- •1. Предмет, значення курсу “Історія середніх віків”.
- •2. Специфічні риси феодальної власності на землю.
- •3. Роль дрібного селянського господарства при феодалізмі.
- •4. Основні форми феодальної ренти
- •5. Феодальна ієрархія, держава і право в феодальному суспільстві.
- •6. Церква, її організація в Західній Європі у середні віки.
- •7. Основні риси феодального суспільства. Основні періоди феодалізму в Західній Європі.
- •8.Джерела з історії середніх віків (V – х ст.).
- •7.Криза Римської імперії у іv – V ст. Та її наслідки.
- •8.Роль “варварів” – кельтів, германців, слов,ян у ранньому середньовіччі.
- •9.Суспільний лад стародавніх германців у іі ст. До н.Е. За даними Цезаря, Таціта.
- •10.Франкська держава Меровінгів.
- •11.Утворення імперії Карла Великого, її внутрішнє і зовнішнє становище.
- •12. Візантія у іv – хі ст. Особливості процесів феодалізації.
- •15. Утворення імперії Оттона.
- •16. Велика феодальна вотчина у Французькій державі vііі – іх ст.
- •17. Англосаксонські королівства у Британії і особливості процесу феодалізації.
- •18. Візантійська община за даними “Землеробського закону”.
- •20. Виникнення і розвиток західноєвропейських міст.
- •21. Боротьба міст за незалежність (на прикладах Італії, Франції, Німеччини).
- •24.Франція в хі – хv ст.
- •25. Англія в хі – хv ст.
- •26. Столітня війна. Жанна д’Арк
- •27. Зміст та наслідки процесу політичного об,єднання Франції в хv.
- •28. Норманське завоювання та його вплив на розвиток феодалізму в Англії.
- •29. Особливості соціально-політичного розвитку Англії в хv ст
- •30. Феодальна анархія в Англії. Війна Червоної та білої троянд.
- •39. Араби в Іспанії. Реконкіста та її вплив на соціально-політичний розвиток країн Піренейського півострова.
- •40. Міжнародні відносини в Західній Європі у хі – хv ст.
- •41. Четвертий хрестовий похід та його наслідки.
- •42. Основні риси аграрно-ремісничої цивілізації
- •44. Візантія за Юстініана.
- •45. Повстання чомпі.
- •48. Угорщина хі – хv ст. Турецькі завоювання на Балканах.
- •53. Середньовічна культура та ідеологія в країнах Західної Європи.
- •54. Роль слов,ян в історії Західної Європи та Візантії.
- •55. Жакерія
- •56. Повстання Уота Тайлера
- •57. Релігія германських племен
- •58. “Салічної правди” про майнове розшарування у франків
- •59. Порівняйте “Салічну правду” і “Землеробський закон”, що спільного і відмінного у ролі общин у цих суспільствах.
- •60. Проаналізуйте як вільні франки попадали у феодальну залежність.
- •61. Які висновки можна зробити на основі статутів цехів.
- •63Аналізуючи “Землеробський закон” дайте характеристику ведення господарства у Візантії.
- •64 Які висновки можна зробити на основі документу “Капитулярий о поместьях”
- •66. На основі документів “Записки о Гальской войне” Гай Юлій Цезаря і “Гармати” Корнелія Тацита покажіть, які зміни відбулися у житті германців
- •67 Дайте оцінку документу “Великая хартия вольностей”, що була прийнята в Англії у хііі
- •68 Які аргументи англійського уряду по прийняттю ряду законів хvі ст. Які наслідки цих законів для селян і міської бідноти
- •69Проаналізуйте джерела з історії Жакерії. Визначіть політичні симпатії авторів
- •70 На основі документів проаналізуйте розвиток феодальних відносин у Англії в хі – хv ст
44. Візантія за Юстініана.
Найвищого розквіту Візантійська імперія досягла в правління імператора Юстиніана I 527-565 . У цей час відбувається внутрішня стабілізація Візантійської держави і здійснюються широкі зовнішні завоювання.
