54. Роль слов,ян в історії Західної Європи та Візантії.

Середньовічна держава Русь займала визначне місце в історії Східної Європи. Вона об'єднала і піднесла престиж східних слов'ян до рівня великої цивілізованої держави християнського світу, стала міцною перепоною від поглинання східнослов'янських племен кочовими завойовниками і цим захистила Європу від їхньої навали. Вона сприяла розширенню міжнародних торговельних і культурних взаємозв'язків східних слов’ян з усіма східними народами, з народами Європи та Азії.Столиця Русі Київ стала привабливим центром не тільки для купцівЄвропи, але й для численних послів з Візантії й Німеччини, Франції й Угорщини, Англії, Норвегії та Швеції, Данії та Польщі, азіатських країн. Русь обумовила швидке економічне піднесення східного слов'янства, політичне та соціальне згуртування племен навколо Києва в єдиній державі з єдиною старослов'янською писемною мовою і високою культурою.В історії Східної Європи Київська Русь має таке ж велике історичне значення, як в історії Західної Європи імперія Карла Великого. Як держава Карла, франкська за суттю, поклала початок окремому державному існуванню німців, французів, італійців, так і Русь, створена полянами-русичами, що згодом прибрали назву українців, започаткувала утворення не лише нових народностей - білорусів, суздальців – московітів, новгородсько-ільменської людності, але й дала витоки для їхнього державного виокремлення і зміцнення. Полоцьке, Володимиро-Суздальське князівства і «господін великий Новгород» у XIII ст. формувалися як окремі держави окремих народів. I лише навала татар та загарбників-лицарів з Заходу загальмувала цей процес, знищивши паростки нових державних утворень. Лише Москві у XIV-XV ст. вдалося підійнятися з руїн і здійснити формування Великого князівства Московського, що аж до початку XVIII ст. називалося за іменем столиці - Москва, Московія, Московщина, Московське царство, Московська держава.

55. Жакерія

Всього чотирнадцять днів, з 28 травня по 10 червня 1358г., В Північно-Східній Франції вирувало полум'я Жакерии - грандіозного повстання селян. Зростання міст і панування грошової ренти призвели до посилення експлуатації селянства. Збільшувалися державні податки. Крім того, вони виконували будівельні і транспортні повинності на підвладній феодалові території. Залежні селяни несли ще "особисті повинності": "поголовний податок - шеваж;" шлюбний "побори (за шлюб з вільним людиною або залежним від іншого сеньйора) - формарьяж;" посмертна "мито зі спадщини селянина - менморт і, нарешті, самий ненависний побори - довільна Талья, тобто натуральні або грошові платежі на розсуд сеньйора. У 1348г. на Францію обрушилася епідемія чуми ("чорна смерть"), яка забрала тисячі жителів. Спад населення призвела до підвищення заробітної плати, що в свою чергу викликало видання законів, спрямованих проти її зростання. Дофін Карл, що проголосив себе регентом королівства, дійсно зробив деякі заходи для активізації опору населення країни англійцям, які, здавалося, були близькі до повної перемоги над Францією. У березні 1357г. він видав ордонанс, дозволивши мешканцям міст і сіл організовувати загони самооборони, щоб чинити збройний опір ворогам і численним бандам мародерів і розбійників, які наводнили країну. Створення збройних загонів посилило опір англійцям і в той же час об'єктивно сприяло назріваючу повстання селян. Взявши в руки зброю "на законом підставі", вони могли в будь-який момент повернути його проти своїх феодалів. У цій обстановці і почалася Жакерія. З надзвичайною швидкістю повстання охопило багато областей Північної Франції: Бовезі, Пікардію, Іль-де-Франс, Шампань. У лічені дні повстання охопило величезну територію. Повстали переважно селяни. До них приєдналися сільські ремісники, дрібні торговці, сільські священики. Загальне число повсталих у всіх областях, за відомостями сучасників досягало приблизно 100 тис. Найбільшого розмаху повстання прийняло в Бовезі. На чолі об'єднаних загонів селян став Гільйом Каль. Те ж саме відбулося в Сомолісе і Ам'єні. Багаті городяни були не проти використовувати селянські повстання для розгрому найближчих замків сеньйорів і для чинення тиску на дофіна карла. Гільйом Каль і його товариші були віддані болісній страті. На цьому повстання в Бовезі припинилося.