психологія творчості

У сюжетах улюблених дитячих казок ми можемо побачити певний життєвий сценарій, який вибирає людина. Вона несвідомо пов'язує себе з героями казки і тим сюжетом, який у ній розгортається. Саме через цей неусвідомлений зв'язок колективне несвідоме починає впливати на індивідуальну свідомість. Метафори і казки своєю символічною мовою впливають на індивідуальну свідомість людини. У свою чергу, ця особлива мова може бути активно використана у процесі психотерапевтичної

досягнень психології, педагогіки, психотерапії та філософії різних культур. Казкотерапія – це процес пошуку сенсу, розшифровки знань про світ і системи взаємовідносин у ньому. Професійно використовувати психологічну інформацію при здійсненні психологічної корекції необхідно, спираючись на можливості самого клієнта і на його внутрішній світ. Як показує практика, казки дітей і дорослих мають яскраві індивідуальні відмінності, і це не тільки розширює діагностичні можливості, а й ставить перед нами цілий ряд труднощів [3].

У сучасній психологічній практиці казки використовують здебільшого як проективний матеріал, до якого застосовують стратегії та концепції певного психотерапевтичного напрямку (гештальт-терапія, психодрама, системні сімейні розстановки, юнгіанський аналіз, транзактний аналіз та інші) [6].

Існують різні прийоми роботи з казкою, основні з них такі:

1. Аналіз казок. Мета – усвідомлення, інтерпретація того, що стоїть за кожною казковою ситуацією, конструкцією сюжету, поведінкою героїв. Така форма роботи застосовується для дітей у віці від 5 років,

222підлітків і дорослих.

2.Розповідання казок. Прийом сприяє розвитку фантазії, уяви.

3.Переписування казок. Переписування та дописування авторських і народних казок має сенс тоді, коли дитині чомусь не подобається сюжет, певний розвиток подій, ситуацій, кінець казки тощо. Переписуючи казку, дописуючи свою кінцівку або вводячи необхідних їй персонажів, дитина сама обирає найвідповіднішу її внутрішньому стану розв'язку і знаходить той варіант вирішення ситуації, який дозволяє вивільнитися від внутрішнього напруження – у цьому полягає психокорекційний зміст переписування казки.

4.Постановка казок за допомогою ляльок. Робота з ляльками дає змогу вдосконалювати і проявляти ті емоції, які дитина зазвичай, із певних причин, не може собі дозволити проявити.

5.Складання казок. У казках дається не лише життєпис героя,

ав образній формі розповідається про основні етапи становлення і розвитку особистості [10].

10.Групова робота «Казкова країна» – скласти карту казкової країни, придумати, що там може бути.

11.Придумування казки:

•за низкою іменників (5–10) із різних галузей;

•складання казки по колу;

•використання карт Проппа. Мовознавець і філософ Володимир Якович Пропп проаналізував велику кількість казок різних народів світу і зрозумів, що події в усіх казках не випадкові, у них є свої правила і порядки. За такими правилами він склав так звану карту казок, за допомогою яких можна легко складати свої казкові історії.

12.Написання казки, в якій головний герой – ім'я якого починається на ту букву, що й ім'я автора (прийняття свого імені) [9].

Висновки. Казкотерапія є важливим і діагностичним методом у діяльності практичного психолога. Казки – епічні оповідання героїкофантастичного, алегоричного і соціально-побутового характеру зі своєрідною системою художніх образів. Художні образи казок,

224психологія характерів, ситуації, художні деталі у специфічній формі відбивають життя, погляди, смаки, сподівання народу. Сучасні дослідження підкреслюють психотерапевтичний ефект казки. Вона допомагає людині вчитися, самовдосконалюватися, переборювати труднощі і страхи.

Казкотерапія – один з наймолодших напрямків практичної психології, але це й найстародавніший метод підтримки людини за допомогою слова. Це виховна система, що відповідає духовній природі людини. Метод казкотерапії використовує казкову форму для інтеграції особистості, розвитку творчих здібностей, розширення свідомості, вдосконалення взаємодії з оточуючим світом. Основний принцип цього методу – духовний цілісний розвиток особистості дитини, турбота про її душу.