Юстиніан отримав дуже суперечливу оцінку сучасників і нащадків. Історіограф Юстиніана Прокопій Кесарійський у своїх офіційних працях і в « Таємної історії » створив двоїстий образ імператора : жорстокий тиран і владний шанолюб уживався в ньому з мудрим політиком і невтомним реформатором. Маючи незвичайним розумом , силою волі і отримавши блискучу освіту , Юстиніан з надзвичайною енергією займався державними справами. Юстиніан був фанатично одержимий ідеєю величі своєї імператорської персони , якій , як він вважав , випала місія відродження колишньої могутності Римської імперії. Внутрішня політика Юстиніана була спрямована на посилення централізації держави і зі зміцнення економіки імперії , на активізацію торгівлі і пошуки нових торгових шляхів. Великим успіхом візантійців було розкриття секрету виробництва шовку, таємниці якого століттями оберігалися в Китаї. Юстиніан протегував росту великого церковного землеволодіння і в той же час підтримував середні шари землевласників. Він проводив , хоча й непослідовно, політику обмеження влади великих землевласників, і в першу чергу старої сенаторською аристократії. У правління Юстиніана була проведена реформа римського права . Корінні зміни соціально -економічних відносин вимагали переробки старих правових норм , які перешкоджали подальшому прогресу візантійського суспільства. У законодавстві , як і у всій суспільного життя Візантії цього часу , визначальною була боротьба старого рабовласницького світу з народжується феодальним . При збереженні в Візан тії в VI ст. основ рабовласницького ладу фундаментом «Зводу цивільного права » могло бути лише римське право. Отюда і консерватизм законодавства Юстиніана Центральними серед соціально - політичних ідей законодавства Юстиніана стають ідея необмеженої влади государя - самодержця і ідея союзу держави з християнською церквою. У законодавстві Юстиніана заохочувалося надання рабам пекулія , облегшувався відпустку рабів на волю , отримав чітке юридичне оформлення інститут колоната . в законодавстві Юстиніана чільне місце відводиться регулюванню торговельних , кредитних операцій , оренди , успадкування тощо У сфері приватноправових відносин були скасовані старі , вже застарілі себе форми власності та вводилося юридичне поняття єдиної повної приватної власності - основи всього цивільного права . Активна будівельна діяльність Юстиніана, завойовницька політика, утримання державного апарату, розкіш імператорського двору вимагали величезних витрат, і уряд Юстиніана примушена було різко підвищити податкове обкладання підданих. Невдоволення населення податковим гнітом і переслідуванням єретиків призвело до повстань народних мас. У 532 р. спалахнуло одне з найбільш грізних народних рухів у Візантії , відоме в історії як повстання «Ніка». Воно було пов'язане з загострилася боротьбою так званих циркових партій Константинополя У своїй зовнішній політиці на Заході Юстиніан керувався насамперед ідеєю відновлення Римської імперії. Для здійснення цього грандіозного задуму Юстиніану потрібно було підкорити варварські держави, що виникли на руїнах Зх Римської імперії. Першим впала в 534 р. під ударами візантійських військ держава вандалів у Північній Африці. Однак відновлення рабовласницьких відносин і римської податкової системи в завойованій провінції викликало протест населення. Його поділяли і солдати візантійської армії , незадоволені тим , що уряд не забезпечувало їх у завойованій країні земельними ділянками . У 536 р. солдати повстали , до них приєдналися місцеві берберійські племена і збіглі раби і колони . На чолі повстання встав візантійський воїн Стотза . Тільки до кінця 40 -х років VI ст. Північна Африка була остаточно підпорядкована влади імперії. Висадившись влітку 535 р. на Сицилії , Велисарій швидко захопив цей острів , переправився до Південної Італії і почав успішне просування в глиб країни. Спираючись на допомогу италийской рабовласницької знаті і ортодоксального духовенства, Велісарій в 536 р. опанував Римом.Але й тут реставраторська політика Юстиніана і свавілля завойовників викликали широке народний рух, який очолив остготский король Тотіла. він, не бажаючи скасування інституту раб-ства, розумів, що без підтримки широких мас йому не розбити ворога. Тому Тотіла брав у свою армію рабів-утікачів і колонів і давав їм свободу. Це забезпечило йому підтримку населення Італії, що постраждав від реставраторської політики уряду Юстиніана. Тотіла здобув блискучі перемоги над візантійськими військами. У 546 р. він взяв Рим , незабаром відвоював у візантійців більшу частину Італії , а також Сицилію , Сардинію і Корсику . Одночасно із завоюванням Італії Юстиніан почав війну з вестготами в Іспанії , де йому вдалося захопити ряд опорних пунктів в південно -східній частині Піренейського півострова. Таким чином , здавалося , що мрії Юстиніана про реставрацію Римської імперії близькі до здійснення . До Візантійського державі були знову приєднані багато з раніше входили до неї областей. Однак реставраторська політика візантійців об'єктивно затримувала феодалізаціонних процес , викликала невдоволення підкореного населення , і завоювання Юстиніана виявилися неміцними .