психологія творчості

2.Андреев О. А. Учитесь быстро читать / О. А. Андреев, Л. Н. Хромов— Краснодар: Просвещение, 1991. — 129 с.

3.Грейс Н. Скорочтение / Н. Грейс — Вектор, 2012. — 272 с.

ЛІКУВАЛЬНІ МОЖЛИВОСТІ МУЗИКОТЕРАПІЇ

Цілющі особливості музики, що впливають на духовний і фізіологічний стан людини, були відомі вже з давніх давен: згадування про це ми знаходимо ще у папірусах, складених жрецями Давнього Єгипту.

Філософами, лікарями, музикантами Давньої Греції, Китаю, Індії теоретично обґрунтовувався і широко використовувався на практиці увесь арсенал музичного мистецтва.

У середньовіччі ця проблема вивчалась у руслі теорії афектів, що встановлювала зв’язок між емоційно-почуттєвими станами людини і способами їх відображення у музиці. З тих давніх часів стратегія психотерапевтичних і лікувальних можливостей музичного мистецтва проходить червоною ниткою через усі психолікувальні школи і напрями.

Перші спроби наукового пояснення цього феномена відносяться до XVII століття, експериментальні дослідження розпочались у XIX ст., але лише у ХХ ст. на науковій основі було розкрито профілактичні, лікувальні й оздоровчі властивості музичного мистецтва, а саме: виявлено лікувальні властивості звуків, установлено взаємозв’язок між частотою звукових коливань музики та фізіологічних процесів людини.

Дослідженням впливу музикотерапії на людину займалися: Цагарелли Ю. А., Лазарев М. Л., Карвасарський Б. Д., Шушарджан С. В., Бехтерєв В., Лаза-рєв М., професор психології Кін Дічвайльд, лікар Мак Каулін, Кемпбелл Д., Петрушин В., доктор Магдебурського університету Томас Вош.

Лікувальні можливості музики покладені в основу діяльності Інститутів музичної терапії у багатьох зарубіжних країнах, у тому числі – Англії, Франції, Німеччини, Австрії, США та ін. Безперечно, ХХI століття має дати могутній поштовх і нашій країні для застосування музикотерапії у медицині, психіатрії, і особливо у педагогіці, яка, на жаль, ще не до кінця осягнула та усвідомила значення музики не тільки як естетичної категорії “прекрасного”, що розвиває різнобічні якості особистості, а ще й як

202засобу, що має великі психотерапевтичні, лікувальні, а головне виховні можливості.

Мета даної статті полягає в розкритті цілющих особливостей музичного мистецтва як ефективного метода профілактики нервовопсихологічних перевантажень дошкільників, школярів, підлітків та дорослих.

Термін «музикотерапія» має греко-латинське походження і в перекладі означає «лікування музикою». Існує багато визначень поняття музикотерапії. Наприклад, Німецьке товариство музикотерапії визначає її як "практично зорієнтовану наукову дисципліну", тісно пов'язану з медициною, суспільними науками, психологією, музикознавством та педагогікою. Значна частина вчених вважають музикотерапію допоміжним засобом психотерапії, засобом специфічної підготовки пацієнтів до застосування складних терапевтичних методів [2].

Виявлено позитивний вплив музичної терапії при роботі з особами, що страждають на поведінково-емоційні розлади. Особливістю такої роботи є те, що вибір типу музикотерапії у кожному конкретному

випадку здійснюється на основі відповідної психологічної теорії, а серед робочих моделей можна назвати біхевіоральну, когнітивну і психодинамічну терапію [1].

Ще одна модель, тісно пов'язана із нейробіологією і йменована нейромузикотерапією (НМТ), «базується на уявленнях про нейробіологічний вплив сприймання і продукування музики та про її вплив на функції мозку, а відтак і на поведінку» [3].

Достоїнствами музикотерапії є:

1)легкість і простота застосування;

2)можливість контролю;

3)зменшення необхідності застосування інших лікувальних методик, більш навантажувальних і довготриваліших у часі.

