Розділ 1. Ідентифікація товарів
Сутність ідентифікації товарів
Ідентифікація (від лат. identifico – ототожнюю) – ототожнювання об’єктів, розпізнавання, встановлення відповідності розпізнаваемого об’єкта своєму образу (знаку). В процесі ідентифікації товарів виявляють відповідность досліджуваного товара базовій моделі (зразку), що характеризується тією ж сукупністю показників, або інформації про товар, що надається на маркіровці, в товаро-супроводжуючих або нормативних документах.
Ідентифікація, як вид діяльності, має структуру, яка характеризується певними структурними елементами (рис. 1.1).
Рис. 1.1. Структура ідентифікації товарів
На сучасному етапі задачами ідентифікації є:
визначення основних понять, структури, норм і правил у сфері ідентифікації товарів;
розробка основних критеріїв, які повинні використовуватися для цілей ідентифікації однорідних груп, конкретних видів і найменувань товарів;
дослідження споживних властивостей товарів і показників, що їх характеризують, для виявлення найбільш достовірних критеріїв ідентифікації;
удосконалювання стандартів та іншої нормативної документації шляхом включення до неї показників якості, що будуть використовуватися при ідентифікації;
розробка методів ідентифікації товарів, і перш за все експрес-методів, що дозволять з досить високим ступенем імовірності визначати асортиментну належність товару.
У Законі України „Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини” надається таке визначення поняття ідентифікції: „ідентифікація – визначення відповідності показників якості харчових продуктів і продовольчої сировини показникам встановленим у нормативній та технічній документації виробника харчових продуктів чи наведеним в інформації про ці продукти, а також визначення відповідності харчових продуктів і продовольчої сировини узвичаєній загальній назві з метою сертифікації”.
В цьому визначенні поняття „ідентифікація” нажаль звужується до вимог нормативних і технічних документів виробника продукції. Але фахівцям-товарознавцям відомо, що вимоги стандартів по більшості особливо органолептичних показників не несуть ідентифікуючої інформації тому, що мають дуже лаконічні фрази: „Відповідає даному виду товару”, „У відповідності з рецептурою” і т.п. Цілком зрозуміло, що провести ідентифікаційну експертизу по таким критеріям неможливо.
Ідентифікація, як правило, вимагає багатосторонніх досліджень як досвідченними фахівцями – товарознавцями-експертами, так і висококваліфікованими вченими-експертами. У звязку з тим, що результати ідентифікації того чи іншого виробу аналізуються і на основі цього аналізу робляться відповідні висновки, то, напевно, більш точно, цей процес можна назвати ідентифікаційною експертизою. Можна вважати, що ідентифікаційна експертиза являється основоположною. Це повязано з тим, що доки не проведена ідентифікаційна експертиза даного виробу і не встановлено, що він собою являє, до якої групи товарів належить і який код по ТН ЗЕД він має, усі інші види експертиз проводити недоцільно.
Ідентифікаційна експертиза товарів проводиться для того, щоб встановити, чи належить даний товар до тієї чи іншої однорідної товарної групи. Ця ідентифікація проводиться на основі визначення характерних індивідуальних ознак, що наведені в нормативній документації, або у супроводжуючих документах.
Для досягнення цієї мети можуть ставитися такі завдання:
До якого класу або групи однорідних товарів належать вироби даної партії товарів?
Чи відповідає якість товарів даної партії вимогам нормативних документів або технічному опису на дану групу товару?
До якого гатунку відноситься даний товар, якщо він поділяється на гатунки?
Чи не входить даний товар у номенклатуру заборонених до реалізації товарів або товарів, що мають деякі обмеження для реалізації на вітчизняному ринку (квотування, ліцензування, тощо).
Якщо внаслідок проведеної ідентифікаційної експертизи встановлено, що дана партія товару дійсно належить до відповідного класу (групи) товарів, то тільки після цього можна проводити експертизу якості, сертифікацію відповідності.
Крім того, треба зазначити, що навіть якщо при вирішенні поставлених задач одержані негативні відповіді, то не можна квапитися і робити висновок, що дана партія товару фальсифікована. Адже це може бути новий товар, з нормативною документацією на який споживачі, а інколи і фахівці, недостатньо обізнані. Нприклад, зараз на нашому ринку широко реалізуються різні суміші кави з цукром і вершками, на які в Україні немає нормативної документації, а всі вимоги викладаються тільки в сертифікатах відповідності. Однак це ще не означає, що всі ці товари фальсифіковані.
При реалізації і рекламуванні деяких товарів ні працівники торгівлі, ні представники рекламних агенцій не звертають увагу на те, як вони представляють той чи інший товар, чи вірно вони відносять рекламуємий товар до тієї чи іншої товарної групи. Саме таке неуважне відношення до товару може призвести до помилкового визнання його фальсифікованим. Наприклад, на упаковці кондитерських виробів „Марс”, „Снікерс” немає відомостей про те, до якої групи кондитерських товарів їх треба відносити, а в рекламі їх називають шоколадними батончиками. Якщо це дійсно так, то всі ці вироби треба визнати нестандартними і заборонити їхню реалізацію тому, що вони у своєму складі містять менше 80% основних компонентів –цукру і какао продуктів (згідно з вимогами стандарту в шоколадному батончику масою більше 50г начинки повинно бути не більше 20 %). В дійсності ці кондитерські вироби не що інше як штучні конфети типу вітчизняного „Гулівера”.
Об’єктами ідентифікації є товари, послуги, цінні папери, інформація, тощо. В даному навчальному посібнику ми будемо розглядати тільки одну групу об’єктів – вироби, що приймають участь у процесі купівлі-продажу і стають при цьому матеріальним товаром.
Суб’єктами ідентифікації товарів є всі учасники ринкових відносин:
виробник товару – на стадії приймання сировини, напівфабрикатів, комплектуючих виробів і на протязі всього технологічного циклу до реалізації продукції зі своїх складів;
представники торгівлі (оптової і роздрібної) – на стадії заключення договорів купівлі-продажу, приймання товарів і підготовки їх до реалізації;
споживач – на стадії купівлі і використання чи експлуатації товару.