Концепція комплексної казкотерапії будується на п'яти видах казок: дидактичні, художні, психокорекційні, психотерапевтичні, медативні. Кожен з цих видів має велике значення для здійснення казкотерапевтичного процесу. Залежно від виду, казка має свою мету, яка може донестися до клієнта у цікавій і добровільній формі. Відповідно

до ситуації казку можна створити самому, щоб пояснити на прикладах суть ситуації і уникнути опорів з боку дитини.

У сучасній психологічній практиці казки використовуються здебільшого як проективний матеріал. Існують різні прийоми роботи з казкою. Серед них: аналіз казок, розповідання, переписування, постановка за допомогою ляльок, складання казок. У результаті роботи формуються такі якості як автономність, активність, соціальна компетентність. Використовуються такі варіанти зміни казки: калькування, фантастичний біном, перефантазування, казка навиворіт, зміна автора розповіді, казка за змішаними картками В. Проппа.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Арновская-Дубовис Д. М. Роль сказки в психическом развитии ребенка-дошкольника // Практична психологія та соціальна робота –

2000 – №3 – с. 10-13.

2.Брусенко-Кузнецов А. А. Символическое моделирование кризиса посредством волшебной сказки // Соционика, ментология и психология личности – 2003 – №4 – с. 53-59.

225

3.Гавриченко О. В. Сказкотерапия как особый метод психотерапевтической и диагностической работы // Акмеология – 2003

–№4 – с. 59-63.

4.Зеленкова Т. В. Функционально-статистический анализ сказок, сочиненных детьми // Вопросы психологи – 2001 – №6 – с. 17-27.

5.Кваша М. Казка вчить як на світі жить або казка як інструмент формування цілісної особистості // Зарубіжна література – 2010 – №3132 – с. 21-27.

6.Колобовникова О. С. Духовний потенціал казки в гештальтаналітичному просторі // Шкільна бібліотека – 2007 – №1 – с. 23-24.

7.Лещенко М. П. Щастя дитини – єдине дійсне щастя на землі] : до проблем педагогічної майстерності: Навчально-методичний посібник / М. П. Лещенко – Полтава; К.:АСМІ. Ч. 1. – 2003. – 304 с.

8.Медведєва Е. Ю. Психологический поход школьного библиотекаря в работе с детьми и подростками групи риска // Шкільна бібліотека – 2010 – №9 – с. 51-54.

9.Прибульська В. Казкотерапевтичні заняття // Психолог дошкілля

–2010 – №11 – с. 7-11.

10.Прибульська В. Казкотерапія як форма корекційної роботи практичного психолога дошкільного навчального закладу // Психолог дошкілля – 2010 – №11 – с. 17-20.

11.Чарупа М. Казка як засіб формування розуміння добра та зла // Психолог дошкілля – 2010 – №4 – с. 53-60.

ЗАСТОСУВАННЯ ПСИХОМАЛЮНКОВОГО МЕТОДУ В ПРОЦЕСІ ПСИХОДІАГНОСТИКИ

Актуальність дослідження. Актуальність проблеми вивчення діагностичних можливостей методики комплексу тематичних психомалюнків зумовлена необхідністю поповнення методичного інструментарію психологів-практиків методами, що передбачають цілісний підхід до дослідження внутрішньоособистісних характеристик з орієнтацією на глибинно-рефлексивне розуміння психіки.

Сьогодні в психотерапевтичній практиці використовується велика кількість психологічних технік і методів. Сучасний психолог має змогу обирати серед різноманіття методів і технік саме ті, які потрібні при роботі з клієнтом і відповідає певній ситуації процесу терапії. В деяких випадках і справді застосування того чи іншого методу допомагає

вирішити проблему, що виникла, та це відбувається далеко не завжди. Тож однією з основних проблем які постають перед сучасною психологією є проблема розробки нових методів, які б відповідали потребам сучасної психології [5].