В Росії за ініціативою академіка В. Бехтерєва у 1913 році було засновано “Об'єднання з’ясування лікувально-виховного значення музики та її гігієни”. Вчений переконливо довів, що музика позитивно впливає на дихання, кровообіг, усуває зростаючу втому, додає фізичної

203бадьорості. Саме він обґрунтував перевагу слуху над зором, помітивши, що дитина, глуха від народження, розвивається гірше, ніж сліпа. В. Бехтерєвим була написана навіть спеціальна рецептура: “Щоб перевести дитину із сумного стану у мажорний, треба спочатку потримати її у цьому стані сумною піснею, а згодом, поступово, перевести в оптимістичний стан ритмічною мажорною піснею” [1]. Музикотерапія є дієвим засобом розв'язання таких проблем у дітей, як проблеми міжособистісного спілкування, уваги, мотивації та поведінки

[4].

Доктор медичних наук, професор М. Лазарєв довів, що музика позитивно впливає на дитину ще у період внутрішньоутробного розвитку. Як професійний лікар з музичною освітою, він розробив програму музичного виховання плоду під назвою “Сонатал”, яка була впроваджена в діяльність жіночої консультації пологового будинку, і в системі емоційнорухового комплексу дала разючі результати: відбувалась гармонійна стимуляція фізіологічного і емоційного розвитку плоду; народжені діти мали значно кращі показники фізичного та інтелектуального здоров’я,

вони раніше починали утримувати голівку, раніше сідати і вставати, значно раніше вимовляти першу фразу [3].

У дітей, що постраждали від нестачі кисню під час внутрішньоутробного розвитку, були вони доношеними чи недоношеними, як правило, активність ферментів клітин була різко знижена. Після того, як немовлятам давали прослуховувати класичну музику, активність ферментів клітин у них підвищувалася. Це показав цитохімічний аналіз. Немовлятам також заміряли артеріальний тиск, пульс, ритм дихання. І всюди бачили класичну реакцію адаптації: організм пристосовувався до навколишнього середовища і відчував себе краще [1].

За дослідженнями угорських вчених, новонароджені діти мають почуття ритму, завдяки якому розвиваються. Це дослідження проводилося протягом трьох років. Мета дослідження - з'ясувати вплив музики і взагалі звуків на мозок дитини. В ньому взяли участь діти віком від 1 до 2-ох днів.

Під час дослідження встановили, що немовлята реагують на високі тони і мелодійну музику. Під час сну дітям вмикали музику і вимірювали

204їхню мозкову діяльність. Вдалося з'ясувати, що мозок немовлят фіксував усі зміни в мелодії, тоні і ритмі звуків. Мозок дітей по-різному реагував на чоловічий й жіночий голоси, на тон мелодії. За словами керівника дослідження, важливо те, що діти реагують на зміни у ритмі, тоні й мелодиці, знаходячись при цьому у фазі сну [6].

Упідлітків відзначається цілий ряд позитивних ефектів від прослуховування музики, наприклад, позитивний вплив на емоційний стан, соціальну поведінку, на формування власної особистості тощо. Музика допомагає відчути свою незалежність та індивідуальність, що, своєю чергою, дозволяє людині глибше пізнати себе. У той же час музика, сигналізуючи про співзвучність почуттів її авторів та прихильників із власними почуттями конкретного слухача, виступає чинником, що єднає людину з оточуючими, даючи їй тим самим відчуття душевного комфорту. Крім цього, музика є засобом, що допомагає дати вихід емоціям чи опанувати їх і, таким чином, упоратися зі складними ситуаціями. Знижуючи рівень стресу і тривоги, музика покращує настрій

ідопомагає протистояти депресії чи навіть попередити її. Освітні музичні програми є для підлітків безпечною можливістю самовираження та

нагодою набути таких життєво необхідних якостей, як самодисципліна, старанність і терпіння, підвищити рівень впевненості й самооцінку [1].

