28. Норманське завоювання та його вплив на розвиток феодалізму в Англії.

Нормандія була в середині XI в. країною, що досягла повного розквіту феодальних відносин. Це позначилося насамперед у її військовій перевазі: герцог був главою тяжеловооруженной лицарської кінноти своїх васалів, а великі доходи, одержувані государем Нормандії з його володінь, і зокрема з міст, дозволили йому мати і власні прекрасні військові загони.Герцогство мало кращу в порівнянні з Англією внутрішню організацію і сильну центральну влада, яка тримала в руках і феодалів, і церква. У перші два десятиліття після завоювання в Англії встановилася максимально можлива в умовах панування ленних відносин політична централізація. Вона в багатьох відносинах оперта на особистому авторитеті короля-завойовника, якого підтримували прийшли разом з ним нормандські воїни, отримали щедрі земельні подарували. Але так довго тривати не могло. Нові барони, зміцнивши свої позиції як земельні власники, втратили інтерес до зміцнення королівської влади і почали проявляти схильність до самостійності. Вони зближалися з англо-саксонської знаттю і спільно виступали проти В«тираніїВ» короля. Барони навіть апелювали до ображеним почуттям англо-саксонського населення, оголошуючи себе борцями за народну справу. У наступних невдовзі виступах феодалів проти королівської влади ми не можемо вже розрізнити нормандцев та англо-саксів; всі вони виступали разом, відстоюючи свої інтереси як феодальні власники-сеньйори. Цей факт не можна пояснити успіхами асиміляції. Нормандські барони довгий час відрізнялися з мови (вони говорили по-французьки) від місцевої англо-саксонської знаті. Але в справі захисту своїх феодальних привілеїв вони знаходили спільну з нею мову.Перевага сил виявилася на боці баронів. Вони мали великими ополчениями, в їх руках зосереджувалися основні земельні багатства і владу на місцях. У боротьбі з феодальної знаттю король міг спиратися тільки на частину дрібних власників і на ті кола духовенства, які були зацікавлені у збереженні сильної монархічною влади.

29. Особливості соціально-політичного розвитку Англії в хv ст

Наприкінці XIV ст. становище англійського селянства погіршилось. Збільшення податків призвело до соціального вибуху. Весною 1381 р. почалося повстання під проводом Уота Тайлера — сільського покрівельника. Повстання носило анти феодальний характер і набуло значного розмаху, охопивши 25 з 40 графств. Селяни громили монастирі та маєтки феодалів, спалювали документи, що фіксували селянські повинності, вбивали королівських чиновників. Повсталі ввійшли в Лондон, зустрілися з королем і висунули свої вимоги («Майл-Ендська програма»). У ній вони вимагали скасування панщини, встановлення невисокої грошової ренти (4 пенси з акра), вільної торгівлі в містах та амністії для учасників повстання. Програма представляла інтереси найзаможнішої та помірковано налаштованої частини селянства, не зачіпаючи засад феодального ладу. Проте частина повсталих наполягала на більшому («Смітфілдська програма»). Вона передбачала скасування «робітничого законодавства», яке вимагало найматися на роботу за мінімальну плату, вилучення земель у церкви і поділу їх між селянами, ліквідацію усіх привілеїв сеньйорів та зрівняння станів. Під час переговорів лон донський мер підступно вбив Уота Тайлера. Селян переконали розійтися. Загони феодалів наздогнали їх, розгромили та вчинили розправу. Король відмовився від усіх своїх обіцянок.У 1450 р. на півдні Англії спалахнуло велике повстання, яке очолив заможний селянин, досвідчений солдат Джек Кед. Він зібрав армію з 20 тис, осіб. Повсталі ввійшли в Лондон. Вони вимагали полегшення податкового тягаря, припинення незаконного тиску баронів на парламентських виборах, скасування «робітничого законодавства», усунення «поганих» чиновників. Згодом повстанців витіснили з Лондона, король пообіцяв амністію, повстанці розійшлися, але з ними вчинили жорстоку розправу.