психологія творчості

дозволяє на даних етапах простежити певні закономірності. Що є підґрунтям для проведення більш масштабних та ґрунтовних досліджень у даній галузі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аврамченко С. М. Архетипна символіка у процесі пізнання внутрішньої суперечності психіки: Навч. Посіб / С. М. Аврамченко, І. В. Євтушенко, Н. В.Сивопляс – Слов’янськ: Канцлер, 2007. – 224 с.

2. Гальперина Г. А. Язык татуировок. Серия Мир психологии / Г. А. Гальперина – М.: изд-во Центрполиграф, 2007. – 192 с..

3. Егоров Р. Татуировка и другиемодификациитела / Р. Егоров – М.: изд-воРиполКлассик, 2004. – 432 с..

4. Махноская И. Л., Смысл и значениетатуировки, психологический аспект татуирования: [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://tattoo.by/tattoo/psiho_aspect.html.

5. Юнг К.Г. Архетип и символ / Юнг К.Г. – М.: изд-во «Ренесанс»,

1991. - 304 с.

111

Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького Психологічний факультет Омельченко М. В.

Наук. керівник: ст. викл. Дударенко І. С.

ОСОБЛИВОСТІ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ

Підтримка та розвиток обдарованості є одним із пріоритетних напрямків європейської та української освіти. Вчасне виявлення і подальший розвиток обдарованості у дитини є запорукою її успішної реалізації як професіонала та особистості. Обдаровані особистості є важливим джерелом культурного та наукового прогресу людства. В Україні існує потреба в просвітницькій роботі з питань, які пов‘язані з особливостями психічного розвитку обдарованих дітей, необхідністю створення сприятливих умов для їх розвитку, специфікою взаємодії тощо. Це обумовлено низьким рівнем психологічної освіченості великої частки українського населення: батьки часто не помічають обдарованості у власних дітей, неправильно сприймають деякі їх поведінкові прояви чи просто не зважають на ті здібності, які діти проявляють.

Метою нашого дослідження є аналіз особливостей психічного розвитку обдарованих дітей. Реалізація поставленої мети обумовлює необхідність вирішення наступних завдань: з’ясування поняття «обдарованість», вивчення специфіки психічного розвитку обдарованих дітей на різних етапах онтогенезу,

аналіз особливостей соціалізації обдарованих дітей.

112

Проблемою обдарованості займався ряд вітчизняних та зарубіжних вчених, які внесли значний внесок у розуміння даного поняття. В центрі уваги дослідників найчастіше опинялися такі питання, як трактування поняття обдарованості, визначення її основних детермінант, джерел розвитку, різновидів, проблеми діагностики та розробки програм розвитку обдарованих дітей тощо.

Поняття обдарованості тісно пов’язане з поняттям творчості. Творчість

– це похідна інтелекту, що заломлюється через мотиваційну сферу особистості, яка або гальмує, або стимулює її прояв. Зовнішніми проявами творчого розвитку в дитинстві є більш швидкий розвиток мислення і мовлення; рання захопленість; допитливість; дослідницька активність.

Термін «обдарованість» з'явився в психології на початку XX ст. завдяки американцеві Р. Уіпплу [3], який позначив ним учнів із надприродними здібностями. Обдарованість сьогодні трактується як система якості психіки, що розвивається впродовж життя й визначає можливість досягнення людиною більш високих результатів в одному або кількох

видах діяльності порівняно з іншими людьми [5]. У психологічному словнику пропонується таке визначення: обдарованість – це рівень розвитку загальних здібностей, що визначає діапазон видів діяльності, у яких людина може досягти великих успіхів [4].

С. Л. Рубінштейн [3], визначив обдарованість як комплекс властивостей особистості. Дослідник запропонував поділ на загальну і спеціальну обдарованість. Перша співвідноситься з більш загальними умовами провідних форм людської діяльності, друга – з вимогами спеціальних її видів. При цьому загальна обдарованість існує не сама по собі, а виявляється завдяки спеціальним здібностям.

