психологія творчості

Володіння засобами трансформації і реорганізації, які

становлення особистості як творця є не менш значимий результат і предмет суспільної зацікавленості, ніж досягнення, які збагачують соціальну практику. Рушійною силою творчості виступають потреби і мотиви; вони формують творчу активність особистості як основу реалізації її в діяльності. Таким чином, комплекс здібностей особистості є своєрідним фундаментом, основою творчої діяльності, а її пусковий механізм – творча мотивація як спрямованість особистості на оволодіння новими способами і прийомами діяльності, на вдосконалення власної діяльності, створення нових і більш досконалих особистісних якостей.

Черкаський національний університет

ім. Б. Хмельницького

Психологічний факультет

Голуб О. П.

Наук. керівник: ст.викл. Лисенко О.М.

ПРОБЛЕМА РОЗВИТКУ КРЕАТИВНОСТІ У СТУДЕНТІВ

Актуальність проблеми. Проблема розвитку креативності студентів є однією з центральних в педагогіці, оскільки сучасне суспільство потребує від майбутніх фахівців нових нестандартних ідей, пошуку оригінальних шляхів їх втілення, долання шаблонів і стереотипів мислення. В Національній доктрині розвитку вищої освіти в Україні наголошується на необхідності застосовувати нові педагогічні технології, зорієнтовані на розвиток творчої особистості, готової до наукового й творчого пошуку. Завдання педагогіки – обґрунтувати шляхи, форми і методи розвитку у студентів "постійної та впевненої готовності до самостійної пошукової діяльності, до прийняття самостійних рішень у складних невизначених ситуаціях" .

У сучасному суспільстві в різних галузях професійної діяльності креативність виступає як один з провідних чинників успішності людини. У переліках вимог до кандидатів на самі різні посади не рідко зустрічаються креативність і творче мислення.

В даний час існує безліч підходів, напрямків і теорій креативності

33внаслідок того, що відсутня єдине і чітко сформульоване визначення значення креативності.

Слово «креативність» походить від латинського «creare», що означає породжувати, творити, створювати, і від англійського «creative», що означає творчий, творчий.

Поняття креативності будучи аналогом поняття «творчі здібності», нерозривно пов'язане з творчістю, творчою діяльністю, що породжує щось якісно нове (або для творця, або для групи або суспільства в цілому).

Згідно А. Маслоу - ця творча спрямованість, є вродженою і властивою всім, але втрачається більшістю під впливом середовища.

Більшість авторів виділяють досить велику кількість рис, що належать креативним особистостям. Найчастіше до рис креативних, творчо обдарованих людей відносять такі: самовпевненість, сміливість, оригінальність, здатність до ризику, ексцентричність, визнання самого себе, самостійність суджень, свобода, здатність знаходити труднощі, активність, естетична орієнтація, чуйність й т. ін.

На думку Поля Торренса, креативність включає в себе підвищену чутливість до проблем, до дефіциту або суперечливості знань, дії за визначенням цих проблем, по пошуку їх рішень на основі висунення гіпотез, по перевірці і зміні гіпотез, по формулюванню результату рішення [1; 244].

Розвиток креативності у людини в основному визначається тим, у якому середовищі розвивалася людина і наскільки середовище, сприяло розвитку творчості, підтримувало і розвивало індивідуальність. Розвиток креативності є процесом суб'єктивним і досить поглибленим.

Традиційна система освіти являє собою передачу інформації від викладача до студента і перетворюється в забезпечення відповідями без поставлених питань. У вищій школі роками складався догматичний тип навчання, де його продуктом, як правило, є формальні знання. Поряд з цим отримав розвиток пояснювальний тип викладання.

Класична система навчання не завжди здатна розвинути креативність особистості, так як вона заснована на запам'ятовуванні інформації і накопиченні фактів. Найчастіше в повсякденному житті,

34відбувається придушення креативних властивостей особистості. Тому розвиток креативності можливий лише в спеціально організованому середовищі, необхідно ввести в процес навчання спеціальні завдання, які дозволяють розвивати творче мислення, креативність і використовувати надалі творчі здібності [4; 152].

Розвиток креативності у кожного студента є індивідуальним. Системоутворюючим фактором розвитку креативності є гуманізація освіти. Вважається, що спочатку задатки креативності властиві кожній людині. Але вплив середовища, в якому вона зростає, навчається, виховується, наявність безлічі заборон, соціальні шаблони сприяють блокуванню творчих здібностей. Тому необхідно дати для кожного позитивний поштовх для розвитку креативності, необхідно «звільнити» людину від психологічних «затискачів».

