9.Суспільний лад стародавніх германців у іі ст. До н.Е. За даними Цезаря, Таціта.

За словами античних істориків древньогерманське суспільство складалося з наступних соціальних груп: військові вожді, старійшини, жерці, воїни-дружинники, вільні члени племені, вільновідпущеники, раби. Вища влада належала народним зборам, на якому були всі чоловіки племені в бойовому озброєнні. У перші століття н. е.. у германців існував родоплемінний лад на його пізній стадії розвитку.Вождь обирався на народних зборах для війни. (За словами Цезаря) Вожді утримувалися за рахунок добровільних пожертвувань членів племені. У I столітті у германців з'являються царі, які відрізняються від вождів тільки можливістю успадкування влади, дуже обмеженою в мирний час. Як зауважів Тацит: "Царів вони вибирають із найбільш знатних, вождів - з найбільш доблесних. Але й царі не володіють у них безмежною і неподільною могутністю. Старійшини здійснювали цивільну владу : займалися відведенням землі , залагоджували суперечки і судили. З появою в I столітті жерців частина судових функцій перейшли до них. Старійшин обирали на народних зборах за віком , знатності і бойовим заслугам . Влада старійшини підкріплювалася загоном в 100 чоловік. Вожді і царі містили постійну дружину , своїх воїнів вони забезпечували кіньми і озброєнням. Вільновідпущеники володіли особистою свободою , але не цивільними правами в громаді. Знаходилися в економічній залежності від своїх колишніх господарів. Раби за своїм становищем наближалися до кріпаків. Вони обкладалися оброком , в іншому самостійно розпоряджаючись господарством. Господар міг убити свого раба безкарно. Вільні германці могли бути звернені в раби тільки з їхньої власної волі , як розплата за програш у кістки.

10.Франкська держава Меровінгів.

У 486 р. внаслідок франкського завоювання в Північній Галлії виникла Франкська держава, на чолі якої стояв вождь салічних франків Хлодвіг (486-511) з роду Меровея (народжений морем, звідси династія Меровінгів) До середини VI ст. Франкська держава включала майже всю територію колишньої римської провінції Галлії. Франки підпорядкували собі також кілька германських племен, що жили за Рейном: верховну владу франків визнали тюринги, алемани і бавари; сакси вимушені були платити їм щорічну данину. Франкська держава проіснувала значно довше, ніж інші варварські королівства континентальної Європи. Процес феодалізації відбувався тут у формі синтезу пізньоримських і германських родоплемінних відносин. Франкське королівство меровінзького періоду з кінця VI - початку VII ст. було вже ранньофеодальним суспільством, хоча процес феодалізації в ньому розвивався досить повільно Король зосередив у своїх руках усі функції державного управління, центром якого став королівський двір. Влада короля ґрунтувалася передусім на тому, що він був найбільшим землевласником у державі, очолював численну, особисто віддану йому дружину. Наприкінці VII ст. фактична влада у всіх областях королівства опинилася в руках майордомів (старший по дому). Спочатку це були посадові особи, що очолювали королівське двірцеве управління. Потім майордоми перетворилися на найбільших землевласників Після тривалої боротьби в середовищі франкської знаті у 687 р. майордом Австразії Піпін Герістальський став майордомом усієї Франкської держави. Саме він поклав початок новій династії франкських королів, яка пізніше за ім'ям найвидатнішого зі своїх представників - Карла Великого - отримала назву династії Каролінгів.