Пропонуємо такі правила на наш погляд доцільне застосування музикотерапії (за адаптованими методиками В.Зав’ялова, В.Петрушина):

1)з метою ефективного впливу, перш за все, необхідно настроїти

іпідготувати дітей для зустрічі з музикою: їм треба зручно сісти, розслабитись і зосередитись на уважному сприйманні музики, не відволікаючись при цьому на будь-які другорядні справи;

2)створити установку на “музичні переживання” і готовність дітей “на переключення із зовнішнього сприйняття на внутрішнє” під впливом музичного твору;

3)на одному занятті використовувати не більше трьох музичних творів або закінчених музичних тем, що застосовуються відповідно до “емоційного портрету групи”: перший музичний твір має сформувати певну атмосферу заняття (з метою налагодження контакту з дітьми); другий – динамічний за змістом, має стимулювати емоційний стан і

205спрямовувати на комунікацію; третій – заспокоюючий або енергійний, має знімати напругу спілкування, створювати атмосферу спокою або надавати заряд бадьорості, мажорності, оптимізму;

4)підібрати “правильну” музику для релаксації як метод самодопомоги. Це можуть бути звуки природи чи спеціальна музика (Ф.Шуберт. “Аве Марія”, Ф.Ліст. Ноктюрн №3 “Мрії кохання”, К.Сен-Санс. “Лебідь”);

5)грою однакової мелодії на різних інструментах група поступово включаються у спільний єдиний ритм, що важливо для створення взаємоповаги і взаємодовіри;

6)такий вид музикотерапії, як інструментальна, вокальна, рухова імпровізація, дозволить виражати спонтанні почуття. Головним тут є природність і зіткнення з власним "Я" через музичне вираження звуків. При співі як частині музикотерапії важливо чути себе, відчувати власну наповненість через “уявлення себе частинкою моря, що у спокійному стані, яке заповнює вас зсередини”(В.Зав’ялов). У співі задіюються не тільки голосові зв'язки, але й вся внутрішня сутність. Починати можна з

мовчання, зосередження на своєму внутрішньому голосі, потім тихесенько співати про себе і тільки згодом дати звуку пролитися. Важливо не оцінювати рівень виконання, не слухати себе вухами, а слухати внутрішнім слухом;

7) прослуховування музики, заздалегідь підібраної і придатної для конкретних випадків, як метод естетично-емоційного споглядання, з наступним її обговоренням у групі, має додатковий соціальнопсихологічний ефект, сприяє музичному тренуванню чутливості для вироблення здатності бачити прояви і відзвуки життя в музиці.

Ю. Цагареллі вивчав ефективність впливу класичної і джазової музики на зняття психоемоційної напруги студентів після здачі екзаменів. Під впливом класичної музики зниження психоемоційного напруження було зафіксовано у 91% студентів (причому незнайомі музичні творі “спрацьовували” на зниження краще). Під впливом же джазової музики тільки 52 % студентів відчули зниження емоційної напруги, а у 48 % ця напруга, навпаки, зросла [4].

В США Лікар Шульман виліковує пацієнтів, пропонуючи їм

206прослухати аудіокасету з шумами різних внутрішніх органів людини: серця, легенів, шлунка, кишечника. На його думку, хворий організм, прослухавши гармонічні звуки здорових органів, самостійно починають видужувати. В Інституті звукотерапії (Штат Арізона, США) музикою навіть відрощують волосся у тих, хто полисів. І для вагітних жінок, звісно теж є рекомендації - слухати класику, дитячі пісеньки, народні наспіви, звуки моря і особливо, голоси дельфінів. Розроблені навіть спеціальні диски з пренатальною музикою. Використовуючи результати досліджень, наведемо короткий перелік музичних творів, що мають терапевтичу дію: від неврозів та роздратування допомагає Чайковський, Пахмутов, Таривердієв, «Сяйво Місяця» Дебюссі. Для зняття стресу, медитацій підходять: Шуберт, Шуман, Чайковський, Ліст. Від язви шлунка виліковують «Вальс квітів». Піднімають настрій: джаз, блюз, соул, реггі, що беруть свій початок від африканської музики. Від гастриту допомагає соната № 7 Бетховена. Від мігрені можна послухати: «Весняну пісню» Мендельсона і Джорджа Гершвина, а також головної болі допомагає полонез Огінського. Нормалізує сон і роботу мозку сюїта «Пер Гюнт» Гріга. Знижує кров'яний тиск «Лебедине озеро» Чайковського. Розвитку розумових здібностей сприяє музика Моцарта [5].

Отже, музикотерапія є позитивним чинником становлення й розвитку гармонійної особистості через вплив на: емоційно-почуттєву сферу; інтелектуальні здібності; психотерапевтичний і фізіологічний стан тощо.