Виокремлюють наступні два типи обдарованості: інтелектуальна обдарованість (виявляється в здатності до навчання, супроводжується швидкістю розумової діяльності: швидким «схоплюванням» і засвоєнням, швидким узагальненням матеріалу значного обсягу тощо, так звана «шкільна обдарованість»); творча обдарованість – як чуттєвість до проблем, недоліків, прогалин в знаннях [7].

Виходячи з трактування поняття обдарованості, можна визначити, що

113обдарована дитина – це дитина, яка характеризується яскравими, очевидними, іноді видатними досягненнями (або має внутрішні передумови для таких досягнень) у тому чи іншому виді діяльності.

Звичайно, всі діти різні і їхня обдарованість проявляється індивідуально. Вирізняють три категорії дітей з ознаками розумової обдарованості. В першу входять діти із надзвичайно високим рівнем розумового розвитку порівняно зі своїми однолітками. Такі діти часто зустрічаються у дошкільному віці. Їх називають вундеркіндами, а останнім часом у зарубіжній психології з'явився термін "індиго-діти". Друга категорія – це діти з ознаками спеціальної розумової обдарованості (до математики чи до інших наук). Такі діти свої можливості однозначно виявляють лише у підлітковому віці. Третя категорія - діти зі значними розумовими резервами, які володіють певною яскраво вираженою здібністю, відзначаються чимось особливим. Це діти з прихованою обдарованістю [2].

На сьогодні психологами визнано, що рівень, якісна своєрідність і характер розвитку обдарованої дитини – це завжди результат складної взаємодії спадковості (природних задатків) і соціального середовища,

опосередкованого діяльністю дитини (ігровою, навчальною, трудовою). Водночас не можна ігнорувати й роль психологічних механізмів саморозвитку особистості, що складають основу формування й реалізації індивідуальної обдарованості. З огляду на вищесказане В.О.Моляко [1] виокремлює такі складові обдарованості дитини: задатки, схильності, що проявляються в підвищеній чутливості, певній вибірковості, уподобаннях, а також у динамічності психічних процесів; інтереси, їхня спрямованість, частота і систематичність їх прояву, домінування пізнавальних процесів; допитливість, прагнення створити нове, схильність до розв’язання й пошуку проблем; швидкість у засвоєнні нової інформації, створенні асоціативних масивів; схильність до постійних порівнянь, зіставлень, формування еталонів для наступного відбору; наполегливість, цілеспрямованість, рішучість, працьовитість, систематичність у роботі, сміливе прийняття рішень; креативність – уміння комбінувати, знаходити аналоги, реконструювати; схильність до зміни варіантів, економічність у рішеннях, раціональне використання засобів, часу тощо; інтуїція – схильність до надшвидкого оцінювання, рішень, прогнозів; порівняно більш швидке набуття вмінь, навичок, оволодіння прийомами, технікою праці, ремісничою майстерністю;

114здатності до створення особистісних стратегій і тактик під час розв’язання загальних і нових спеціальних проблем, завдань, пошук і розв’язання складних, нестандартних, екстремальних завдань тощо.

Обдарованість дитини проявляється ще в ранньому дитинстві: до трьох років словниковий запас обдарованої дитини може сягати до 1200—1500 слів, обдаровані діти володіють найпростішими граматичними конструкціями; деякі можуть читати дитячі книжки (самостійно або з невеликою допомогою дорослих, освоюючи читання) і дуже цим захоплені, проявляють надмірну цікавість, хочуть усе досліджувати, наполегливі в пошуках відповідей на запитання, вирізняються гарною пам'яттю на речі і події, яскравими спогадами про себе і події свого життя; мають поняття про кількість і кількісні відношення (більше, менше, дорівнює); здатні розрізняти ознаки гарного і поганого настрою.

В період від трьох до п'яти років обдаровані діти виявляють цілеспрямовану цікавість до головоломок, загадок; люблять малювати, вирізувати, склеювати; опановують письмо.

