24.Франція в хі – хv ст.

Епоха розвиненого Середньовіччя ознаменувала собою початок хрестових походів-загарбницьких воїн європейських феодалів у країнах Східного Середземномор'я. Тривали вони 200 років (1096 - 1270). Їх організатор-католицька церква, віддаватися походам характер релігійних воїн-боротьба християнства проти мусульманства. Природно, Франція • не могла залишитися осторонь від цих подій. Саме вона організувала перший похід. У листопаді 1095 папа Урбан II скликав церковний собор у Клермоні, де виступив з промовою закликала взятися за зброю, щоб вирвати з рук невірних труну Господній.

Було засновано кілька князівств, що належать французької знаті. Влітку 1099, після взяття Єрусалиму, ці князівства стали фактично належати Франції. З остаточним затвердженням феодалізму роздробленість, що панувала у Франції, придбала в різних частинах країни деякі особливості. На півночі, де феодальні виробничі відносини були розвинені найбільш повно, роздробленість досягла свого завершення, а феодальна ієрархія відрізнялася найбільшою складністю. Король був сеньйором лише для своїх безпосередніх васалів: герцогів, графів, а також баронів і лицарів свого домену. Діяла норма феодального права: "Васал мого васала - не мій васал". На півдні залишилося чимало аллодов як великих, так і дрібних, тобто селянських. У гористих областях Центрального Масиву довго охоронялися вільні громади. Ранній розвиток міст також сприяло ослабленню феодальних відносин. У результаті феодальна ієрархія не придбала на півдні закопченого характеру. Там існували свої місцеві династії.

25. Англія в хі – хv ст.

У Х - на початку XI ст. Англію завоював датський король Кнут . Кнут створив велику державу, до складу якої крім Данії та Англії увійшли Шотландія, Норвегія та Швеція. Але вона виявилася недовговічною. За спадкоємців Кнута англосакси повстали і в 1042 р. повалили владу датчан. У 1066 р. нормандський герцог Вільгельм Завойовник - на чолі 15 тис. нормандських і французьких рицарів висадився на узбережжі Англії. Він запевняв, що хоче визволити англосаксів від датчан, а насправді прагнув завоювати Англію. На це його благословив папа, який хотів поширити свою владу на англійську церкву. Вільгельм Завойовник розбив війська англосаксів і проголосив себе англійським королем. Щоб тримати країну в покорі, король і його нормандські барони забудували кам'яними замкамиЗі смертю в 1135 р. короля Генріха І, молодшого сина Вільгельма Завойовника, Нормандська династія припинилася. В Англії спалахнула запекла боротьба за владу. Барони вийшли з покори королю і почали здійснювати розбої. Але смута в державі припинилася, коли в 1154 р. королем став Генріх II- засновник династії Плантагенетів (1154-1399).Після Генріха II королював Річард Левове Серце (1189- 1199)- здібний воєначальник, хоробрий воїн, поет і музикант, але не здатний до державної діяльності. Англію він залишив напризволяще і все життя провів у мандрах. Але створена Генріхом II система державного керівництва виявилася такою досконалою, що працювала і за відсутності короля. Наступник Генріха III, Едуард І (1272-1307), зміцнюючи королівську владу, не ліквідував запроваджений Симоном де Монфором парламент, а спробував використати його у власних цілях - скликав парламентські сесії, щоб полегшити стягування податків і не відштовхнути від себе рицарство та міську верхівку. У1455-1485 рр. Англія була втягнута у громадянську війну. Два впливові дворянські роди - Йоркський і Ланкастерський, були її основними винуватцями. Герб Йорків прикрашала біла троянда, a герб Ланкастерів - червона, тому війна отримала назву війни Червоної і Білої троянд.