Розвивати творче мислення - значить формувати й удосконалювати розумові операції: аналіз, синтез, порівняння та узагальнення, класифікацію, планування, абстрагування, і володіти такими характеристиками мислення, як критичність, глибина, гнучкість, широта,

швидкість, варіативність, а також розвивати уяву і володіти знаннями різного змісту.

Для формування креативності як особистісної, а не тільки поведінкової властивості вимагається спеціальним чином організоване середовище. Так звані «локальні» методики розвитку креативності (наприклад, рішення нестандартних завдань), безумовно, корисні. Однак у результаті їх застосування, навчають просто засвоюють деякі нові способи вирішення і згодом відтворюють засвоєні дії (наприклад, збірні команди для участі в інтелектуальних олімпіадах спеціальним чином тренують). У таких випадках креативність проявляється у відповідь на зовнішні впливи, в певних обставинах, а не в результаті особистих потреб суб'єкта. Саме тому для формування креативності як особистісної властивості потрібне спеціальне середовище, що забезпечує багатосторонній системний вплив на учня [2; 227].

Психолого-педагогічні умови, що впливають на формування досвіду творчого мислення, можна розділити на дві групи: об'єктивні (ситуативні) і суб'єктивні (особистісні). Суб'єктивні умови - це стійкі риси характеру людини, здатні впливати на стани, викликані тією чи іншою ситуацією. До

35 об'єктивних належать такі умови середовища, така організація освітнього процесу, коли не придушується ініціатива учнів, формується в них впевненість у своїх силах і можливостях, стимулюється самостійність, розвивається уява [5; 114].

Суб'єктивні (особистісні) умови - сукупність характеристик особистості, впливаючи на які (за допомогою педагогічних прийомів, методів, засобів) формується досвід творчого мислення майбутніх фахівців. Дана сукупність включає в себе:

а) особистісні якості учнів;

б) стійку позитивну мотивацію творчої діяльності, мотивацію досягнення успіху, рівень домагань особистості, потреба в пізнавальній діяльності, в самореалізації;

в) установку на творчість, що включає систему емоційних станів;

г) необхідний і достатній рівень загальної та спеціальної теоретичної підготовки - як змістовна база для успішного вирішення професійних завдань;

д) професійну спрямованість особистості - основа формування мотивів, установок на професійно-творчий підхід до вирішення завдань;

е) цілеспрямованість.

Об'єктивні (ситуативні) умови забезпечують можливість цілеспрямованого педагогічного (формуючого) впливу, а також орієнтують його в відповідності з поставленими цілями. У цю сукупність входять:

а) особистість і поведінка педагога. Педагог виступає основною дійовою особою технологічного процесу, організовує його, забезпечує конкретні практичні взаємодії з учнями, включає їх в справжню систему цінностей, підсилює мотиваційну підтримку студентам, активізує їх творчий потенціал. Творча активність учнів підвищується, коли викладач виявляє власну креативність [5; 115].

Педагог повинен бути здатний створювати умови і здійснювати дії з тим, щоб викликати в учнів потрібні, заплановані зміни у свідомості, мисленні, поведінці та відносинах, в його функції входить здійснення підкріплення діяльності учнів, оскільки заохочення і покарання формують

36і закріплюють звичку; він повинен бути тим зразком, прикладом творчо мислячої особистості, на який можуть і бажають орієнтуватися учні в своїй діяльності.

б) морально-психологічний клімат у колективі, спрямований на створення творчої атмосфери, усунення факторів, що утискають творчість і підтримку ініціативи учнів. Подібна психологічна атмосфера характеризується залученістю всіх учнів у творчий процес, свободою від стереотипів, неконформністю суджень, ініціативністю і самостійністю студентів, їх інтересом та готовністю до творчої професійної діяльності. Для цього педагог повинен забезпечити взаємоповагу, опору на сильні сторони учнів, враховувати їх індивідуальні особливості, організувати навчальний процес в дусі співтворчості та небайдужого ставлення до успіху всіх і кожного. Для створення творчої атмосфери необхідно забезпечувати дух змагання, підкреслювати безумовну цінність кожного студента, а також цінність їх творчих ідей.