В чотири роки багато обдарованих дітей уже читають, від простих книжок переходять до читання книг для дошкільного віку; уміють робити прості логічні висновки; здатні помічати логічні помилки в дорослих; оперують порівнянням двох об'єктів за допомогою третього (за допомогою палички можуть виміряти глибину калюж і порівняти їх); здатні самостійно робити операції естетичного вибору: подобається — не подобається, краще — гірше; розуміють зміни в навколишньому світі; виявляють здатність вирішувати прості проблеми, добре поінформовані про явища і події навколишнього світу, їх цікавлять проблеми життя, народження; до п'яти років обдаровані діти не завжди можуть розрізнити реальність і фантазію через яскравість уяви, вірять у казки і чарівництво.

До п'яти років обдаровані діти вміють самостійно робити прості висновки; виявляють почуття гумору, розуміють гру слів і вміють цим користуватися у спілкуванні з іншими людьми; здатні до переключення уваги і можуть сприймати одночасно і паралельно два джерела інформації, наприклад, читати книгу і слухати музику; мають різнобічні інтереси, нерідко понад свій вік; для задоволення свого інтересу часто звертаються до дорослого; допитливість не знає меж, поглинають нову

115інформацію, жадібні до всього нового і незвичайного; здатні швидко засвоювати і використовувати нову інформацію: здається, дитина чула щось мимохідь, а вона раптом висловлює з цього приводу свою думку;

зрізних джерел знають багато чого про проблеми, з якими самі не стикалися, можуть зрозуміти більш складні концепції, ніж їхні однолітки; здатні до наслідування, добре копіюють поведінку інших людей.

Вшість років обдаровані діти здатні до узагальнення, використовують абстрактні поняття; установлюють різнобічні зв'язки між предметами, людьми, навіть якщо ці зв'язки і не очевидні; здатні до планування своїх дій: уявляють собі мету дії, засоби її досягнення, послідовність дій і кінцевий результат; часто практичну задачу вирішують спочатку подумки; помічають розходження в усьому; здатні передбачати хід подій (на інтуїтивному рівні); вирізняється критичність стосовно себе й інших людей (часто незадоволені результатами своєї роботи, прагнуть переробити, поліпшити її, помічають помилки в поводженні навколишніх людей); проявляють творчість в усьому: оригінально, нестандартно діють, гнучко вирішують задачі, прагнуть виразити себе в різних сферах діяльності, зробити щось незвичайне по-своєму; виявляють наполегливість у подоланні труднощів і перешкод у досягненні мети [1].

Обдарованість впливає на різні феномени психіки, що можна простежити у ставленні до себе та інших людей, в оцінці міжособистісних зв’язків і взаємин. Зокрема, обдаровані діти характеризуються адекватною самооцінкою, повагою до людей; проявляють здатність до співчуття, співпереживання;терпимість до недоліків інших; схильність до самоаналізу; нормально сприймають критику;готові ділиться з іншими своїми речами та ідеями; наполегливі у роботі й навчанні; в них розвинена потреба в досягненні успіхів; слабко виражена агресивність; спостерігається незалежність у мисленні й поведінці; відсутні прагнення до обов’язкового отримання заохочень і

мислення тісно пов’язана з багатством і розмаїттям минулого досвіду дитини (обсяг знань, умінь, навичок тощо), але повністю ним не визначається. Гнучкість мислення тісно пов’язана із легкістю генерування ідей. Достатня кількість ідей, з одного боку, є основою, а з іншого – необхідною передумовою творчості. Генерування ідей тим вище, чим менший тиск стереотипів, які набуваються в процесі засвоєння досвіду і часто прямо диктуються його змістом.

Обдаровані діти відрізняються легкістю асоціювання, тобто здатністю до формування узагальнених стратегій на основі виявлення прихованих від звичайного погляду зв’язків і відносин та їх подальшої деталізації. Найбільш явно вона виражається в умінні знаходити аналогії там, де традиційно вони не простежуються, у здатності знайти шлях до розв’язання проблеми, використовуючи різну інформацію.

