Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
vse_s_v.docx
Скачиваний:
108
Добавлен:
22.02.2016
Размер:
155.8 Кб
Скачать

11.Утворення імперії Карла Великого, її внутрішнє і зовнішнє становище.

Пипіну вдалося розширити територію та вплив Франкського королівства. Після його смерті королем став Карл І Великий (768-814 pp.).

33 роки він воював проти саксів і переміг їх. Успішно воював Карл в Італії, зі значною поштивістю ставився до Папи римського. Перш ніж підійти до руки останнього, Карл поцілував усі сходи Собору Святого Петра. Ним була завойована Баварія, розгромлені авари на території сучасної Австрії. У результаті цих завоювань під владою франків опинилася майже вся Західна Європа. Королівський сан уже не задовольняв Карла. Восени 800 р. він відправився до Риму і тут у Соборі Святого Петра, Папа римський увінчав його імператорською короною.Франкська держава цього періоду може служити прикладом організації варварської держави. Столиці фактично не було. Вона знаходилася там, де перебував король і його дружина. Вони пересувалися з одного маєтку в інший, поки там були запаси продовольства. Збиралися вони у вигляді податку з місцевого населення. Не мала ця держава і чітко окреслених кордонів.Нащадки Карла Великого весь час воювали між собою. І 843 р. ум. Вердені було укладено угоду про розподіл імперії на три частини. Одна з них стала ядром майбутньої Німеччини, інша — Франції. До третьої частини ввійшли землі Італії та Бургундії. Вважається, що з цього часу й починається власне історія Європи. Причинами розпаду імперії Карла були: — строкатість племінного складу держави. Племена, що входили до неї, були об'єднані лише силою зброї і не лише не мали спільних інтересів, а нерідко ворогували між собою;— відсутність суттєвих економічних зв'язків між різними частинами імперії. Економічно вони були незалежними і не потребували одна одної; — міжусобна боротьба між нащадками Карла Великого; не зацікавленість великих феодалів в існуванні єдиної держави, яка б обмежувала їх владу. Вони прагнули автономії або незалежності.

12. Візантія у іv – хі ст. Особливості процесів феодалізації.

1) Візантійська імперія, фактично, єдина держава в якій у ІХ продовжувало панувати рабство (рабів використовували майже всюди: і в селах, і в містах, відомі випадки коли раби воювали за інтереси Візантії); 2) Збільшення чисельності париків (залежних селян) було не на руку імперській владі та чиновницькому апарату, тому що це призводило до зменшення кількості стратіотів, а це в свою чергу негативно позначувалось на боєхдатності візантійської армії, яка вела постійні війни; 3) Імператор та знать намагались зберегти дрібне землеволодіння напротивагу великому землеволодінню, тому що феодали встановлювали свої закони на своїх землеволодіннях і не були зацікавлені у веденні війн та поповненні імператорської скарбниці; 4) Процесу феодалізації посприяли і зовнішні чинники, які відрізнялись від Західноєвропейський: По-перше – Візантії вдалося зберегти свою незалежність, незважаючи на тиск словян, печенігів, арабів та болгар;По-друге – європейський світ зазнав нашестя варварів, Візантія його також зазнала, але їй вдалось втриматись на плаву; По-третє – постійні війни з арабами 5) Ще одним чинником, який двояко посприяв на процес феодалізації був іконоборчий рух.6) У Візантії не існувало чіткої васально-сеньйоріальної залежності, яка існувала в тогочасній Європі (або продовжувала розвиватись або вже існувала на той час( Наприклад: території сучасної Німеччини, Франції, Італії, в Англії цей процес завершиться пізніше) Отже, врахувавши ці особливості можна зробити висновок, що Візантійська імперія була державою, яка не була зацікавлена у швидкому процесі феодалізації, за своєю структурою вона відрізнялась від європейських держав.

13.Політична карта Європи у ІХ – ХІ ст.

Для середньовічної Європи головною відмінною рисою слід вважати нестійкість та мінливість політичної карти. Типовим явищем того часу було постійне перекроювання державних кордонів, утворення і швидкий розпад великих держав. Це пояснюється як насильницьким методом формування більшості таких держав, так і слабкістю економічних зв’язків між окремими їх частинами в умовах натурального господарства. Можна стверджувати також, що причини нестабільності політичної карти зумовлювалися такими причинами: переселенням європейських племен і народностей; завойовницькими війнами європейських держав; нашестям азіатських народів.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]