60. Проаналізуйте як вільні франки попадали у феодальну залежність.

шляхом майнового розорення селян-алодів, котрі мали перебувати під патронатом великих землевласників, які ставали їх сеньйорами (як і в античності, цей акт називали комендацією). Часто це означало втягнення селян у поземельну залежність. Основи феодального устрою у франкському суспільстві встановили у УШ— IX ст. Відбувався швидкий процес збільшення обсягів великої земельної власності, великі землевласники захоплювали селянські наділи, формувались головні класи феодального суспільства. Паралельно з'явився клас залежних селян. Навіть втративши алод, селяни, котрі розорялися, брали у феодалів землю в користування на умовах виконання певних повинностей. Одним із важливих засобів феодалізації була передача землі в прекарії — умовне держання землі, яку великий власник передавав у тимчасове користування частіше безземельній або малоземельній особі, за що та мала виконувати панщину або платити оброк. трата землі часто призводила до втрати особистої свободи. Зростання особистої залежності залежало від акта комендації та концентрації політичної влади в руках великих землевласників. Особливі королівські грамоти передавали на місцевому рівні судові, адміністративні, поліцейські, податкові функції від представників центральної влади — сеньйорам. Таке становище називали імунітетом, воно фактично зумовило появу позаекономічного примусу. Отже, з часів Карла Мартелла виникла найважча форма залежності селян — панщина — це рента (плата за землю), яку феодали отримували від селян, котрі працювали з власним інвентарем та худобою в їх господарстві. Іншою формою земельної ренти, що особливо поширилася у XIV—XV ст., був оброк, який поділяли на натуральний і такий, що сплачували продуктами або грошима.

61. Які висновки можна зробити на основі статутів цехів.

Однією з головних функційцехів стало затвердження монополії на даний вид ремесла. У Німеччині вонаназивалася - цехове примус. У більшостіміст приналежність до цеху була обов'язковою умовою для заняттяремеслом. Інший головною функцією цехів було встановлення контролю надвиробництвом і продажем ремісничих виробів. У багатьох містах поступововиникли десятки, а в найбільш крупних - навіть сотні цехів. І однією зважливих функцій було регулювання відносин майстрів з підмайстрами таучнями. Майстер, підмайстер і учень стояли на різних щаблях цеховоїієрархії. Попереднє проходження двох нижчих щаблів було обов'язковимдля всякого, хто бажав стати членом цеху. Спочатку кожен учень зіЗгодом міг стати підмайстром, а підмайстер - майстром. ому важливе завдання цеху -регулювання не лише виробничих, а й людських відносин. Цех жорстко регламентуваввиробництво: якість і кількість вироблених кожним майстром виробів. аса цеху, в якуремісники відраховував частку своїх доходів, призначалася для допомоги збіднілимчленам цеху, їх вдовам і сиротам. Цех був також організацією взаємодопомоги, забезпечуючипідтримку нуждавшимся майстрам та їх сім'ям у випадку хвороби або смертігодувальника. Цехи об'єднували городяндля боротьби з феодальними сеньйорами, а потім з пануванням патриціату. Цехбрав участь в обороні міста і виступав як окреме бойове підрозділ. Вінвиступав як окрема бойова одиниця в разі війни; мав свій прапор і значок,які виносили під час святкових ходів і битв.