Похідним критерієм критичного мислення є здатність до оцінювання, що, на думку О.М.Матюшкіна, забезпечує самодостатність, самоконтроль, упевненість обдарованої, творчої дитини в собі, у своїх здібностях, своїх рішеннях, визначаючи цим її самостійність,

неконформність і багато інших інтелектуальних і особистісних якостей.

117

В обдарованих дітей схильності різноманітні й при цьому стійкі й усвідомлені. Націленість на справу, прихильність до неї – один із найточніших показників обдарованості. Крім цього, слід зазначити характерну для обдарованих дітей широту інтересів. Їм багато чого вдається, багато чого до душі й тому хочеться спробувати себе в найрізноманітніших сферах.

Аналіз результатів досліджень науковців [4, 6] виявив певні особливості обдарованих дітей в процесі соціальної реалізації:

Прагнення до самоактуалізації. Прагнення розкрити свій внутрішній потенціал багато дослідників уважають головним спонукальним мотивом творчості людини. А.Маслоу стверджував, що творчість є невід’ємною характеристикою природи людини, а творчі здібності закладені в кожному з нас.

Перфекціонізм – це прагнення робити все щонайкраще, прагнення до досконалості навіть у малозначущих справах. Наслідком цього постійного прагнення до досконалості нерідко стає настільки ж постійне

невдоволення собою, що відбивається на самооцінці, а часом стає причиною неврозів і депресій.

Самостійність. Як особистісна якість самостійність передбачає: поперше, незалежність суджень і дій, здатність самотужки, без сторонньої допомоги й підказки реалізовувати важливі рішення; по-друге, відповідальність за свої вчинки та їх наслідки; по-третє, внутрішню переконаність у тому, що така поведінка можлива і правильна. Самостійність ґрунтується, насамперед, на здатності до оцінювання, умінні регулювати своє поводження й емоції, на соціальній автономності, сміливості та схильності до взяття на себе відповідальності. Люди, схильні до самостійності, вирізняються великою вибірковістю та інтелектуальністю. Самостійність – це практично завжди ризик. Самостійність формується загальним стилем життя, що спонукає людину з дитинства приймати рішення, робити вчинки й нести за них відповідальність. Розвиток самостійності не може проводитися за певними рецептами. Головним фактором пригнічення самостійності в дитини є тотальний зовнішній контроль, що виражається в жорстких дисциплінарних вимогах, які не допускають індивідуальних варіацій. Але

118не менш шкідливими в цьому випадку є вседозволеність і теплична атмосфера, що відгороджують дитину від проблем і позбавляють можливості прийняття самостійних рішень.

Соціальна автономність. Близька до самостійності й нерідко є причиною труднощів у взаєминах. Оточуючі нерідко бувають нетерпимими до самостійної позиції творчо обдарованої дитини. Чим нижчий рівень розвитку оточуючих, тим менш тактовні і уважні вони до дитини, тим частіше можуть удаватися до насильства. Із соціальною автономністю пов’язана і ворожість творчо обдарованих дітей до традиційного навчання.

Егоцентризм, який виражається в нездатності стати на позицію іншої людини, що пов’язане з обмеженістю досвіду дитини. Для обдарованих дітей характерним є високий ступінь виразності егоцентризму. Виокремлюють пізнавальний, моральний та комунікативний різновиди егоцентризму. Перший вид егоцентризму проявляється в пізнавальній сфері. Діти, як правило, нездатні зрозуміти, чому того, що є простим і зрозумілим для них, не можуть осягти оточуючі. Моральний егоцентризм проявляється у почутті переваги над однолітками, але моральний

егоцентризм властивий обдарованій дитині меншою мірою, оскільки вона демонструє більш високий рівень розумового розвитку, здатність уловлювати причинно-наслідкові зв’язки, глибше й тонше сприймати події. Усе це створює хорошу базу для розуміння мотивів поводження інших людей; комунікативний егоцентризм пов'язаний з тим, що часто дитина під час розмови не намагається поставити себе на місце слухача. Обдаровані діти легше стають на позицію іншої людини. Іноді егоцентризм обдарованої дитини призводить до того, що вона сприймає все, що відбувається в побуті, на свій рахунок. І те, що може не стурбувати пересічну дитину, здатне глибоко вразити дитину обдаровану.

