56. Повстання Уота Тайлера

Згадані соціально-економічні процеси (зростання ренти та панщини, закони про робітників, фінансові утиски), військові невдачі (висадки французів на англійському узбережжі), занепад авторитету центральної влади утворили грунт для проявів масового невдоволення урядом. Зловживання при стягненні подушного податку викликали влітку 1381 р. величезне повстання селян, що було підтримано містами. Очолив виступ покрівельник Вот Тайлер (Wat Tyler), який намагався якось об'єднати та дисциплінувати повсталих. Частина гасел повстання була висунута з середовища лолардів, найвідомішим з яких був проповідник Джон Бол.

Спочатку повстання досягло успіху: опір урядовців було подолано, прибічники Тайлера увійшли в Лондон, де стратили багатьох чиновників, податківців та ненависних правників. 14 липня в Майл-Енді відбулася зустріч представників повсталих із королем Ричардом ІІ. Вимогами Тайлера (т.зв. "Майл-Ендська програма") стали наступні пункти: скасування кріпосного права та панщини, переведення усіх повинностей на гроші (остаточна комутація), встановлення уніфікованої грошової ренти 4 пенси за акр. Вимагалося також право вільної торгівлі на терені Англії для всіх та подальша амністія повсталим. Це були вповні раціональні, подекуди компромісні вимоги, які відбивали реальні суспільні та економічні тенденції.

Король погодився із цими вимогами, розпочавши надавати грамоти про звільнення від кріпосної залежності. Учасникам повстання було запропоновано повернутися до своїх домівок. Втім, Вот Тайлер та Джон Бол не були впевнені, що, коли їх соратники розійдуться, влада виконає свої обіцянки. Домігшись нової зустрічі з королем, у Смітфілді, вони висунули додаткові вимоги (т.зв. "Смітфілдська програма"): повернення сеньйорами самочинно захоплених общинних угідь, скасування робітничих законів, секуляризація (передача у державну власність) церковних земель та поділ їх між селянами, скасування дворянських привілеїв, рівність всіх (окрім короля). Ця програма практично передбачала руйнацію існуючого державного устрою, і не могла отримати згоду влади. Скориставшись з виграшу в часі (селяни вже залишали столицю) королівські сановники вбили Тайлера та розпочали репресії проти повсталих. В країні діяли каральні загони, відбувалися численні страти. Повстання було жорстоко придушене.

57. Релігія германських племен

Поряд з богами родючості («ваннами») Ньордом (ідентичний з Нертою, богинею-матір'ю), Фреєм та Фреєю стоять небіжчики. Зазвичай називають трьох богів: Водана (Одіна) — покровителя померлих і володаря чаклунства, пізніше бога війни, екстатичність культу якого вказує на східне походження (їзда верхи); Тора (Донара) — захисника селян від велетнів; Тіваза (Зіва, Тіра) — бога війни, який у поклонінні північних германців складає конкуренцію Водану. Богів славлять на культових святах, які плем'я справляє періодично або після переможного завершення війни на культових місцях. Приносилися в жертву тварини та була спільна культова трапеза зі співами й танцями. Культовими місцями є священні гаї, пагорби та місця біля священних дерев, джерел і каменів. Поряд з цим — храми з ідолам (з дерева або з металу), пізніше, під чужим впливом також і зображення богів. Через оракулів дізнаються про волю богів. Політична і культова посада — в одних і тих самих руках; жерців немає.