Практична психологія має на меті надання дієвої психологічної допомоги особистості, отже, повинна бути зорієнтована на дослідження і корекцію індивідуально неповторних якостей особистості з урахуванням розуміння глибинно-психологічних феноменів, що зумовлюють поведінку. Групові методи дослідження найбільшою мірою відповідають необхідним вимогам. Групова психотерапія почала розвиватися у Росії з 70-х років (Б.А.Бараш, Г.Л.Ісуріна та ін.). Пізніше стали відомі дослідження в галузі соціотренінгу (О.Г.Ковальов, Л.А.Петровська) і активного соціально-психологічного навчання (Ю.Н.Ємельянов, Т.С.Яценко). Незважаючи на подібність назв, методи соціально-психологічного тренінгу зорієнтовані на одержання учасниками соціально-перцептивних навичок і не ставлять своїм завданням вивчення глибинно-психологічних передумов труднощів спілкування.

К.Маховер, В.С.Мухіна, О.Ф.Потьомкіна, О.С.Романова та ін.); з метою

дослідження взаємовідношень у сім'ї (В.Вольф, Д.Кауфман, М.М.Кольцова, У.Лео, І.Корман, В.Халс, Г.Т.Хоментаускас та ін.); у психотерапевтичній та психокорекційній практиці (О.І.Захаров, А.С.Співаковська, Р.Хайкін, Т.С.Яценко та ін.).

Всі варіанти малюнкових технік, що використовуються з метою психодіагностики, незалежно від дослідницьких завдань, характеру графічних прийомів та варіативності процедури, мають орієнтацію на визначення окремих психологічних характеристик. Малюнкові техніки володіють рядом відмінностей, які і обумовили їх широке застосування в різних галузях психологічної практики для дослідження цілого ряду психологічних феноменів. У малюнку представлена індивідуальна інтерпретація деякої події чи переживання, особливо, якщо мова йде про вільне малювання. Малюнок дає можливість людині відтворювати в образах дійсність і проектувати зміст психіки в символах. Сильна сторона малюнка полягає в можливостях поєднати зовнішній і внутрішній світи в образах і певних символах, а це дає змогу спостерігачеві проникати у внутрішні самохарактеристики психіки субєкта. “У психологічному малюнку співіснують на рівних дві

228реальності: реальність особистісних проекцій субєкта сприйняття і реальність соціального пізнання обєкта сприйняття” [5].

Сама процедура графічного відображення досвіду в певному сенсі може бути розцінена як ігрова, оскільки людина має можливість «відійти» від дійсності, перебуваючи в дещо іншому світі власних фантазій і мрій. Причому, як правило, така діяльність володіє ярко вираженим катартичним, терапевтичним ефектом, схожим по змісту з багатьма катартичними методами. Нарешті, в малюнку автор завжди керується власними пріоритетами не тільки у виборі кольорового вирішення зображення, але і у виборі форми, розташування і сюжету (якщо мова йде про вільне малювання), що зближує малюнок з імпресивними і аддитивними методами дослідження. “Графічна продукція, завдяки її символічності, виражає обємний, багатогранний зміст, який відразу важко навіть розпізнати. Малюнок дає почуття психологічної безпеки й можливість “захисту” в ситуації одержання “ризикованої” для себе інформації” [6].

У звязку з цим проективний малюнок набув значного поширення на Заході, ставши ледве не найпопулярнішим у психодіагностиці,

відтісняючи на другий план традиційні психометричні тести. Психомалюнок відносно недавно поповнив діагностичний арсенал вітчизняних психологів. Малюнкові техніки володіють рядом відмінностей, які і обумовили їх широке застосування в різних галузях психологічної практики для дослідження цілого ряду психологічних феноменів [3].