У спілкуванні з однолітками обдарована дитина досить часто бере на себе роль керівника й організатора групових ігор і справ. Тут проявляється одна з важливих рис обдарованих дітей – схильність командувати іншими дітьми. Основною причиною цього виступає її інтелектуальна перевага над ними, гнучкість і швидкість її мислення. Вона краще за інших уявляє собі найбільш ефективний характер розвитку ігрових дій, прогнозує можливі помилки й невідповідності ігрового

119поводження і, запобігаючи їм, бере на себе роль лідера. Частина обдарованих дітей перестає цікавитися колективними іграми, віддаючи перевагу індивідуальним іграм і заняттям, причинами цього можуть бути отриманий раніше негативний досвід спілкування з однолітками в колективних іграх (зазвичай результат педагогічних прогалин) або особливості характеру (темпераменту), наслідком яких є не прагнення ствердитися в ролі лідера, а інтерес до певної діяльності.

Суперництво, конкурентність – важливий фактор розвитку особистості, зміцнення, загартування характеру. Досвід перемог і поразок, якого дитина набуває під час різних інтелектуальних, художніх, спортивних змагань надзвичайно важливий для подальшого життя. Джерело схильності до змагальності в обдарованих дітей слід шукати у вищих за звичайні можливостях дитини, у здатності до високо диференційованої оцінки. Побудована на цій основі самооцінка, навіть якщо і не завищена, а адекватна, здатна стимулювати інтерес до конкурентних форм взаємодії з однолітками.

Таким чином, обдарованість – це високий рівень розвитку вмінь, схильностей, задатків, що має значний вплив на формування

особистості. Обдаровані діти мають ряд відмінностей у психічному розвитку, порівняно із своїми однолітками. Знання особливостей світосприйняття обдарованих дітей дозволяє знайти оптимальні шляхи співпраці батьків та педагогів з обдарованими дітьми, краще їх розуміти, попередити виникнення можливих труднощів. Батьки та педагоги мають сприяти подальшому розвитку обдарованості у дітей, давати їм можливість самовиражатися, підтримувати дитину у всіх її починаннях, адже, коли дитина відчуває підтримку, турботу, любов з боку значущих людей, їй набагато легше досягати нових вершин.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Гарбузов Ю.В. Вікові особливості психічного розвитку обдарованих дітей: [Елетронний ресурс]. – Режим доступу: http://yrok.at.ua/publ/7-1-0-90

2.Дуткевич Т.В. Дитяча психологія. Навч. Посіб. / Т.В. Дуткевич – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 424 с.

3.Ільїн Є.П. Психологія творчості, креативності, обдарованості: монографія / Є. П. Ільїн – СПб.; 2009 – 434 с.

120

4.Мещеряков Б. Г. Великий психологічний словник. Під ред. Б. Г. Мещерякова, В.П. Зінченко – М.: Прайм-Єврознак, 2003 – 672 с

5.Сисоєва С.О. Основи педагогічної творчості: Підручник / С.О. Сисоєва – К.: Міленіум, 2006. – 344 с

6.Степанець Н.В. Психологічний супровід обдарованої дитини як методологічна складова організаційного досвіду гімназії: [Елетронний ресурс]. – Режим доступу:http://archive.nbuv.gov.ua/e- journals/NarOsv/2009-1/09snvorg.htm

7.Туріщева Л. В. Особливості роботи з обдарованими дітьми // Науково-методичний журнал «Шкільному психологу. Усе для роботи». Квітень, 2009, С. 2-6.