психологія творчості

УДК 159.954

ББК 88.85

Психологія творчості: часопис наукових статей та творчих робіт; Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, кафедра прикладної психології. – Черкаси: Вид. від. Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, 2013. – 331 с.

Редакційна рада:

Яценко Т. С. – доктор психологічних наук, професор, академік НАПН України, директор Центру глибинної психології, завідувач кафедри практичної психології Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького;

Харченко Д. М. – доктор психологічних наук, професор, завідувач кафедри психології Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького;

Туз Л. Г. – кандидат психологічних наук, доцент, декан психологічного факультету Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького;

Аврамченко С. М. – кандидат психологічних наук, доцент кафедри прикладної психології, завідувач кафедрою прикладної психології;

Педченко О. В. – кандидат психологічних наук, доцент кафедри практичної психології;

Горобець Т. В. - кандидат психологічних наук, доцент кафедри прикладної психології;

Теслюк П. В. - кандидат психологічних наук, доцент кафедри прикладної психології;

Сірик І. В. – старший викладач кафедри практичної психології, заступник декана психологічного факультету з наукової роботи;

Яворський М. В. – старший викладач кафедри прикладної психології;

Нечипоренко О.В. – старший викладач кафедри прикладної психології.

Редактори:

Герман Н. І. - старший викладач кафедри прикладної психології;

Овчаренко О.В. - викладач кафедри прикладної психології.

Рецензенти:

Шавровська Н. В. – кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології;

Біла О. Г. - кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології;

Стасько О. Г. - кандидат психологічних наук, доцент кафедри практичної психології.

Затверджено на засіданні кафедри прикладної психології Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (протокол № 9 від 4.04.2013 р.)

Пам’яті В.Симоненка Вітчизна

Кобзареві Зеркальное окно

Теоретичні

дослідження

Черкаський національний університет

ім. Б. Хмельницького

Психологічний факультет

доцент, к.п.н. Аврамченко С.М.

ПРОБЛЕМА ТВОРЧОСТІ В ЗАРУБІЖНИХ ПСИХОЛОГІЧНИХ КОНЦЕПЦІЯХ

9

З давніх часів роздуми вчених і філософів хвилює питання: "Як можливо творче мислення?". Цією проблемою займалися ще античні філософи (Геракліт, Демокрит, Платон), висуваючи досить прогресивні для тієї години ідеї. Цікава, наприклад, ідея Платона, яка в чомусь передбачила ідею З.Фрейда, викладена в роботі про ерос [4]. Платон представляє, що божественна творчість, плодом якої є світобудова, є момент божественного споглядання. Аналогічно цьому й людська творчість є тільки моментом у досягненні вищого, доступного людині "розумного" споглядання. Прагнення до цього вищого стану, одержимості і є "Ерос", що з'являється і як еротична одержимість тіла, прагнення до народження, і як еротична одержимість душі, прагнення до художньої творчості, і, нарешті, як одержимість духу – жагуча тяга до чистого споглядання прекрасного. Істотний вплив на подальші дослідження творчого мислення в психології зробили ідеї Аристотеля [2], які лягли в основу асоціативної психології. Асоціаційний підхід, що був поширений в XVII - XVIII століттях, пояснював всі розумові (когнітивні) процеси в термінах двох основних компонентів:

- ідей (або елементів)

- асоціацій (або зв'язків) між ними.

Відмінною рисою було визнання асоціації в якості основної структурної одиниці психічного. Асоціація використалася і як пояснювальний принцип. Раціональне зводилося до почуттєвого, був відсутній аналіз суб'єкта, його діяльності, спрямованості, активності [7]. Асоціативна психологія виявилася не в змозі пояснити закономірності процесу свідомого мислення й, зокрема творчого мислення. Вихідні принципи традиційної емпіричної асоціативної психології не давали їй можливість вивчати складні психічні явища, зокрема інтуїцію. Вона визнавала тільки "свідоме мислення" (індукція, дедукція, здатність порівняння, відносини), що підкоряються асоціативним законам. Проте, необхідно відзначити внесок психологів–асоціаністів у дослідженні психології творчого мислення. Установлені ними закони асоціацій є найбільшим досягненням психологічної науки ХIХ століття. Вони допомагають зрозуміти, наприклад, чому колишній досвід найчастіше може блокувати творчий підхід до рішення завдання (проблеми), а також пояснити загальновідомий факт успішної творчої роботи молодих учених, що ще не володіють енциклопедичними знаннями. На підставі

10цих законів був розроблений, наприклад, метод гірлянд випадків і асоціацій, застосовуваний зараз в евристиці як прийом активізації творчого мислення [1].

Розділ "психологія мислення" уперше виділяється психологами, що ставляться до Вюрцбургської школи. На противагу асоціаністам, представники цієї школи (О. Кюльпе, К. Марбе, Н. Ах) розглядали мислення як внутрішню діяльність за рішенням завдань [8]. Саме у Вюрцбургській школі для дослідження мислення вперше був застосований метод експериментальної інтроспекції. Дослідження привели до відкриття феномена "потворного мислення", а також показали, що кожна асоціація визначається не попередньою асоціацією, а направляється завданням – явищем, що одержало назву тенденції, що детермінує. Виділивши мислення в самостійну діяльність, Вюрцбургська школа фактично протиставила й відірвала її від практичної діяльності, мислення, мови й почуттєвих образів. Разом з тим було значною мірою визначено коло питань, які згодом стали основними в рамках психології мислення: співвідношення зовнішньої й внутрішньої діяльності, мислення й мови, мислення й почуттєвих образів, детермінація мислення і його вибірковість, завдання й засоби їх рішення