Очевидні недоліки будь-якої проективної малюнкової методики - це труднощі "зчитування" інформації з малюнка, її осмислення і вербального вираження; як будь-який цілісний образ, малюнок важко піддається розкладанню на окремі елементи. При виділенні ознак завжди залишається "сухий осад", доступний тільки при безпосередньому сприйнятті. Навчитися користуватися методикою можна, спираючись як на класифікацію й оцінку ознак, так і на безпосереднє сприйняття (по суті, експерт повинний задіяти усі свої функції - раціональні й ірраціональні). Однаково важливо і показати малюнки, і розповісти про них [7].

В контексті розвитку практичної психології та психологічної практики вкрай важливими є методичні знахідки, що забезпечують цілісне пізнання психіки в їх свідомих та несвідомих проявах. На розв'язання таких 229 проблем і зорієнтований метод аналізу комплексу тематичних психомалюнків. (ким) Діалог з автором, в процесі їх аналізу дозволяє прилучити свідоме сприймання, рефлексію та інтерпретацію суб’єктом власної малюнкової продукції. “Внаслідок того, що це "внутрішнє" невидимо і не може бути представлено, хоча воно і впливає цілком чітко на свідомість, я рекомендую тим моїм пацієнтам, що особливо страждають від впливу "внутрішнього", спробувати намалювати його, наскільки їм дозволяють здібності. Ціль цього виразного методу полягає в тому, що несвідомий зміст стає доступним і більш зручним для розуміння пацієнтом. Терапевтичний ефект, що здійснює цей метод, запобігає небезпечному роздвоєнню несвідомих і свідомих психічних

процесів [1].

Карл Густав Юнг позначав первинні вроджені структури колективного несвідомого, архаїчний психічний "осад повторюваних життєвих ситуацій, завдань і переживань людини” терміном «архетип». Під впливом проблемної, кризової ситуації особистої або соціального життя відбувається, за Юнгом, несвідоме пожвавлення і втілення відповідного архетипу. При цьому даний процес має спонтанний, примусовий,

демонічний характер. Саме "архетипічна" матриця, апріорі формує діяльність фантазії і творчого мислення пояснює існування повторюваних мотивів у міфах, казках різних народів, "вічних" образів світової літератури і мистецтва [4].

Архетипна символіка виражає зміст колективного несвідомого, що має спільні риси для всіх людей, але набуває індивідуального значення в конкретних виявах активності суб’єкта в процесі психомалюнкового методу. Через поняття архетипу К. Юнг показав, що деякі символи мають універсальний характер. Важливо підкреслити, що символ можна інтерпретувати по-різному в залежності від контексту, в якому він з’являється і в залежності від конкретної людини [3].

На відміну від об'єктних, чи свідомих уявлень, усі графічні зображення процесів і впливів психічної основи є символічними. Вони вказують, дуже грубо і приблизно, на те значуще, котре ніколи і нікому ще не було відоме. Відповідно, нічого не можна з повною вірогідністю визначити на окремо взятому конкретному прикладі. Неможливо з упевненістю сказати, що ж це означає чи представляє. Можливість розуміння може забезпечити лише порівняльне вивчення великої кількості

230таких малюнків. В наслідок відсутності художньої уяви, малюнки хворих, як правило, більш прості і виразні і, таким чином, більш зрозумілі, ніж твори сучасних художників"- зазначав Юнг, вказуючи на можливість отримання неусвідомлюваної інформації шляхом роботи з малюнками

[4].

Цілісна методика комплексу тематичних малюнків формувалась протягом досить тривалого часу і зобов’язана своїм існуванням науковому підходу, розробленому в рамках активного соціальнопсихологічного навчання доктором психологічних наук, професором, академіком АПН України Т.С. Яценко [7].

Розроблений метод комплексу тематичних психомалюнків, на відміну від інших тренінгових підходів ставить за мету пізнання глибинно особистісних передумов труднощів спілкування суб'єкта. Інші тренінгові методи "орієнтовані на пізнання соціально-перцептивних характеристик, тобто того, що лежить на поверхні", без особливого проникнення в несвідоме [7].