2.3. Заходи попередження фальсифікації

Для припинення незаконної діяльності фальсифікаторів необхідно розробити комплекс заходів попереджувального і карного характеру (рис. 2.5).

Запобіжні заходи можуть бути соціальними та адміністративними. Їхня мета – профілактика правопорушень, пов'язаних з обманом споживачів з допомогою різних видів фальсифікації товарів.

Запобіжні заходи соціального характеру засновані на підготовці висококваліфікованих компетентних фахівців-товарознавців, експертів, підвищенні їхнього інформаційного забезпечення, що є дієвим засобом по запобіганню надходження в торгівлю, громадське харчування а в кінцевому рахунку і споживачу фальсифікованих товарів. Саме у зв’язку з цим в навчальні плани підготовки зазначених фахівців введена спеціальна дисципліна „Ідентифікація і фальсифікація товарів”.

створення органів

незалежної експер-

тизи

Рис.2.5. Заходи попередження і боротьби з фальсифікацією

Поряд з підготовкою фахівців не менш важливою профілактичною мірою є інформування споживачів про можливі способи і засоби фальсифікації, а також методах її виявлення в конкретних товарах.

Сьогодні ряд засобів масової інформації публікують матеріали по даній проблемі, але найчастіше роблять це не фахівці — товарознавці, експерти, технологи, а люди, далекі від цієї проблеми. У результаті з'являється не інформація, а дезінформація споживачів. Наприклад, рекомендація по визначенню шкідливих домішок у горілці: шляхом доданняі до неї води. Горе-фахівці стверджують, що при цьому повинно відбутися помітне розшарування суміші. Ця методика не витримує ніякої критики, адже зрозуміло, що непомітні у горільці домішки можуть бути тільки водорозчинними.Так від чого ж відбудеться розшарування суміші?

До профілактичних мір адміністративного характеру відноситься створення органів незалежної експертизи, що дозволить проводити ідентифікацію товарів завжди, коли у покупця товару з'являється сумнів у його асортиментній належності і якості.

Необхідність у цьому виникає у працівників торговельних організацій при надходженні товарів, фальсифікацію яких знайти доступними в торгівлі методами неможливо або важко. Бувають випадки, коли ці сумніви виникають і при наявності всіх необхідних документів. Наприклад, продукт на всіх етапах контролю (в тому числі і в сертифікаті відповідності) ідентифікований як масло вершкове, але на основі визначення органолепитих показників у покупця зявилися сумніви відносно дійсної якості цієї партії товару. Звертатися в організацію, що видала сертифікат на цей продукт як „масло вершкове”, даремно, тому що результат може повторитися. Причин тому багато: „честь мундиру”, відсутність фахівців, тощо. У цьому випадку було б корисно мати компетентну організацію, здатну провести незалежну експертизу і встановити дійсну належність товару до певної асортиментної групи і його якість.

Розробка і використання законодавчих актів відносяться до заходів попередження і покарання. Закони, що безпосередньо регламентують правове ставлення до фальсифікації товарів, у нашій країні практично відсутні. Але в Україні є ряд Законів („Про захист прав споживачів,, „Про якість і безпеку харчових продуктів і продовльчої сировини”, „Про рекламу”), на основі яких фальсифікатори, що реалізують небезпечні товари і надають про них недостовірну інформацію, можуть бути притягнуті до відповідальності.

Далі розглядаються способи фальсифікації та методи її розпізнавання для різних груп продовольчих товарів.