- •1. Предмет, значення курсу “Історія середніх віків”.
- •2. Специфічні риси феодальної власності на землю.
- •3. Роль дрібного селянського господарства при феодалізмі.
- •4. Основні форми феодальної ренти
- •5. Феодальна ієрархія, держава і право в феодальному суспільстві.
- •6. Церква, її організація в Західній Європі у середні віки.
- •7. Основні риси феодального суспільства. Основні періоди феодалізму в Західній Європі.
- •8.Джерела з історії середніх віків (V – х ст.).
- •7.Криза Римської імперії у іv – V ст. Та її наслідки.
- •8.Роль “варварів” – кельтів, германців, слов,ян у ранньому середньовіччі.
- •9.Суспільний лад стародавніх германців у іі ст. До н.Е. За даними Цезаря, Таціта.
- •10.Франкська держава Меровінгів.
- •11.Утворення імперії Карла Великого, її внутрішнє і зовнішнє становище.
- •12. Візантія у іv – хі ст. Особливості процесів феодалізації.
- •15. Утворення імперії Оттона.
- •16. Велика феодальна вотчина у Французькій державі vііі – іх ст.
- •17. Англосаксонські королівства у Британії і особливості процесу феодалізації.
- •18. Візантійська община за даними “Землеробського закону”.
- •20. Виникнення і розвиток західноєвропейських міст.
- •21. Боротьба міст за незалежність (на прикладах Італії, Франції, Німеччини).
- •24.Франція в хі – хv ст.
- •25. Англія в хі – хv ст.
- •26. Столітня війна. Жанна д’Арк
- •27. Зміст та наслідки процесу політичного об,єднання Франції в хv.
- •28. Норманське завоювання та його вплив на розвиток феодалізму в Англії.
- •29. Особливості соціально-політичного розвитку Англії в хv ст
- •30. Феодальна анархія в Англії. Війна Червоної та білої троянд.
- •39. Араби в Іспанії. Реконкіста та її вплив на соціально-політичний розвиток країн Піренейського півострова.
- •40. Міжнародні відносини в Західній Європі у хі – хv ст.
- •41. Четвертий хрестовий похід та його наслідки.
- •42. Основні риси аграрно-ремісничої цивілізації
- •44. Візантія за Юстініана.
- •45. Повстання чомпі.
- •48. Угорщина хі – хv ст. Турецькі завоювання на Балканах.
- •53. Середньовічна культура та ідеологія в країнах Західної Європи.
- •54. Роль слов,ян в історії Західної Європи та Візантії.
- •55. Жакерія
- •56. Повстання Уота Тайлера
- •57. Релігія германських племен
- •58. “Салічної правди” про майнове розшарування у франків
- •59. Порівняйте “Салічну правду” і “Землеробський закон”, що спільного і відмінного у ролі общин у цих суспільствах.
- •60. Проаналізуйте як вільні франки попадали у феодальну залежність.
- •61. Які висновки можна зробити на основі статутів цехів.
- •63Аналізуючи “Землеробський закон” дайте характеристику ведення господарства у Візантії.
- •64 Які висновки можна зробити на основі документу “Капитулярий о поместьях”
- •66. На основі документів “Записки о Гальской войне” Гай Юлій Цезаря і “Гармати” Корнелія Тацита покажіть, які зміни відбулися у житті германців
- •67 Дайте оцінку документу “Великая хартия вольностей”, що була прийнята в Англії у хііі
- •68 Які аргументи англійського уряду по прийняттю ряду законів хvі ст. Які наслідки цих законів для селян і міської бідноти
- •69Проаналізуйте джерела з історії Жакерії. Визначіть політичні симпатії авторів
- •70 На основі документів проаналізуйте розвиток феодальних відносин у Англії в хі – хv ст
15. Утворення імперії Оттона.
Імперія була заснована східнофранкським королем Оттоном I, другим правителем із Саксонської династії та розглядалась як пряме продовження античної Римської імперії та франкської імперії Карла Великого. Процеси становлення єдиної держави в імперії за всю історію її існування так і не були завершені, і вона залишалася децентралізованим утворенням зі складною феодальною ієрархічною структурою, що об'єднувала декілька сотень територіально-державних утворень. На чолі імперії стояв імператор. Імператорський титул не успадковувався, а надавався за підсумками обрання колегією курфюрстів. Влада імператора ніколи не була абсолютною і обмежувалася аристократією Німеччини, а з кінця XV століття — рейхстагом, який представляв інтереси основних класів суспільства. Датою заснування імперії вважається 962 рік — рік коронації Оттона I у Римі.У перші роки свого правління Оттону довелося втихомирювати повстання німецької знаті. Під час його правління Німецьке королівство значно зміцнилося: були відбиті набіги угорців (битва на річці Лех в 955), почалася активна експансія в бік слов'янських земель Поельб'я та Мекленбурга. Завоювання супроводжувалося енергійною місіонерською діяльністю в слов'янських країнах, Угорщині та Данії. Церква перетворилася на головну опору королівської влади в Німеччині. Племінні герцогства, що становили основу територіальної структури Східно-Франкського королівства, при Оттоні I були підпорядковані центральній владі. На початок 960-х років Оттон став наймогутнішим правителем серед всіх держав-спадкоємців імперії Карла Великого і набув репутацію захисника християнської церкви.
16. Велика феодальна вотчина у Французькій державі vііі – іх ст.
З утвердженням і оформленням до початку IX ст. великої феодальної власності на землю відбуваються істотні зміни в господарській і соціальній організації франкського суспільства. У VIII - на початку IX ст. основою її стає феодальна вотчина - сеньйорія, що поглинула як вільні франкські громади, так і великі земельні комплекси галло-римського типу.Структура великого феодального землеволодіння, що склався в каролінзький період, не була однорідною. Великі землевласники, як світські, так і духовні, мали землями самого різного розміру і якості. Серед їхніх володінь були великі вотчини, які займали суцільні території, що співпадали з цілої селом або складалися з ряду сіл. Вотчини такого типу були найбільш широко поширені в північних областях Франкского королівства - між Рейном і Луарою. Але і там іноді володіння навіть великих землевласників складалися з невеликих вотчин, що включали частину великого села або лежали в різних селах, або навіть з а окремих дворів, розташованих упереміж з володіннями інших власників, іноді ще вільних селян. Такий тип був особливо характерний для південних областей країни.Різноманітність в структурі, великого землеволодіння пояснював тим, що як на півночі, так і на півдні країни далеко не завжди великий землевласник ставав відразу власником в села. Іноді він набував спочатку кілька дрібних селянських ділянок, а потім поступово округляв свої володіння шляхом обміну, купівлі або прямого захоплення, поки все село перетворювалася в його вотчину або її частину.