Підсилити ефект музикотерапії можна за допомогою аромотерапії, дихальних і рухових вправ, залучення живопису, поезії, танцю, кольоротерапії. Вільне малювання під певну музику допомагає виразити почуття через малюнок, танець - рухами, аромати трав допоможуть оздоровитись, а поетичне і колірне сприйняття набагато підсилить вплив музики на психофізіологічний стан дитини. Дуже важливо, щоб музичний твір подобався учням, сприймався ними, тільки в цьому випадку музикотерапія “запрацює” і принесе позитивні результати.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Бехтерев В. М. Охрана детского здоровья // Проблемы развития и воспитания человека. Избранные психологические труды / В. М. Бехтерев – М.: Ин-т практической психологии. – Воронеж: МОДЄК, 1997.

–416 с.

2.Ворожцова О. А. Музыка и игра в детской психотерапии /

207О. А. Ворожцова — М., 2004

3.Колыбельная до рождения / Беседа О. Ганеевой с д. мед. наук, проф. М.Л. Лазаревым // Ваше здоровье. – Труд. – №7. – 4 мая 2000 г. – С. 23.

4.Цагарелли Ю.А. Функциональная музыка в структуре психологической службы вуза// Психологическая служба в вузе / Ю.А. Цагарелли – Казань: Изд-во Казанского университета, 1981. – С. 189–214.

5.http://mamusi.org.ua

6.http://medvisnyk.org.ua

Черкаський національний університет

імені Богдана Хмельницького

Психологічний факультет

Кириченко Л. О.

Наук. керівник: ст. викл. Герман Н.І.

ВПЛИВ МУЗИЧНИХ ТВОРІВ НА ЕМОЦІЙНИЙ СТАН СУБ’ЄКТА

Різнобічний вплив музики на психіку людини обумовив музикотерапію одним із перспективних сучасних методів лікування хворих із порушенням нервової системи. Доведено, що музика, завдяки своїй властивості впливати на внутрішній світ людини, допомагає хворим звільнитися від душевного дискомфорту, конфлікту; коректує емоційний стан; може відновити душевний спокій, тобто позитивно впливати на психічне здоров'я особистості.

Серед науковців, які досліджували застосування музикотерапії з корекційною метою, були лікарі, психологи, музиканти, педагоги, 208 дефектологи (Б.Айзенберг, Б.Асаф'єв, Л.Ватуріна, В.Бехтерев, А.Борисов, О.Боровик, Л.Брусиловський, Т.Вохмяніна, О.Гаврілушкіна, Г. Грибанова, І.Грошенков, О.Декро-лі, Ж.Демор, Г.Добровольська, І.Догель, О.Скжанова). ……Музика впливає на емоційний стан людини по-різному. За даними науковців медичного центру "Ленц" (м. Москва)

та Дитячого Центру лікування в результаті численних досліджень виявлено, що під впливом музики, яка відповідає емоційному стану людини, такі психічні процеси, як пам'ять та орієнтація, покращуються на 45-50%, а увага – на 25-30%. Музика активізує розумові здібності, а також працездатність та зосередженість, здатна розвивати та підвищувати інтелект людини. Звукові вібрації стимулюють кровообіг, емоційний тонус. Під дією ритму активізується дихання, збільшується вентиляція легенів. Дослідження підтверджують фізіологічну гіпотезу музикотерапії поєднання ритму музики з біоритмікою людини. Цим пояснюється актуальність теми. Зародження музикотерапії відбулося ще у Країнах Стародавнього світу. Одні з найвідоміших давньогрецьких філософів: Піфагор (VI ст. до н.е.). Платон, Аристотель (IV ст. до н.е.), вказували на профілактичну та лікувальну силу впливу музики. Вони вважали, що музика встановлює порядок у Всесвіті, відновлює порушену гармонію в

організмі людини, змінює емоційний стан.Музика відволікає людину від її недоліків, дозволяє їй "вилікувати" свої душевні рани, зменшити тривожність і напруженість, сформувати більш оптимістичний погляд на себе і навколишній світ. Саме тому на сьогоднішній день у наукових працях, практичних рекомендаціях, засобах масової інформації все частіше вживається термін "музикотерапія".

