сильних емоцій, завдяки подоланню труднощів людина очищається, і стає терпимішою, мудрішою по відношенню до інших. Це визначає практичну значущість і актуальність роботи, так як людина в сучасному світі постійно піддається нервовим перевантаженням. Негативні переживання, які не можуть бути виражені в соціально прийнятній формі, призводять до напруження нервової системи, неврозів і психосоматичних захворювань. Стрес впливає на всі сфери життя людини, в тому числі на навчальну та виробничу діяльність [2].

комунікативний процес як у спілкуванні із власними творами, так і з оточуючими людьми, відчути свою значимість. Сприйняття творів мистецтва може приносити приємні враження і сприяє перетворенню негативних емоцій на позитивні [1, с.4].

Вплив образотворчої діяльності на емоційний стан особистості вивчається фахівцями різних профілів: педагогами, психологами, філософами, художниками, психотерапевтами. В процесі образотворчої діяльності створюються сприятливі умови для розвитку позитивних емоцій. Саме образотворча діяльність дозволяє особистості відчути себе художником, усвідомити свій потенціал, змінити самооцінку і взаємини зі світом, із оточуючими.

Сприятливий вплив мистецтва на життя та здоров'я людей відомий давно, тому до нього почали наполегливо звертатися. Мистецтво допомагало людям набути психічної стійкості та активності.

Психотерапевтичні та розвиваючі функції мистецтва закладені у самій його природі. Мистецтво не тільки приносить естетичне задоволення, але й допомагає людині вберегтися і захиститися від того, що їй заважає нормально розвиватися [1, с.5].

Катарсичний (очищувальний) вплив мистецтва відомий із часів Стародавньої Греції. Під поняттям "катарсис" давньогрецькі філософи мали на увазі психологічне очищення, яке зазвичай відчуває людина після спілкування з мистецтвом. Функція катарсису полягає у розрядці почуттів

[9, с.20].

Ізотерапія використовується як засіб спілкування на символічному рівні. Образи художньої творчості віддзеркалюють усі види підсвідомих процесів, включаючи страхи, внутрішні конфлікти, спогади дитинства,

фрейдистської орієнтації. Хоча сам Фрейд у своїй роботі з пацієнтами не використовував ізотерапію, він був близький до того, щоб саме їй надати перевагу: ми переживаємо сновидіння здебільшого як зорові образи. У сновидіннях можуть бути присутніми почуття або відчуття, в них можуть вплітатися думки, ал

236чергу зорові образи. Труднощі при описі сновидінь виникають саме у зв'язку з тим, що для цього доводиться користуватися словами [12].

Психоаналітичні теорії справили значний вплив на уявлення арттерапевтів

М. Намбург, Е. Крамер, І. Чампертон і послужили теоретичному обґрунтуванню позитивного впливу художньої творчості на емоційну сферу [1, 6].

Згідно М. Намбург, в результаті художніх занять поступово долаються сумніви у своїй здатності вільно висловлювати страхи, потреби, фантазії в малюнках.

Е. Крамер наголошує на інших факторах впливу ізотерапії. Основним у досягненні позитивних ефектів ізотерапії науковець вважає необмежені можливості самого процесу художньої творчості, що дає можливість виражати і повторно переживати внутрішні конфлікти: "У процесі творчого акту внутрішні конфлікти переживаються знову, усвідомлюються і, в кінцевому рахунку, вирішуються" [1, 7] .

Цікавість до результатів творчості людини з боку оточуючих, прийняття нею продуктів художньої діяльності підвищує самооцінку і самоприйняття людини з особливими потребами та обмеженими можливостями життєдіяльності. Терапевтичний ефект виникає як додаткова функція мистецтва, яка допомагає позбутися стресів, страхів та інших психологічних проблем [9; 10].

Ізотерапія за формою організації може бути індивідуальною та груповою. У сучасній зарубіжній та вітчизняній ізотерапії (В. Є. Фолке, Т. В. Келлер,

Р. Б. Хайкін, М. Є. Бурно) виділяють напрямок цього методу:

-використання вже існуючих творів образотворчого мистецтва шляхом їхнього аналізу та інтерпретації;

-спонукання до самостійних творчих проявів в образотворчій діяльності.

Ізотерапія широко використовується в психокорекційній практиці. Вона дає позитивні результати в роботі з людьми із різними проблемами.

237Зображально-ігровий простір, матеріал, образ у малюнку є для таких людей засобом психологічного захисту, який допомагає у важких обставинах [9, 175].

Малюнкова терапія, як зазначає у своїй роботі О. О. Карабанова, розглядається в першу чергу як проекція особистості, як символічне вираження її ставлення до світу.

Характеризуючи корекційну спрямованість терапії малюванням, яка використовується в роботі з дітьми, О. О. Карабанова визначає три принципові відмінності від навчальних уроків малювання.

Перша пов'язана з цілями та завданнями терапії малюванням:

зображення.

Друга відмінність стосується продуктів образотворчої діяльності: в терапії образотворчою діяльністю якість малюнка не виступає важливим критерієм його оцінки (малюнок володіє власною цінністю, пов'язаною з послідовністю етапів вирішення особистісних проблем дитини). На

навчальних заняттях основним при аналізі малюнка є міра і якість оволодіння дитиною системою освітніх засобів.

Третя відмінність полягає у різних функціях дорослого в навчальному та терапевтичному малюванні.

На навчальних заняттях ці функції зводяться до передачі дитині нових способів і засобів зображення та організації процесу їх засвоєння дитиною. В ізотерапії вчитель допомагає дітям усвідомити і вирішити проблему, зовні висловити її в малюнку, ліпленні та визначити вихід із неї

[9, 175-176].