в) матеріально-технічна база. В основі будь-яких професійно значущих якостей, будь-яких умінь і навичок лежать знання. Засвоєння необхідних знань студентами - найважливіше завдання освітнього

процесу. Для придбання достатнього обсягу знань, студенти повинні не тільки мати інтерес до навчальної праці і навички самостійної навчальнодослідницької діяльності, але і мати відповідні можливості. Це і літературний фонд, і комп'ютерне забезпечення, можливість користуватися інформаційними базами даних мережі Інтернет, і доступ до культурних цінностей суспільства.

г) організація навчального процесу. Організація освітнього процесу, спрямованого на формування досвіду професійно-творчого мислення,

За формуючим спрямуванням:

а) методи розвитку досвіду творчої діяльності:

-Методи із застосуванням ускладнених умов: метод часових обмежень, метод раптових заборон, метод нових варіантів, метод інформаційної недостатності, метод абсурду;

-Методи групового вирішення творчих завдань: метод Дельфі, метод «чорного ящика», метод щоденників;

-Методи колективного стимулювання творчих пошуків: метод мозкового штурму, синектики. «Узагальнена думка людей, спрямована

вєдине русло, неминуче стикається, переплітає десятки різних ідей, народжуючи при цьому оригінальні життєздатні рішення. Один пропонує, інший розвиває, третій формує. Але кожен включається в творчий процес придумування. Крім чисто практичного результату - рішення запропонованого завдання, досягаються побічні ефекти, наприклад, ламання стереотипів мислення. Крім того, при прийнятті колегіального рішення, а саме це передбачає мозковий штурм, ніхто в майбутньому не відмовиться від нього, так як в цьому рішенні присутня і

38його творчість »;

-Перерахування атрибутів і асоціативні прийоми, які полягають у спонуканні до створення нових словесних асоціацій; метафоричний синтез, що припускає використання метафор і порівнянь для порушення творчої думки і спрямований на те, щоб «робити знайоме дивним».

б) методи емоційного впливу (формують досвід через переживання власної професійно-творчої та навчально-пізнавальної діяльності та створюють установку на позитивне емоційне ставлення до неї): заохочення, навчально-емоційна гра, створення ситуації успіху, стимулююче оцінювання, вільний вибір творчих завдань, спонукання до вибору альтернативних рішень, підкреслення особистісної значущості учнів .

в) методи формування готовності пам'яті. Професійні компоненти проявляються в розумовій діяльності як спрямованість особистості на вирішення професійних завдань і оперування професійними знаннями та вміннями. Отже, їх розвитку сприяє професійний зміст діяльності в

цілому і конкретних завдань зокрема. На даному змісті і будуть розвиватися операціональні і якісні компоненти досвіду професійнотворчого мислення [3; 212].

Висновки. Для успішного професійного становлення особистості, педагогам необхідно пам'ятати про те, що одна з головних ролей у даному процесі належить творчому потенціалу, який необхідно не тільки розвивати, але заохочувати і підтримувати у студентів в процесі навчання

3. Пономарев Я. А. Психология творчества / Я.А. Пономарев. – М.: Педагогика, 1976.

4.Фатеева С. А. Роль творческого мышления в формировании профессиональных качеств у студентов в образовательном пространстве вуза / С. А. Фатеева

5.Иванова И. П. Развитие творческого мышления студентов в условиях проблемно-деятельностного обучения / И.П. Иванова. – Ставрополь, 2002.

Черкаський національний університет

ім. Б. Хмельницького

Психологічний факультет

Горбач Г. М.

40СПІЛКУВАННЯ У ТВОРЧОМУ САМОВИРАЖЕННІ ОСОБИСТОСТІ

Унауковій літературі творчість визначається як діяльність зі створення якісно нового, що вирізняється неповторністю, оригінальністю та суспільно-історичною унікальністю (при цьому зазначається, що творчість завжди передбачає творця-суб`єкта творчої діяльності). Основним продуктом творчої роботи особистості є створення нового, що існує не за межами особистості, а в ній самій, нових ціннісних мотивів діяльності, нових здібностей і умінь, вольових та моральних якостей. Головними ознаками творчої особистості є: інтелект, знання та досвід; широта кругозору; самостійність і сміливість мислення; здатність до критичного оцінювання попереднього досвіду і навколишньої дійсності; діалектичний світогляд; індивідуальність і незалежність у прийнятті рішень; альтернативність, здатність фантазувати; широке використання наукового підходу в практичній діяльності [1].

Проблема творчого процесу і його закономірностей вельми широка. З давніх часів, поряд з фіксацією окремого, особливого,