На сучасному етапі розвитку науки багато вчених працюють над вдосконаленням музикотерапії у психології. Але порівняно менша кількість вітчизняних науковців розробляє методики корекції за допомогою музики у спеціальній педагогіці, зокрема в логопедії (JI. Журавльова, 3. Ленів, Т.Скрипник та ін.). Отже, цей напрямок є інноваційним та актуальним [5].

Музикотерапія — це напрямок арттерапії, в основі якого лежить використання музики з лікувальною та корекційною метою. На сьогоднішній час вона є одним із напрямів психокорекції (у медицині, психології та педагогіці). У багатьох сучасних дослідженнях з музикотерапії виділяються такі лікувально-корекційні функції музикотерапії: регулювання психовегетативних процесів, фізіологічних

209функцій організму; катарсис, регуляція психоемоційного стану підвищення; соціальної активності, набуття нових засобів емоційної експресії; покращення засвоєння нових позитивних установок і форм поведінки; корекція комунікативної функції; активізація творчих проявів

[4].

Професор Б. Асафьєв у своїх роботах висвітлив взаємозв'язок виразності мови музики з виразністю усного мовлення. Він описав гіпотезу походження музики з мовленнєвих інтонацій, завжди емоційно забарвлених. Розвиваючись у процесі звукового спілкування і різноманітної діяльності, музика спочатку була нерозривно повязана з мовленням, поєднуючи трудові рухи, танці людей у єдиному емоційному настрої. Вчений розглядав музику як інтонаційне мистецтво, що втілює визначений емоційно-значеннєвий зміст, аналогічно тому, як у мовних інтонаціях відбивається внутрішній стан людини.

Психологи вважають музикотерапію способом лікування та корекції таких психоневрологічних розладів, як: порушення самосприймання, неадекватна реакція на переживання, неврози, депресії, істерії, нав'язливі стани.

Оскільки наукова база застосування музикотерапії ще не достатньо висвітлена, ми виокремлюємо науково-теоретичні основи використання музикотерапії з корекційною метою.

Корекційний вплив музикотерапії має два основних аспекти: психосоматичний (корекційний вплив на функції організму); психотерапевтичний (корекція відхилень в особистісному та психоемоційному розвитку).

У корекційній роботі, наприкладі, з дітьми із заїканням головним є психосоматичний аспект, а психотерапевтичний — допоміжний, тому що перш за все корекційна спрямованість застосування музикотерапії для цих дітей полягає у розвитку мовлення як вищої психічної функції.

Музикотерапія застосовується в індивідуальній та груповій формі. Кожна із цих форм може бути представлена у трьох видах: рецептивній (пасивній) (сприймання музики), активній (спів, гра на музичних інструментах, музично-корекційна гра) та інтегративній музикотерапії (малювання, ліплення, аплікація, пісочна терапія, казко-терапія, лялькотерапія, драматерапія під музику та ін.). Вони поєднуються на

210 музикотерапевтичних заняттях, адже завдяки систематичному застосуванню музикотерапії досягаються успіхи у комплексній корекційній роботі по подоланню порушень самосприймання, неадекватної реакції на переживання, неврози, депресії, істерії, нав'язливі стани [1]

Різні по частоті звуки по-різному впливають на людину. Вчені встановили, що це безпосередньо пов’язано з ритмами головного мозку. Отримуючи через органи слуху аудіо інформацію, мозок аналізує її, порівнюючи зі своїми ритмами. У кожної людини ритми протікають зі своєю частотою. Саме тому, такі різні смаки до музики. З віком функціонування процесів в головному мозку уповільнюється, і людина перестає сприймати швидку ритмічну музику, віддаючи перевагу спокійнішим і розміреним композиціям. А все тому, що мозок не встигає обробляти швидко змінну інформацію [3].

З кожним десятиліттям музика стає швидшою і агресивнішою. Якщо раніше танцювальною музикою вважалися фокстрот і степ, а потім твіст, то пізніше з'явилися диско і євроденс. Трохи пізніше отримала широкий розвиток електронна музика. Це дало нам нові ритми 140, 150, 160 ударів