Ізотерапія може сприяти досягненню наступних цілей.

1.Дати соціально прийнятний вихід агресивності та іншим негативним почуттям. Робота над малюнками, картинами, скульптурами є безпечним способом "випустити пару" і розрядити напругу.

2.Полегшити процес корекції. Неусвідомлювані внутрішні конфлікти та переживання часто буває легше виразити за допомогою зорових

238образів, аніж висловити їх у процесі вербальної психотерапії.

3.Отримати матеріал для інтерпретації та діагностичних висновків. Продукти художньої творчості відносно довговічні, і клієнт не може заперечувати факт їх існування. Зміст та стиль художніх робіт надають терапевтові достатньо інформації про клієнта, який сам може допомагати в інтерпретації своїх творів.

4.Пропрацювати думки і почуття, які клієнт звик придушувати. Іноді невербальні засоби є єдино можливими для вираження і прояснення сильних переживань та переконань.

5.Налагодити стосунки між родичами, коханими людьми. Спільна участь в художній діяльності може сприяти створенню стосунків емпатії та взаємного прийняття.

6.Розвинути почуття внутрішнього контролю. Робота над малюнками та картинами або ліплення передбачають впорядкування кольору і форм.

7.Сконцентрувати увагу на відчуттях і почуттях. Заняття образотворчим мистецтвом створюють багато можливостей для експериментування з кінестичними і зоровими відчуттями, розвивають здатність до сприйняття.

8.Розвивати художні здібності і підвищити самооцінку. Побічним продуктом ізотерапії є почуття задоволення, яке виникає в результаті виявлення прихованих талантів та їх розвитку [12].

Крім описаних ефектів, використання образотворчого мистецтва в роботі з психокорекційними групами дає додаткові результати, стимулюючи уяву і допомагаючи вирішити конфлікти та налагоджувати стосунки між учасниками. Мистецтво приносити радість, і це важливо саме по собі, незалежно від того, народжується ця радість в глибинах підсвідомості або вона є результатом усвідомлення можливості розважитися [11, 178].

У психотерапевтичному контексті можна сказати, що заняття образотворчим мистецтвом носять спонтанний характер. Практично всі фахівці з ізотерапії згодні один з одним у тому, що художні таланти і спеціальна підготовка учнів не грають ролі при використанні 239 образотворчого мистецтва в якості терапевтичного засобу. При проведенні ізотерапії важливий творчий акт як такий, а також особливості внутрішнього світу творця, які виявляються в результаті здійснення цього акту. Керівники заохочують учасників висловлювати свої внутрішні переживання якомога більш довільно і спонтанно та зовсім не

турбуватися про художню якість своїх робіт.

Карл Юнг вважав, що уява і творчість самі по собі володіють цілющою силою. Роль фантазії у творчих процесах описана Юнгом так: "не тільки художник, а й кожен, хто наділений творчими здібностями, зобов'язаний своїй фантазії всім найкращим, що він зробив у житті. Динамічним

такого, несумісне із серйозним підходом до будь-якої роботи. Але без цієї гри фантазії ніяка творча робота не може бути ані розпочата, ані виконана" [12].

При описі творчої діяльності, в процесі якої суб'єкт спостерігає за розвитком своїх фантазій, не намагаючись свідомо впливати на них, Юнг використовував термін "активна уява". Гарним прикладом застосування спонтанного фантазування в ізотерапії може служити

методика, заснована на малюванні каракулів, коли пацієнт без будьякого попереднього задуму малює лінію, не відриваючи олівець від паперу. Сенс цієї вправи в тому, що, виконуючи її, пацієнт спонтанно виражає свої поточні переживання. Коли члени психотерапевтичної групи зайняті малюванням каракулей, з глибини душі кожного спливає неусвідомлене. Після закінчення цього процесу учасникам пропонують спробувати визначити, що означають закарлюки, предмети або фігури, які з'явилися їм із підсвідомості. Такі прийоми аналогічні методам, які й сам Юнг застосовував для того, щоб розвивати "активну уяву" своїх пацієнтів (Юнг пропонував їм у своїй уяві завершувати сни, які вони "не додивилися") [8].

Висновки. Для психотерапевтів, які використовують ізотерапію, сублімація є основним поняттям, оскільки мистецтво може одночасно і перетворювати такі почуття, як гнів, біль, тривога, страх, пригніченість, і допомогти їх виразити. Історично склалося так, що мистецтво допомагало людям не тільки виражати конфлікти, що виникають на ґрунті зіткнення інстинктивних імпульсів із соціальними обмеженнями, але й вирішувати ці конфлікти. Отже, ізотерапія є ефективним методом

240 впливу на корекцію емоційної сфери особистості суб`єкта. Перспективи подальших досліджень полягають у пізнанні впливу ізотерапії на психіку та організм суб’єкта в цілому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Вальдес Одрисола М. С. Арттерапия в работе с подростками. Психотерапевтические виды художественной деятельности: метод. Пособие / М. С. Вальдес Одрисола – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС,

2005. – 63 с.

2.Зуева Т. М. Коррекция поведенческих расстройств у детей с нарушением интеллекта с помощью арттерапии: [Електрон. ресурс]. –

Режим доступу: http://ax.net.ua/3ckhg25/.

3.Комарова Т. С. Изобразительная деятельность в детском саду. Программа и методические рекомендации / Комарова Т. С. – М.: МОЗАИКАСИНТЕЗ, 2010. – 192 с.

4.Копытин А. И. Арттерапия детей и подростков / А. И. Копытин, Е. Е. Свистовская. – М.: Когито-Центр, 2006. – 197 с.